донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.05.2016 р. справа №913/830/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю; не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення господарського судуЛуганської області
від24.03.2016 р.
у справі№ 913/830/15 (суддя Старкова Г.М.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Сєвєродонецьк Луганської області
простягнення 444 563 грн. 62 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (далі - ТОВ "Агросистема Черкаси", позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит", відповідач) заборгованості на загальну суму 444 563 грн. 62 коп., у тому числі борг у сумі 285 760 грн. за поставлену продукцію, пеня у сумі 15 288 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 6 920 грн. 90 коп., інфляційні нарахування у сумі 136 594 грн. 72 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016 р. у справі № 913/830/15 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 285 760 грн. 00 коп. за поставлену продукцію, пеню у сумі 15 288 грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 6 920 грн. 90 коп., інфляційні нарахування у сумі 136 594 грн. 72 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 6 668 грн. 45 коп.
Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Агросистема Черкаси" до ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що поставка продукції по специфікації № 2/4 від 07.07.2014 р. не була здійснена в строк, який визначено у вказаній специфікації та умовами договору № 405/14-4РА від 24.04.2014 р., змін до договору відносно строку виконання зобов'язання з поставки продукції сторони не вносили.
Відповідач вважає, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору відносно строку поставки продукції, відтак, порядок здійснення розрахунків за продукцію, передбачений п. 4 зазначеної специфікації, не розповсюджується на оплату цієї продукції, а тому, ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" не порушено строк виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не встановлено право власності позивача на товар, який був поставлений відповідачу, а також не було враховано здійснення часткової оплати за поставлений товар у сумі 25 000 грн. 00 коп., що призвело до невірного розрахунку стягуваємої пені.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.811 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, між ТОВ "Агросистема Черкаси", як постачальником, та ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит ", як покупцем, укладено договір поставки № 405/14-4РА від 24.04.2014 (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язаний поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо- технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 1.3. договору постачальник гарантує, що постачаєма за даним договором продукція належить постачальнику на праві власності, і на дату набрання чинності договором не обтяжена правами третіх осіб, в тому числі: не продана, не заставлена, не знаходиться під забороною відчуження, арестом, пройшла митну очистку та оформлення, а також вільна від інших обтяжень і не є предметом спору, і що постачальник вправі розпоряджатися даною продукцією, в тому числі постачати її покупцю у відповідності з умовами даного договору. На вимогу покупця постачальник зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують зазначені в даному пункті обставини.
Умовами п. 4.1. сторонами погоджено, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до даного договору.
Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Відповідно до абз. 2, 3 п. 4.2. договору узгоджене місце призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місце призначення поставки. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях.
На підтвердження поставки, відповідно умов п. 4.3 договору, позивач зобов'язаний надати відповідачу за актом приймання - передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін наступні товаросупровідні документи:
- рахунок - фактуру;
- податкову накладну;
- видаткову накладну;
- відповідні товаросупровідні накладні (залізнична (товаро - транспортна) накладна);
- сертифікат якості та/або паспорт;
- сертифікат відповідності ( у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації);
- інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений);
- технічну документацію, передбачену п. 2.3 цього договору;
- декларацію про відповідність (якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції).
Пунктом 4.5. договору сторонами визначено, що датою поставки вважається дата, яка вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Згідно з п. 4.7. договору право власності на продукцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції.
За змістом п. 5.3. договору розрахунки за постачаєму постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк та порядок не обумовлено сторонами в специфікаціях до даного договору.
Відповідно до п. 6.8. договору, у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості несплаченої продукції.
Згідно з п. 8.1. договору даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, загальний строк дії договору з урахуванням строку поставки та оплати встановлюється до 31.12.2014 р. включно.
У випадку не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.
За умовами п. 8.2. договору всі зміни та доповнення до даного договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін та оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами до даного договору. Специфікації є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як свідчать матеріали справи, сторонами підписана специфікація № 2/4 від 07.07.2014 р. до договору, якою погоджено асортимент, кількість, ціну та умови поставки товару, зокрема, умовами оплати продукції визначена відстрочка 45 календарних днів з моменту прийома продукції на склад покупця.
15.09.2014 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1, яка є невід'ємною частиною специфікації № 2/4 та договору.
На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № РН-00413 від 15.10.2014 р. на суму 305 760 грн. 00 коп., яка отримана представником відповідача 15.10.2014 р., про що свідчить його підпис на вказаному документі із зазначенням дати та товарно-транспортна накладна № 34 від 15.10.2014 р., яка містить підпис представника відповідача та дату.
Факт приймання відповідачем товару за спірною видатковою накладною підтверджується підписом представника відповідача за довіреністю № 3080 від 13.10.2014 р.
На підставі зазначеної поставки продукції позивач видав відповідачу податкову накладну № 3 від 15.10.2014 р.
Оскільки при прийманні продукції відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, а тому, це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.
Матеріали справи не містять доказів відмови відповідачем від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.
Встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду борг з боку відповідача перед позивачем складав 285 760 грн. 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 29.05.2015 р.
Після порушення господарським судом Луганської області провадження у справі відповідачем сплачено 25 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення № НОМЕР_2 від 30.10.2015 р., в якому наявне посилання на договір та видаткову накладну, за якою товар був поставлений позивачем за даним договором.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин у частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 25 000 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з врегулюванням спору у цій частині.
Твердження скаржника щодо необхідності встановлення судом першої інстанції права власності позивача на спірну продукцію, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дослідження питання щодо права власності позивача на спірну продукцію не входить до обставин, які мають значення для вирішення даної справи по суті.
В даній справі право власності на спірний товар не оспорюється, спір стосується належного виконання сторонами умов договору, зокрема, щодо оплати отриманого товару.
З огляду на приписи ст. 692 ЦК України, доводи відповідача щодо здійснення позивачем поставки не в строк, передбачений умовами специфікації та договору, змін до договору та відсутності порушення виконання грошового зобов'язання у покупця є необґрунтованими.
Таким чином, залишок заборгованості з боку відповідача перед позивачем склав 260 760 грн. 00 коп., доказів погашення якого відповідачем суду не надано, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі п. 6.8. договору позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 30.11.2014 р. по 29.05.2015 р. в сумі 15 288 грн. 00 коп.
Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати отриманого товару, також законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15 288 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем розраховано 3% річних розрахованих за період з 30.11.2014 р. по 07.09.2015 р. за прострочення оплати отриманого товару в сумі 6 920 грн. 90 коп. та інфляційні нарахування за період грудень 2014 р. - червень 2015 р. (включно) в сумі 136 594 грн. 72 коп.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 6 920 грн. 90 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 136 594 грн. 72 коп.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський суд Луганської області дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню в частині стягнення боргу в сумі 25 000 грн. 00 коп. та припиненням провадження у цій частині, з прийняттям нового рішення про припинення провадження у справі у частині стягнення боргу з відповідача на користь позивача в сумі 25 000 грн. 00 коп. та залишенням решти оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, а також пов'язані з проведенням судової експертизи підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 р. у справі № 913/830/15 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 р. у справі № 913/830/15 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Припинити провадження у справі № 913/830/15 у частині стягнення боргу в сумі 25 000 грн. 00 коп.
В решті рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016 р. у справі № 913/830/15 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (93400, пр. Гвардійський, 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 37713861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (18016, вул. Волкова, 71, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930016) заборгованість за поставлену продукцію в сумі 260 760 грн. 00 коп., пеню в сумі 15 288 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 6 920 грн. 90 коп., інфляційні нарахування в сумі 136 594 грн. 72 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 668 грн. 45 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема Черкаси" (18016, вул. Волкова, 71, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (93400, пр. Гвардійський, 30/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 37713861) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 641 грн. 74 коп.
Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І. Бойченко
Судді Д.О. Попков
ОСОБА_3