донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2016 справа №905/3407/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу не з'явився не з'явився Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від26.01.2016р.(повний текст підписано 01.02.2016р.)
у справі№905/3407/15 (суддя Огороднік Д.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія", м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля Донецької області
простягнення 36189,60грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія", м.Дніпропетровськ, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля Донецької області про cтягнення 36189,60грн.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" 35925,00грн. боргу.
На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначена заява прийнята судом, вподальшому розглядалися зменшені позовні вимоги.
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.01.2016р.(повний текст підписано 01.02.2016р.) по справі №905/3407/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія” задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” заборгованість у розмірі 35925,00грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, скаржник зазначає, що у видаткових накладних №129 від 06.02.2015р. та №382 від 15.04.2015р., всупереч п.4.4 укладеного між сторонами договору, відсутня відмітка покупця про дату отримання продукції. Таким чином, дата поставки, на думку відповідача, є недоведеною, і, відповідно, відсутнє порушення зобов'язання з оплати отриманої продукції.
Крім того, скаржник посилається на невиконання постачальником, визначеного пунктом 4.3 договору, обов'язку щодо передачі в повному обсязі документів, зокрема, рахунків на оплату, внаслідок чого прострочення з оплати продукції не настало.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. (головуючий Колядко Т.М., судді Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 23.03.2016р.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2016р.(повний текст підписано 01.02.2016р.) по справі №905/3407/15 залишити без змін.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Колядко Т.М. на лікарняному з 23.03.2016р. судове засідання по справі №905/3407/15 призначене на 23.03.2016, не відбулось.
12.04.2016р. на підставі розпорядження керівника апарату суду, в результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Татенко В.М.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2016р.
Відповідно до п.9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст.102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
Представники сторін у судове засідання 24.05.2016р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалися. Про місце та час судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016р. уповноваженим представникам сторін.
Колегія суддів відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Явка представників сторін ухвалою суду не визнавалась обов'язковою, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів як на підставу для відкладення розгляду справи.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
19.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія" (далі - постачальник) було укладено договір №ЦД-2014/265-КП (далі - договір).
За умовами п.1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція) в асортименті, кількості, у строки, за ціною та за якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до договору.
Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов, визначених в цьому договорі (п.1.2).
Згідно з п.2.5 договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем за фактичною кількістю продукції, поставленої в погоджене місце призначення поставки, згідно з даними, вказаними в залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах.
Згідно з п.4.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, якісними характеристиками та у строки, погоджені між сторонами у специфікаціях до цього договору.
Умови поставки Продукції - DDP відповідно до “Інкотермс-2000”. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2).
Відповідно до п.4.3 договору як доказ поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю такі товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; відповідні товаросупровідні накладні: видаткову та товаротранспортну накладну; сертифікат якості та/або паспорт або інша технічна документація, передбачена для даного виду продукції; сертифікат відповідності, інструкцію з експлуатації; технічну документацію, передбачену п. 2.3 цього договору.
Датою поставки є дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п.4.4).
Пунктом 5.3 сторони передбачили, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не обумовлений у відповідній специфікації. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Згідно з п.8.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх обов'язків за цим договором строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.
На виконання зазначеного договору сторонами укладено специфікації до договору №б/н від 20.01.2015р., № б/н від 29.01.2015р. та № б/н від 30.03.2015р., якими сторони погодили найменування, кількість, ціну продукції та строк її поставки.
Факт поставки відповідачу продукції на загальну суму 36189,60грн. підтверджується видатковими накладними №60 від 28.01.2015р. на суму 264,00грн., №129 від 06.02.2015р. на суму 3801,60грн., №382 від 15.04.2015р. на суму 32124,00грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №35 від 30.01.2015р., №42 від 06.02.2015р., №146 від 14.04.2015р. Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання Це стало причиною звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Енерго-Металургійна Компанія" до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" основної заборгованості у розмірі 35925,00грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №ЦД-2014/265-КП від 19.09.2014р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію за наступними видатковими накладними: №60 від 28.01.2015р. на суму 264,00грн., №129 від 06.02.2015р. на суму 3801,60грн., №382 від 15.04.2015р. на суму 32124,00грн. Продукція отримана представником Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" за довіреностями №35 від 30.01.2015р., №42 від 06.02.2015р., №146 від 14.04.2015р.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Видаткові накладні №60 від 28.01.2015р., №129 від 06.02.2015р. та №382 від 15.04.2015р. підписані представниками обох сторін, без жодних зауважень, містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання. Отже, за своїми ознаками зазначені видаткові накладні є первинними документами та підтверджують факт поставки продукції на загальну суму 36189,60грн.
Сторони в договорі та специфікаціях до нього передбачили, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту поставки партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив отриману продукцію в сумі 264,00грн. платіжним дорученням №2116387951 від 04.12.2015р., несплаченою залишилася сума 35925,00грн.
Скаржник посилається на те, що на видаткових накладних №129 від 06.02.2015р. та №382 від 15.04.2015р. відсутня відмітка покупця про дату отримання продукції, що свідчить про те, що зобов'язання щодо оплати продукції не виникло.
Зазначене твердження судова колегія вважає безпідставним з огляду на наступне.
На видатковій накладній №60 від 28.01.2015р. відповідачем зазначена дата отримання товару - 30.01.2015р.
Поставка товару за видатковими накладними №129 від 06.02.2015р. та №382 від 15.04.2015р. здійснювалася за допомогою перевізника "Нова Пошта", що підтверджується відповідними експрес-накладними №59998016242458 та №59998018061738. В експрес-накладних зазначені дати прибуття товару: за видатковою накладною №129 від 06.02.2015р. - 09.02.2015р.; за видатковою накладною №382 від 15.04.2015р. - 17.04.2015р.
Відповідачем не надано належного доказу іншого часу отримання продукції, що відрізняється від зазначених вище.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідач не відмовився від продукції, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не надав.
Крім того, у п. 2.6 договору сторони передбачили, що якщо за результатами приймання продукції за кількістю, якістю та/або комплектністю покупцем виявлена невідповідність даним, вказаним в товаросупровідних документах, сертифікатах якості, паспорті, іншій документації, що визначає якісні характеристики продукції, покупець зобов'язаний викликати постачальника. Постачальник зобов'язаний направити свого повноважного представника для участі в прийманні продукції за кількістю та якістю та для підписання акту приймання-передачі продукції або акту невідповідності (п. 2.7).
Відповідачем не надано доказів складання відповідного акту при прийманні продукції, крім того в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався, отриману продукцію позивачу не повернув і іншого відповідачем не доведено.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №ЦД-2014/265-КП від 19.09.2014р.
Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи приписи п.5.3 договору та специфікацій, а також дати отримання відповідачем товару, строком оплати товару за видатковою накладною №60 від 28.01.2015р. є 30.04.2015р.; за видатковою накладною №129 від 06.02.2015р. - 11.05.2015р.; за видатковою накладною №382 від 15.04.2015 -16.07.2015р.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невиконання позивачем, визначеного пунктом 4.3 договору, обов'язку щодо передачі в повному обсязі документів, зокрема, рахунків на оплату, внаслідок чого прострочення з оплати продукції не настало.
У відповідності з п.12 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при ОСОБА_4 СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 (далі - Інструкція №П-6) приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується, які документи відсутні.
Таким чином, не складення відповідачем за відповідною поставкою згідно з вимогами Інструкції акта про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів. Аналогічна позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2015р. по справі №908/2536/14.
Оскільки відповідачем такого акту не надано, судова колегія вважає доведеним факт надання позивачем усіх визначених договором документів в день здійснення поставки.
Крім того, судова колегія зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК; а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити прийнятий товар (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.09.2009р. у справі №3-3902-к09).
Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, доказів погашення заборгованості у сумі 35925,00грн. суду не надав. Тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за придбану продукцію у вказаному розмірі.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2016р. (повний текст підписано 01.02.2016р.) по справі №905/3407/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м.Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2016р.(повний текст підписано 01.02.2016р.) по справі №905/3407/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2016р.(повний текст підписано 01.02.2016р.) по справі №905/3407/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І. В. Зубченко
Судді: Д.О. Попков
ОСОБА_3
Надруковано 6 прим.:
1 - позивачу
1 - відповідачу
1 - до справи
1 - ГСДО
1 - ДАГС