Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/556/2016
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
20 травня 2016 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року,
Відповідно до постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року,
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженця Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.
Як встановлено постановою судді, 06 лютого 2016 року близько 04 год. 30 хв., ОСОБА_2 по вул. Вишгородській, 44 керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці. На проходження встановленого законом огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року щодо нього, а справу про адміністративне правопорушення - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що постанова судді є незаконною, не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Зокрема, як зазначає скаржник, в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді безпідставно зазначається про те, що 06.02.20016 року близько 04 год. 30 хв. він керував автомобілем НОМЕР_2, оскільки приблизно о 21 год. 15 хв. 05.02.2016 року поставив цей автомобіль на паркувальне місце по вул. Вишгородська, 44, навпроти магазинів «АТБ», «Фора» і аптеки та більше ним керував. У вказаний вище час 06.02.2016 року, коли до нього підійшов поліцейський, він знаходився біля автомобіля, оскільки вигулював собаку та залишав її в машині, коли заходив до магазину «АТБ», а потім до аптеки, у зв'язку з чим вважає, що не повинен був виконувати вимогу поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння.
Навівши ці та інші обставини, за яких щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, а також розглянуто справу в суді, ОСОБА_2 звертає увагу на суттєві порушення процесуальних норм, оскільки йому не було надано можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме дати пояснення та заявити клопотання про допит свідків.
Крім цього, як зазначає скаржник, в порушення вимог ст. 33 КУпАП, суддя не врахував обставин, які повинні бути враховані при накладенні адміністративного стягнення, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що характеризують особу порушника, його майновий та сімейний стан, а з постанови судді не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися, а тому в цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та є необґрунтованою і формальною.
Виходячи з наведеного, в апеляційній скарзі робиться висновок про те, що розглядаючи справу, суд не дотримався принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, а зміст постанови судді не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу на її підтримку; пояснення свідка ОСОБА_3; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, посадова особа, в даному випадку суддя, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, при розгляді даної адміністративної справи, суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у тому, що останній керував автомобілем з явними ознаками наркотичного сп'яніння та, як особа, що керує транспортним засобом, відмовився від проходження встановленого законом огляду на стан сп'яніння, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, у постанові судді не наведено жодного доказу, який би підтверджував той факт, що ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а тому посилання в оскаржуваній постанові на те, що його вина у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, не може бути визнане належним обґрунтуванням вказаного висновку, тим більше, що ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував свою вину.
Протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2, а також пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт відмови вказаної особи від проходження огляду на предмет вживання наркотичних речовин, самі по собі, без їх належної перевірки, не могли служити безспірними доказами вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки судом першої інстанції не були перевірені та спростовані твердження останнього про те, що повернувшись додому та поставивши свій автомобіль на стоянку біля будинку № 44 по вул. Вишгородській, він, після 21 години 05 лютого 2016 року, вказаним автомобілем більше не користувався, а працівники поліції, перед тим, як щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, його не зупиняли під час керування вказаним автомобілем.
При цьому слід також прийняти до уваги те, що згідно пункту 4 розділу ІХ. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства, а згідно пункту 2 розділу І. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, у відповідності до вимог зазначених вище Інструкцій, однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й те, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Разом з тим, у матеріалах справи, за виключенням протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували той факт, що перед тим, як у поліцейського виникли підстави вважати, що ОСОБА_2, перебуває у стані сп'яніння, він керував транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_2.
Та обставина, що ОСОБА_2, після пред'явленої вимоги надати документ, що посвідчує його особу, підійшов до свого автомобіля, який знаходився на стоянці, звідки взяв та надав поліцейському посвідчення водія, не давала останньому достатніх підстав для проведення його огляду на стан сп'яніння, оскільки на той момент ОСОБА_2 фактично не являвся водієм транспортного засобу, а тому його відмова від такого огляду не могла бути розцінена як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, відповідальність за яку передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, висновок судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який ґрунтується не на конкретних доказах, а лише на матеріалах адміністративної справи, не може бути визнаний таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а прийняте ним рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності - законним та обґрунтованим.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, а також недотримання судом першої інстанції, під час розгляду справи, норм матеріального та процесуального права, яке призвело до безпідставного притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважаю, що його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 - скасуванню, з закриттям провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу зазначеного вище адміністративного правопорушення.
Напідставі викладеного, керуючисьст.ст. 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 березня 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Шевчук А.В.