33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 травня 2016 року Справа № 903/936/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Гулова А.Г. ,
судді Петухов М.Г.
за участю представників сторін:
позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. № 66 віід 16.05.2016 р.)
відповідача ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області - пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. № 12-04/319 від 04.01.2016 р.)
відповідача ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України - пред-ка ОСОБА_5 (пост.дов. №342/03-70-10/14 від 17.03.2016 р.)
відповідача Державної казначейської служби України - пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. № 5-15/4442-33262 від 31.12.2015 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області
на рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2015 р.
у справі № 903/936/15 (суддя Кравчук В.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Україна"
до ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області
до ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України
до Державної казначейської служби України
про стягнення збитків у розмірі 118 679, 15 грн.
Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2015 р. у справі № 903/936/15 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» до ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області, до Державної казначейської служби України про стягнення збитків в розмірі 118679,15 грн. Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з Державного бюджету України через ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» 37300,00 грн. збитків. Відмовлено в стягненні 81379,00 грн. збитків.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач ОСОБА_4 митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2015 р. в частині стягнення з Державного бюджету України через ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» 37300,00 грн. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ст..224, 225 ГК України та ст.1166,1173 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області також подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області та просить скасувати оскаржуване рішення і прийняти у справі № 903/936/15 нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення Господарського суду від 10.11.2015 р. у справі № 903/936/15 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що Господарський суд Волинської області, не зважаючи на зміст заперечень та пояснень відповідачів, не дослідив всіх фактів, що призвело до неправильно вирішення справи по суті та зазначає, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності ОСОБА_4 митницею Державної фіскальної служби України, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Доводить, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували б факт спричинення матеріальної шкоди, що суперечить вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 р. прийнято апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області до провадження та об'єднано для спільного розгляду у справі № 903/936/15 з апеляційною скаргою ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» заперечує проти задоволення апеляційних скарг ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області.
Пояснює, що співпадіння товарів лише по коду УКТЗЕД, не може бути доказом порушення правінтелектуальної власності та підставою для винесення протоколу про порушення митних правил, а також вилучення даного товару, оскільки позивач перевозив товари власних марок.
Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» оскаржило до ОСОБА_4 окружного адміністративного суду рішення митного органу, а саме: Картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 205070000/2015/00002 від 14.01.2015 р. Картка відмови та порушення провадження у адміністративній справі про порушення митних правил стали наслідком неправомірних дій митниці під час здійснення митних формальностей (митного контролю та митного оформлення) щодо вантажного транспорту із імпортованим товаром.
Факт незаконних дій та винесення незаконних рішень ОСОБА_4 митницею Державної фіскальної служби України підтверджується: постановою ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 06.02.2015 р. у справі № 803/98/15-а, якою визнано протиправною і скасовано прийняту ОСОБА_4 митницею Державної фіскальної служби України Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2015/00002 від 14 січня 2015 року; постановою Любомльського районного суду Волинської області від 04.06.2015 р. по справі № 163/401/15-п, якою провадження у справі відносно ОСОБА_7 (генерального директора ТОВ «ОСОБА_6 Україна») за ст. 476 Митного кодексу України закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення, та яка залишена в силі постановою Апеляційного суду Волинської області від 06.07.2015 р.
Апеляційному господарському суду в процесі перегляду справи за апеляційними скаргами також надано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 р. у справі № 876/2617/15, відповідно до якої залишена без змін, а отже - набрала законної сили постанова ОСОБА_4 окружного адміністративного суду від 06.02.2015 р. у справі № 803/98/15-а.
Зазначає, що згідно з ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розгляд апеляційних скарг проводився з урахуванням заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» про продовження строку розгляду апеляційної скарги.
В судових засіданнях представники сторін надавали пояснення по суті спору.
Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2015 р. Господарський суд Волинської області прийняв до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» до ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області про стягнення збитків в сумі 118679,15 грн.
Відповідно до ухвали від 28.10.2015 р. Господарський суд Волинської області задоволив клопотання ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинської області та залучив до участі у справі № 903/936/15 в якості відповідача ОСОБА_8 казначейську службу України.
Спір у справі № 903/936/15 Господарським судом Волинської області 10.11.2015 р. вирішений по суті та прийнято рішення про часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_6 Україна» до ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, до ОСОБА_2 державної казначейської служби України у Волинській області, до Державної казначейської служби України.
Колегія суддів вважає, що таке рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме - з порушенням правил виключної підсудності.
Відповідно до ч.5 ст.16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади розглядаються господарським судом міста Києва.
Відповідно до Положення про ОСОБА_8 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, ОСОБА_8 казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
У відповідності до п.п.20.7. п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у Господарському суді міста Києва. Це стосується й тих випадків, коли відповідний орган взяв участь у справі в процесі її розгляду, тобто був залучений як інший відповідач чи в порядку заміни неналежного відповідача, або як відповідач за зустрічним позовом у цій же справі; у таких випадках правило частини третьої статті 17 господарського процесуального кодексу не застосовується, тобто справа підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Всупереч наведеній нормі ч.5 ст.16 ГПК України господарським судом Волинської області прийнято рішення по суті спору у даній справі, де відповідачем є центральний орган виконавчої влади ОСОБА_8 казначейська служба України.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.
У п.п.20.8. п.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що у разі коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє в зв'язку з цим скасовується, та матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови апеляційної чи касаційної інстанції.
Колегія суддів враховує також роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені у п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (із змінами і доповненнями), де зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 10.11.2015 р. у справі № 903/936/15 на підставі п.7 ч.3 ст.104 ГПК України. Справа підлягає поверненню Господарському суду Волинської області для передачі за підсудністю відповідно до вимог частини першої статті 17 ГПК України.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_4 митниці Державної фіскальної служби України, ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Волинській області залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 10.11.2015 р. у справі № 903/936/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 903/936/15 повернути господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Петухов М.Г.