номер провадження справи 20/41/16
24.05.2016 Справа № 908/982/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Агрінол” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 84/1)
про стягнення суми 45523,29 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 2-281д від 29.12.2015 р.);
Від відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.01.2016 р.)
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 45523,29 грн., із яких: сума 15460,92 грн. - пені, сума 30062,37 грн. - штрафу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.04.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/982/16, справі присвоєно номер провадження 20/41/16, справу призначено до розгляду на 12.05.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 24.05.2016 р.
У судовому засіданні 24.05.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. та специфікації № 1 від 21.08.2015 р. відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 429999,84 грн., граничний строк поставки - вересень 2015 р. Товар на загальну суму 429462,34 грн. був поставлений позивачу 05.11.2015 р., тобто несвоєчасно. У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки, останньому нараховані штраф та пеня. Просить стягнути пеню в розмірі 15460,92 грн. та штраф у розмірі 30062,37 грн. Позов обґрунтовано умовами договору поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р., ст.ст. 16, 526, 530, 610, 611, 612, 629, 631, 662, 712 ЦК України.
У письмовому поясненні, наданому в судовому засіданні 24.05.2016 р., позивач зазначив про неможливість надання в судове засідання для огляду оригіналу договору поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. у зв'язку з вилученням оригіналу договору на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 29.10.2015 р. по справі № 757/40071/15-к.
Відповідач із позовними вимогами не погодився, вважає їх безпідставними. У письмовому відзиві зазначив, що запізнення в строку поставки продукції по договору поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. обумовлено неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань за іншими договорами поставки. А саме: позивач, як покупець продукції, неодноразово порушував умови договорів щодо строку оплати продукції. Таким чином, зважуючи всі ризики, ТОВ «ТД Агрінол» прийняло рішення тимчасово не поставляти продукцію, оскільки позивачем своєчасно не проводилися оплати, а ризик нарощування дебіторської заборгованості (станом на 27.09.2015 р. складала майже 1,3 млн. грн.) для відповідача був значно великим. Між сторонами усно було погоджено строк поставки продукції на початок листопада 2015 р. (за принципом: покупець сплатив за попередні партії поставок товару, а постачальник - поставив товар). Зазначений факт підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі товару від 05.11.2015 р. щодо погодження обома сторонами обумовленого раніше в телефонному режимі строку поставки (початок листопада 2015 р.). В іншому випадку позивач би не прийняв продукцію. Внаслідок порушень договірних зобов'язань обома сторонами в ході усних домовленостей було досягнуто згоди про незастосування один до одного штрафних санкцій. Вважає, що судом повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання за договором відповідачем (складає 100%), відсутність негативних наслідків у позивача від прострочення виконання зобов'язання. Просить позовну заяву задовольнити частково, зменшивши розмір неустойки. Відзив обґрунтований ст.ст. 509, 551, 610, 611 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, листом Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. № 01-06/646/2014.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представників сторін, суд
21.08.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агрінол” (постачальник за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” (покупець за договором, позивач у справі) було укладено договір поставки № УГВ11523/11-15, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується в специфікації (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 ціна договору вказується в специфікації в гривнях та включаючи ПДВ.
Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації (п. 4.1). У пунктах 5.1, 5.2 визначено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікаціях до даного договору. Обсяг поставки кожної окремої партії товару визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партія товару).
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. 5.3). Відвантаження товару проводиться тільки після отримання рознарядки покупця. Відвантаження товару без рознарядки не допускається (п. 5.4.1).
Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.09.2015 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 11.3 всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідно до п. 12.1 додатком до договору є специфікація № 1.
Сторонами до договору поставки № УГВ11523/11-15 укладено (підписано) специфікацію № 1 від 21.08.2015 р., якою узгоджено найменування товару, який підлягає поставці (олива змащуюча Агрінол МС-8п (в бочках)), одиницю вимірювання (т), кількість (8,0), ціна за одиницю товару, загальна вартість без ПДВ, ПДВ, загальна вартість з ПДВ: 429999,84 грн. та строк поставки: вересень 2015 р.
Відповідно до специфікації поставка товару здійснюється на умовах: DDP - станція (склад) призначення (згідно з Інкотермс-2000). Допустиме відхилення при відвантаженні +3/-3% від загальної кількості товару. Відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця.
У матеріалах справи мається рознарядка позивача (вих. № 11/1-2342 від 21.08.2015 р.) на відвантаження оливи на умовах DDP - станція (склад) покупця: смт. Андріївка Балаклійського району Харківської області, ГПУ «Шебелинкагазвидобування».
У письмовому поясненні, наданому в судовому засіданні 24.05.2016 р., позивач зазначив, що рознарядка № 11/1-2342 від 21.08.2015 р. була надана відповідачу нарочно разом із примірником договору для відповідача. У судовому засіданні представник відповідача даний факт підтвердив.
Відповідно до акту № 29 від 06.11.2015 р. на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей позивач передав, а ГПУ «Шебелинкагазвидобування» прийняв товарно-матеріальні цінності (олива змащуюча Агрінол МС-8п (в бочках) у кількості 7,990 т).
Як слідує із матеріалів справи, відповідачем за умовами договору № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. та умов специфікації № 1 від 21.08.2015 р. згідно з актом прийому-передачі № 1 від 05.11.2015 р. було поставлено позивачу товар - оливу змащуючу «Агрінол МС-8п» (бочка) в кількості 7,99 т на загальну суму 429462,34 грн. з ПДВ.
23.11.2015 р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 2/1-09-7273 про сплату суми штрафу та пені в зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за договором № УГВ11523/11-15. Отримання відповідачем претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.
У зв'язку з простроченням відповідачем строку поставки товару, в квітні 2016 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким було порушено провадження в даній справі.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).
У пункті 5.3 договору поставки № УГВ11523/11-15 сторони узгодили, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Згідно з п. 6.3.1 постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором та специфікацією.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч. 3, 5 ст. 254 ЦК).
Як встановлено судом, та не заперечується представниками сторін, згідно з договором поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. та специфікацією № 1 від 21.08.2015 р., товар був отриманий позивачем та, відповідно, поставлений відповідачем, 05.11.2015 р. за актом приймання-передачі № 1, який покладено в підставу позову.
Специфікацією № 1 від 21.08.2015 р., згідно з якою поставлено зазначений товар, визначено строк поставки - вересень 2015 р. Таким чином, останнім днем поставки по договору є 30.09.2015 р. (середа) (останній день вересня місяця).
Відповідачем у відзиві зазначено, що сторонами усно було погоджено строк поставки продукції по договору на початок листопада 2015 р. Зазначений факт підтверджується підписанням із боку позивача акту прийому-передачі товару від 05.11.2015 р. щодо погодження обома сторонами договору обумовленого раніше в телефонному режимі строку поставки (початок листопада 2015 р.). Зазначає, що в інакшому випадку, якби сторонами не було досягнуто згоди стосовно іншого строку поставки (початок листопада 2015 р.), то позивач би не прийняв продукцію, не підписав би акт прийому-передачі товару, а взагалі відмовив би відповідачу в прийманні продукції. Вважає, що прострочення поставки товару сталося не з вини відповідача, оскільки позивач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за іншими договорами поставки (раніше укладеними між сторонами).
Суд відхиляє зазначені заперечення відповідача, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 639 ГПК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК).
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Договір поставки № УГВ11523/11-15 від 21.08.2015 р. укладений між сторонами в письмовій формі.
Суд зазначає, що в пункті 11.3 договору № УГВ11523/11-15 сторони дійшли згоди, що всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідно до п. 11.1 договір може бути змінений чи розірваний лише за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством України. Будь-яких додаткових угод стосовно внесення змін до договору та специфікації від 21.08.2015 р. щодо строку поставки товару, в тому числі за умови сплати кредиторської заборгованості, сторонами суду не надано. Відповідно до усних пояснень представників сторін, такі зміни не вносилися та відповідачем не ініціювалися.
Згідно з ч. 1 ст. 665 ЦК України в разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Тобто, законодавством встановлено право, а не обов'язок покупця відмовитися від договору купівлі-продажу товару.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Пунктом 7.11 договору № УГВ11523/11-15 встановлено, що в разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару в строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості не поставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем понад 30 днів порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, строк поставки якого визначений специфікацією № 1 від 21.08.2015 р. - вересень 2015 р., тобто останнім днем поставки є 30.09.2015 р. Фактично товар був поставлений 05.11.2015 р., що не заперечується відповідачем.
Розрахунок штрафу, нарахованого позивачем на суму 429462,34 грн., є правильним (429462,34 грн. х 7%) і становить 30062,37 грн.
Позивач нарахував пеню в сумі 15460,92 грн. за період із 01.10.2015 р. по 05.11.2015 р. включно (36 днів прострочення).
Перевіривши розрахунок пені за невиконання зобов'язання відповідача по поставці товару в строк, визначений договором, судом встановлено, що розрахунок містить арифметичні помилки. Нарахування пені на суму 429462,34 грн. за період із 01.10.2015 р. по 05.11.2015 р. (36 дні прострочення) є неправильним, оскільки позивачем помилково дату 05.11.2015 р. поставки продукції включено в період нарахування пені. Дата 05.11.2015 р. є датою поставки (отримання) продукції, тобто в цей день зобов'язання повністю виконано.
Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що пеня за період із 01.10.2015 р. по 04.11.2015 р. (35 дні прострочення) на суму заборгованості 429462,34 грн. становить 15031,18 грн.
На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмове клопотання про зменшення розміру неустойки, викладене в відзиві.
Позивач проти клопотання заперечив.
Клопотання про зменшення розміру неустойки мотивовано тим, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо строку поставки продукції є наслідком неналежного виконання своїх зобов'язань позивачем стосовно несвоєчасної оплати за товар за іншими договорами поставки. Наявність у позивача можливості стягувати з відповідача надмірні грошові суми як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки з засобу розумного стимулювання відповідача виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Зазначає про відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання.
Розглянувши клопотання відповідача, яке викладене письмово, оцінивши представлені в його обґрунтування докази, суд визнає доводи відповідача необґрунтованими, виходячи з такого.
Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст. 233 ГК України.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору поставки № УГВ11523/11-15 стосовно збільшення встановленого строку поставки продукції (з вересня на листопад 2015 р.). Не надано відповідачем також будь-якого листування з приводу строку поставки товару позивачу в разі наявності з боку останнього заборгованості. Наявність заборгованості позивача з оплати за поставлений товар за іншими, укладеними між сторонами договорами поставки, не можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, нарахованої за договором № УГВ11523/11-15. Крім того, договорами поставки, які укладені між сторонами та долучені відповідачем до відзиву в обґрунтування клопотання, передбачено розмір відповідальності покупця (позивача) за порушення строків оплати (пеня), яку відповідач, за наявності достатніх підстав, має право стягнути в судовому порядку. Тобто, договорами, які укладені між сторонами, передбачено обопільну відповідальність сторін за невиконання ними своїх зобов'язань.
Суд враховує, що загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд враховує, що нарахування неустойки є правовим наслідком порушення відповідачем його зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Принципами підприємницької діяльності, згідно зі ст. 44 ГК України, є, зокрема, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.
На підставі викладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу та пені).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агрінол» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, буд. 84/1, код ЄДРПОУ 32365436) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) пеню в розмірі 15031 (п'ятнадцять тисяч тридцять одна) грн. 18 коп., штраф у розмірі 30062 (тридцять тисяч шістдесят дві) грн. 37 коп., судовий збір у розмірі 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 99 коп. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 26 травня 2016 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.