Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" липня 2006 р. о 11:30 год. Справа № АС-54/196-06
вх. № 6717/1-54
Суддя господарського суду Харківської області Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Кириленко М.Ю.
представників сторін :
Представник позивача - Шебаніц Н.М., головний спеціаліст юридичноїслужби за довіреністю 06-34/191 від 17.02.2006 р.
Представник відповідача - Філіпович В.І., директор
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Харків
до СП кооперації "Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза" Харківської облспоживспілки, м. Лозова
про стягнення 3928,82 грн.
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача СПК « Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза» Харківської облспоживспілки 3928,82грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштоване 0 інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робоче місце. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму у розмірі 3928,82 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, у зв*язку з тим, що у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ за 2005 рік, значиться облікова численність штатних працівників облікового складу - 24 особи, з них інвалідів - 1 особа (розділ 1 «Кількість працівників та фонд оплати праці). Копія цього звіту засвідчена Харківським обласним відділенням фонду соціального захисту населення. У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів помилково вказано, що він за 2006р. Оскільки, статистичну звітність за формою 10-ПІ підприємства подають Фонду соціального захисту інвалідів не пізніше 1 лютого після звітного періоду, відповідач надав звітність 28.01.2006р., тобто за 2005р. Виконавчим комітетом Лозівської міської ради 03.07.2006р. листом №954 дано відповідь про те, що серед підприємств, організацій та установ, яким рішенням виконавчого комітету від 30.11.2004р. № 904 затверджено бронювання робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, підприємства відповідача немає. У відзові відповідач вказує, що у листопаді 2005р. інвалід Кашо В.А. звернувся до підприємства з метою працевлаштування, якого згідно наказу від 30.11.2005р. № 55 було прийнято сторожем, наказ та копія посвідчення інваліда додана відповідачем до матеріалів справи.
Позивач надав через канцелярію господарського суду вх. 21372 від 17.07.2006р. від довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та организацій України та лист Лозівського МРЦЗ № 571 від 28.04.2006р., в якому зазначено, що ПСК " Лозівська ТВ міжрайбаза " Харківської ОСС не надавала звітність № 3-ПН на працевлаштування інвалідів у 2005р.
Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18.07.1991 р.
Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 3879,17 грн.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 24 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р. повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті за 2005р. форма №10-ПІ, розділ 1 «Кількість працівників та фонд оплати праці», в якому помилково вказано, що цей звіт за 2006р., середньооблікова чисельність інвалідів -штатних працівників на підприємстві становить 1 інвалід, а не як зазначено у позові 0, отже відповідачем був працевлаштований 1 інваліда (наказ № 55 від 30.11.2005р.) і цей факт не заперечується позивачем.
Суд зазначає, що інваліди працював у позивача не повний рік, але, наведений Закон не пов'язує факт створення робочого місця з терміном праці інваліда у звітному періоді та датою прийняття його на роботу в даному періоді. Закон тільки вказує на факт роботи інваліда на підприємстві.
Суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів « затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Позивач, не надав доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування. Не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштуванні, і відмови в такому працевлаштуванні.
Таким чином не належне виконання обов'язку з боку відповідача відсутнє.
За таких обставин позивач просить покласти на відповідача відповідальність за неналежне виконання обов'язків щодо працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (Практика ВСУ постанова від 15.01.03 р. справа №4292/1-36).
Враховуючи наведене вимоги про стягнення штрафних санкцій необґрунтовані.
Керуючись статтями 4 , 8, 86, 94, 160- 163 163 Кодексу адміністративного судочинства України ст.ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд
У позові відмовити повністю.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Хачатрян В.С.