33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" травня 2016 р. Справа № 918/116/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Розізнана І.В. ,
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність в справі;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність в справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ"
на рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.16 р. у справі № 918/116/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ"
до Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ"
про стягнення штрафних санкцій в сумі 10 189 892 грн. 61 коп
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.04.2016 у справі № 918/116/16 у позові Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" до Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" про стягнення штрафних санкцій в сумі 10 189 892 грн. 61 коп., відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не було допущено прострочення виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12 по оплаті вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих позивачем у період з вересня 2015 року по січень 2016 року, а тому правові підстави для стягнення з Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" нарахованих позивачем штрафних санкцій та компенсаційних виплат за прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем відсутні. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що нарахування заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій та компенсаційних виплат проводилося на суму, яка відповідає добутку заявлених відповідачем обсягам природного газу та тарифу на транспортування, також є необґрунтованим і не відповідає умовам спірного договору, оскільки за змістом пункту 5.5 розділу V цієї угоди вказана сума безпосередньо встановлюється не газотранспортним підприємством, а самостійно визначається замовником і не є фіксованою.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2016 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.
Зокрема, скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, зокрема, полягає в тому, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не взяв до уваги умову договору, зокрема, ч. 1 п. 5.5 розділу V про 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця споживання і зробив висновки, врахувавши виключно позицію відповідача щодо строків остаточного розрахунку, чим фактично виключив зі змісту договору одну з його обов'язкових умов. Скаржник зазначає, що невиконання замовником обов'язку щодо сплати авансового платежу у 100% розмірі є підставою для настання відповідальності, передбаченої умовами договору та іншими нормативними актами, які регламентують зобов'язальні правовідносини.
Неповне з'ясування обставин справи, на думку скаржника, полягає в тому, що судом не з'ясовано обставину щодо необхідності відповідачем самостійно визначити розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць та здійснити цю оплату за 10 днів до початку місяця, у якому будуть надаватись послуги.
На переконання скаржника, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, полягає в тому, що суд першої інстанції при вирішенні спору, взявши за основу ст. 538 Цивільного кодексу України, невірно її витлумачив, не врахував особливості укладеного договору на надання послуг з транспортування природного газу, специфічність продукту, який підлягав транспортуванню та додатковими особливостями зобов'язань такого типу, не з'ясував технологічних можливостей припинення зобов'язання з транспортування природного газу, що передбачено рядом нормативних документів, які регламентують умови транспортування, замовлення та погодження обсягів споживання газу (лімітів), особливостями функціонування магістрального трубопровідного транспорту як єдиного технологічного комплексу, обов'язковість умов договору, укладеного на підставі типового договору, затвердженого державним органом на ринку електроенергетики - НКРЕ та презумпцію договору.
Враховуючи приписи ст.ст. 538, 610, 693 ЦК України, скаржник вважає, що застосування положень ст. 538 ЦК України не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання, від відповідальності передбаченої діючим законодавством та договором. Суд першої інстанції також не з'ясував правову природу договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, його особливості як договору про надання послуг, не застосував ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України.
Скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що при вирішенні спору суд першої інстанції порушив наступні норми матеріального та процесуального права: ст. ст. 204, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 25.03.2016.
24.05.2016 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу № 322-юв від 24.05.2016, в якому відповідач просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2016 у справі № 918/116/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
24.05.2016 на адресу суду від позивача надійшло клопотаня № 585 від 24.05.2016 про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить зупинити провадження у справі на час розгляду Верховним Судом України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі № 918/787/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до відповідача публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 36 374 168,74 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2016 підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є не законним та не обґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити. Підтримала клопотання про зупинення провадження у даній справі на час розгляду Верховним Судом України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі № 918/787/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до відповідача публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 36 374 168,74 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2016 заперечив клопотання позивача про зупинення провадження у справі, оскільки ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не передбачає такої підстави для зупинення провадження у справі, на яку посилається позивач, так як Верховний Суд України до перегляду може приймати лише ті рішення, які вступили в законну силу, а позивач просить переглянути постанову Вищого господарського суду України, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції в частині наслідків розгляду позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних та 7 % штрафу і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2016 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процессуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить зупинити провадження у справі на час розгляду Верховним Судом України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі № 918/787/15, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
До клопотання позивача про зупинення провадження у справі на час розгляду Верховним Судом України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі № 918/787/15 долучено лист Вищого господарського суду України № 08.03-06/12 від 15.05.2016, в якому повідомляється, що заява про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29.03.2016 у справі № 918/787/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" до відповідача публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 36 374 168,74 грн., направлена до Верховного Суду України для розгляду судового рішення суду касаційної інстанції.
Судова колегія зазначає, що підставою для зупинення провадження у справі згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України є наявність інформації про розгляд іншої справи, що підтверджується тільки судовими рішеннями: ухвалами, рішеннями, постановами судів.
Однак, дані докази суду не надано, а тому колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2016 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" (замовник) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (газотранспортне підприємство), правонаступником якої є позивач, був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 (далі - договір) (а.с. 6-10) з урахуванням додаткових угод №1-9 щодо уточнення реквізитів позивача (а.с. 75-84).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач, у свою чергу, - вносити плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, що передбачені умовами договору.
Тобто, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.1.2011, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 592 000, 00 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: січень - 53 000; лютий - 50 000; березень - 54 000; квітень - 51 000; травень - 50 000; червень - 34 000; липень - 37 000; серпень - 51 000; вересень - 51 000; жовтень - 54 000; листопад - 53 000; грудень - 54 000.
Згідно з пунктом 3.1 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.
Газотранспортне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п. 3.2 договору). Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг (пункт 3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
Відповідно до пункту 5.3 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця.
Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф на послуги на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів України, газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних, призначений постановою НКРЕ України від 29.09.2011 № 1700 і складає 262,25 грн. за 1000 куб.м. без урахування податку на додану вартість (п. 5.1 договору).
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).
Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5.5 договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсоткової попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 11.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше, ніж за місяць до закінчення строку дії цієї угоди жодною із сторін не буде заявлено про припинення її дії або перегляд її умов.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Як вбачається із довідки Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" (а.с. 102) відповідно до планового розподілу постачання природного газу доведеного НАК "Нафтогаз Україна" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" у порядку розробленя та погодження прогнозного річного балнсу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розрахункового) балансу надходженння та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам визначеного наказом Міненерговугілля №920 від 26.11.2012, планові обсяги природного газу для потреб Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" складають: вересень 2015 - 10 000 000,000; жовтень 2015 47 042 000,000; лиспопад 2015 - 46 278 000,000; грудень 2015 - 30 000 000,000; січень 2016 - 42 462 000,000 та 5 238 000,620; лютий 2016 - 44 582 000,000.
На підставі вказаної довідки щодо планових обсягів природного газу для потреб Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" позивач нарахував 3 % річних, інфляційні та пеню на суму авансового платежу (розрахунок, а.с. 11), а не на суму фактичного обсягу транспортування природного газу, зокрема:
- вересень 2015: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 10000,000; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 7 381 200,00 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - 2 495 532,79 грн.;
- жовтень 2015: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 47042,000; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 34 722 641,04 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - 34 447 040,32 грн.;
- листопад 2015: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 46 278,000; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 334 158 717,36 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - 35 587 446,05 грн.;
- грудень 2015: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 30000,000; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 22 143 600,00 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - 36 738 330,88 грн.;
- січень 2016: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 47700,620; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 35 208 781,63 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - 36 251 218,83 грн.;
- лютий 2016: плановий обсяг (ліміт) природного газу - 44853,000; тариф - 738,12, сума авансового платежу, на який нараховується інфляційні, 3 % річних та пеня - 33 106 896,36 грн., фактичний обсяг транспортувавання природного газу - відсутні дані.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ", на те, що, не зважаючи на відсутність проведеної відповідачем попередньої оплати, строк виконання Публічним акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" його грошового обов'язку по сплаті вартості наданих послуг по кожному спірному місяцю виник у відповідача за 10 днів до початку відповідного місяця споживання, з огляду на таке.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Слід зазначити, що здійснення попередньої оплати (авансовий платіж) є не окремим зобов'язанням сторони договору. Попередня оплата (аванс) - сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених законодавчини актами.
Крім того, попередня оплата за своїм змістом може бути здійснена лише до початку виконання свого зустрічного зобов'язання іншою стороною; виконання зобов'язання стороною, яка не скористалася правом, наданим їй частиною третьої статті 538 Цивільного кодексу України не спричиняє фактичної зміни умов договору, в тому числі щодо порядку розрахунків, оскільки кредитор використовує своє право у зустрічному зобов'язанні. В такому разі підлягають застосуванню положення частини четвертої наведеної вище статті, за якими якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією стороною, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Визначення обсягу фактичного виконаного зобов'язання однією зі сторін та, відповідно, змісту зобов'язання іншої сторони, строки здійснення платежів у такому випадку визначаються згідно з умовами укладеного сторонами договору.
Тобто, між сторонами не виникло цивільно-правових відносин з приводу купівлі-продажу (поставки), суд кваліфікує дані правовідносини як такі, що виникли з договору надання послуг.
Таким чином, судом не приймаються посилання скаржника на ст. 693 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Однак, положення статті 538 Цивільного кодексу України регулюють будь-які зобов'язальні правовідносини.
Судова колегія відзначає, що правовідносини пов'язані із попередньою оплатою регулюється главою 54 "Купівля-Продаж" ЦК України (ст. 693 ЦК України) і застосовуються до договорів купівлі-продажу (поставки), на яку нараховуються проценти, а не 3 % річних, інфляція та пеня. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 та від 21.10.2014 у справі № 3-146гс14, в яких зазначено, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.
Так як, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг (про що зазначено в п. 1.1 договору), суд прийшов до висновку, що попередня оплата не є простроченим грошовим зобов'язанням (боргом), на який нараховуються пеня, 3 % річних та інфляційні. Нарахування 8 701 596 грн. 48 коп. пені, нарахованої на суми обрахованих позивачем авансових платежів у період з 25 серпня 2015 року по 4 лютого 2016 року та 3% річних у розмірі 485 761 грн. 00 коп., нараховані на суми обрахованих позивачем авансових платежів у період з 25 серпня 2015 року по 4 лютого 2016 року, а також 1 002 535 грн. 13 коп. інфляційних втрат за вказані періоди, не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання за вказаним договором про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011. За своєю суттю, передоплата не може розцінюватися як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011 позивач протягом вересня 2015 року-січня 2016 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 111 072 528,64 грн. (з ПДВ).
Факт надання вказаних послуг підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами:
- від 30 вересня 2015 року на суму 2 495 532 грн. 79 коп. (а.с.12),
- від 31 жовтня 2015 року на суму 34 447 040 грн. 32 коп. (а.с. 13),
- від 30 листопада 2015 року на суму 35 587 446 грн. 05 коп. (а.с. 14),
- від 31 грудня 2015 року на суму 36 738 330 грн. 88 коп. (а.с. 15),
- від 31 січня 2016 року на суму 36 251 218 грн. 92 коп.(а.с. 16).
Пунктом 5.5 договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсоткової попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 3.4 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4 договору).
Отже, для стягнення з Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" нарахованих позивачем штрафних санкцій та компенсаційних виплат за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12 необхідною умовою є сплата відповідачем остаточних рахунків за даним правочином поза межами порядку та умов проведення розрахунків, встановлених пунктом 5.5 цього договору, тобто нарахування пені в сумі 8 701 596 грн. 48 коп. застосовується за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а не авансового платежу; 3 % річних в сумі 485 761 грн. 00 коп.та інфляційні в сумі 1 002 535 грн. 13 коп. застосовуються за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - основної заборгованості, а не на авансовий платіж.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи докази, прийшла до висновку про те, що кінцевий строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по оплаті вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, як це передбачено умовами договору:
- по акту від 30 вересня 2015 року на суму 2 495 532 грн. 79 коп. спливає 20 жовтня 2015 року,
- по акту від 31 жовтня 2015 року на суму 34 447 040 грн. 32 коп. - 20 листопада 2015 року,
- по акту від 30 листопада 2015 року на суму 35 587 446 грн. 05 коп. - 20 грудня 2015 року,
- по акту від 31 грудня 2015 року на суму 36 738 330 грн. 88 коп. - 20 січня 2016 року,
- по акту від 31 січня 2016 року на суму 36 251 218 грн. 92 коп. - 20 лютого 2016 року.
Як вбачається із платіжних доручень наявних в матеріал справи, сума вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих:
- відповідачеві по акту від 30 вересня 2015 року на суму 2 495 532 грн. 79 коп., була сплачена останнім 5 жовтня 2015 року;
- вартість послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами по акту від 31 жовтня 2015 року на суму 34 447 040 грн. 32 коп. - 30 жовтня 2015 року;
- вартість послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами по акту від 30 листопада 2015 року на суму 35 587 446 грн. 05 коп. - 14 грудня 2015 року;
- вартість послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами по акту від 31 грудня 2015 року на суму 36 738 330 грн. 88 коп. - 15 січня 2016 року;
- вартість послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами по акту від 31 січня 2016 року на суму 36 251 218 грн. 92 коп. - 10 лютого 2016 року.
Вказаний факт підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями відповідних платіжних доручень: від 05.10.2015 на суму 2 495 532,79 грн.; від 30.10.2015 на суму 34 722 641,04 грн.; від 03.12.2015 на суму 8 000 000,00 грн.; від 09.12.2015 на суму 3 923 539,00; від 07.12.2015 на суму 3 923 539,00 грн.; від 11.12.2015 на суму 3 923 539,00 грн.; від 16.12.2015 на суму 2 204,87 грн.; від 25.12.2015 на суму 5 000 000,00 грн.; від 29.12.2015 на суму 3 379 188,00 грн.; від 13.01.2016 на суму 2 276,77 грн.; від 22.01.2016 на суму 18 305 376,00 грн. (а.с. 85-95).
У той же час, як було зазначено вище, строки здійснення вищенаведених платежів, зокрема, дата здійснення остаточного розрахунку за надані у звітному місяці послуги, проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, як це прямо передбачено пунктом 5.5 договору.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було допущено прострочення виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12 по оплаті вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих позивачем у період з вересня 2015 року по січень 2016 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення з Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" нарахованих позивачем штрафних санкцій та компенсаційних виплат на суму попередньої оплати відповідача у період з 25 серпня 2015 року по 4 лютого 2016 року .
Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції та компенсаційні виплати за несвоєчасну оплату вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у лютому 2016 року, є передчасними, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з даним позовом у лютому 2016 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля, проставленим відповідальним працівником відділення поштового зв'язку на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до суду (а.с. 38). Вказана позовна заява згідно вхідного штампу господарського суду Рівненської області, який міститься на першій сторінці цієї позовної заяви (а.с. 2), надійшла до суду 18 лютого 2016 року.
На підставі викладеного, судова колегія прийшла до висновку, що строк виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у лютому 2016 року (тобто 20 березня 2016 року), на момент звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом не настав, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за лютий 2016 року.
Таким чином, нарахування заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 10 189 892 грн. 61 коп., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12, зокрема, 8 701 596 грн. 48 коп. пені, нарахованої на суми обрахованих позивачем авансових платежів (попередньої оплати) за кожен спірний місяць у період з 25 серпня 2015 року по 4 лютого 2016 року та 3% річних у розмірі 485 761 грн. 00 коп., нараховані на суми обрахованих позивачем авансових платежів (попередньої оплати) за кожен спірний місяць у період з 25 серпня 2015 року по 4 лютого 2016 року, а також 1 002 535 грн. 13 коп. інфляційних втрат, нарахованих на авансові платежі (попередню оплату) згідно розрахунку позивача (а.с. 11) у даний період, що проводилося на суму авансового платежу (попередню оплату) щодо надання послуг з транспортування природного газу, є необґрунтованим і не відповідає законодавству, що регулює правовідносини в сфері надання послуг та умовам договору з надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 20 грудня 2011 року № Р-02-ПР/12.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.04.2016 у справі № 918/116/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "ЛЬВІВТРАНСГАЗ" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
3. Справу № 918/116/16 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Олексюк Г.Є.