24 травня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/301/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кіщук О.І.,
позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року;
- зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції внести зміни до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року про народження доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінивши прізвище батька та дитини на ОСОБА_4.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що відповідач, порушуючи вимоги Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», не надав належно обґрунтованої відповіді на заяву про внесення змін до актового запису. Зазначала, що на вказану заяву отримала лист-відповідь про відмову у внесенні змін до актового запису, а не висновок, як це передбачено чинним законодавством. Вказувала, що підставою для внесення змін до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року про народження доньки ОСОБА_3В, ІНФОРМАЦІЯ_1, в частині зміни прізвища батька та дитини на ОСОБА_4 є рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2016 року, яким встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 12 лютого 2015 року, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, наведених у позові. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач, повідомлений належний чином про дача, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Водночас подавав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому заперечень проти позову чи заяв про його визнання не подавав.
Заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року, який складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, про народження її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просила внести відомості про батька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також присвоїти їй прізвище батька.
До поданої заяви додала копію свого паспорта; копію свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому, зокрема, зазначено батьком дитини ОСОБА_5; копію рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2016 року, яким встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 12 лютого 2015 року, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Листом №1959/04-04-34 від 14 квітня 2016 року «щодо надання інформації» відповідачем надано відповідь на заяву позивача, яким ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до актового запису.
В зазначеній відповіді вказано, що в поданому до заяви рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2016 року встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак про внесення змін до актового запису про народження дитини в рішенні не зазначено. Тобто, відмову обґрунтовано тим, що в рішенні суду не вказані які зміни та в який актовий запис необхідно внести.
Не погоджуючись з такими діями суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює та визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року №2398-VI (далі - Закон №2398-VI).
Відповідно до статті 2 Закону №2398-VI актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно пункту 2 частини першої статті 4 Закону №2398-VI органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).
Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до частин першої - п'ятої статі 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.
Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.
Частиною п'ятою статті 9 Закону №2398-VI передбачено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Так, наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, було затверджено «Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» (далі - Правила №96/5).
Відповідно до пункту 1.1 Правил №96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Згідно пункту 1.5. Правил №96/5 заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.
Відповідно до пункту 1.10. Правил №96/5 питання про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання розглядається у тримісячний строк з дня подання відповідної заяви до відділу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно пункту 2.5. Правил №96/5 заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього (малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Відповідно до пункту 2.6. Правил №96/5 разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Пунктом 2.7. Правил №96/5 передбачено що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Згідно пункту 2.12. на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Внесення зміни до актового запису цивільного стану визначено і статтею 22 Закону №2398-VI, яка, фактично, містить аналогічні наведеним вище положення. Зокрема, зазначено, що за наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Поряд з цим, як вбачається з обставин справи, позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про внесення змін до актового запису листом за №1959/04-04-34 від 14 квітня 2016 року «щодо надання інформації».
Усупереч наведеним вище нормам, обґрунтований висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану відповідачем не складався.
Крім цього, судом встановлено, що при розгляді заяви позивача про внесення змін актового запису цивільного стану відповідач, усупереч вимогам пункту 2.7. Правил №96/5, не отримав й, відповідно, не додав до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що при вчиненні оскаржуваних дій суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, встановлений законом.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд наголошує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип обов'язковості суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність оскаржуваних бездіяльності, дій чи рішень.
Між тим, відповідачем - відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції як суб'єктом владних повноважень не було надано суду жодних доводів на підтвердження правомірності оскаржуваних дій.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив відповідача внести зміни до актового запису на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту батьківства.
Відповідно до підпункту 2.13.1 пункту 2.13. Правил №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства, у якому зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Однак, в судовому рішенні від 21 січня 2016 року не зазначено про внесення змін до актового запису про народження дитини, що, фактично, і стало підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.
Поряд з цим відповідачем не заперечувався сам факт, встановлений судом, батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 12 лютого 2015 року, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних письмових доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що при зверненні до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції із заявою про внесення змін до актового запису про народження доньки позивачем було надано достатньо необхідних документів, на підтвердження зміни прізвища батька та дитини на ОСОБА_4.
Відповідно, у відповідача було достатньо необхідних відомостей для внесення змін до актового запису.
Згідно підпункту 2.13.2 пункту 2.13. Правил №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року про народження доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінивши прізвище батька та дитини на ОСОБА_4.
При цьому суд керується також й одним із найважливіших принципів адміністративного судочинства - принципом верховенства права, відповідно до якого згідно частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Наведений принцип є конституційним (стаття 8 Конституції України) і означає пріоритет прав та свобод людини, справедливість і гуманізм у діяльності адміністративних органів.
Отже, вирішуючи адміністративні справи, суд має перш за все виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права повинен втілюватись через діяльність судової влади.
Відповідно ж до завдання, яке сформульовано у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме адміністративне судочинство спрямовано на захист прав, свобод, інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та їх посадових і службових осіб.
Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначені повноваження суду при вирішенні справи.
Відповідно до частини другої цієї статті у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Зважаючи на наведене, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, а тому такі підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 8, 69, 70, 71, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії відділу державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції про відмову у внесенні змін до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року.
Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції внести зміни до актового запису №2517 від 24 жовтня 2015 року про народження доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінивши прізвище батька та дитини на ОСОБА_4.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Лелюк
Постанова у повному обсязі складена 25 травня 2016 року.