ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2016Справа №910/21793/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоторг»
до 1. ДЕЙЛСІТІ ІНДАСТРІЗ ЛІМІТЕД Гонконг 2. Приватного підприємства «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал»
про стягнення 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
позивача:Перникоза Д.О.
відповідача 1:не з'явився
відповідача 2:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дуоторг» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ДЕЙЛСІТІ ІНДАСТРІЗ ЛІМІТЕД Гонконг (надалі - «Компанія») та Приватного підприємства «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» (надалі - «Підприємство») про стягнення 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов контракту №101014/Duo/D від 10.10.2014 р. відповідачем 1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн.
Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №002-П/1010 від 10.10.2014 р. Підприємство поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за контрактом №101014/Duo/D від 10.10.2014 р., яке останнім належним чином не виконане.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.09.2015 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2015 р. зупинено провадження у справі з метою належного повідомлення Компанії «ДЕЙЛСІТІ ІНДАСТРІЗ ЛІМІТЕД» («Dalecity Industries Limited») (Address: Suite 2405, Progress Commercial Building, 9 Irving Street, Causeway Bay, Hong Kong) про час та місце судового розгляду справи у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах»; розгляд справи відкладено на 11.04.2016 р.
08.04.2016 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач погодився з існуючим перед позивачем боргом за контрактом №101014/Duo/D від 10.10.2014 р. та вказував на перебування у скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чим просив суд відстрочити та розстрочити виконання рішення суду у даній справі на три роки, здійснюючи оплату боргу рівними частинами кожного місяця.
22.04.2016 р. представником відповідача 2 до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 визнає, що має нести солідарну відповідальність за невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за контрактом.
Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2016 р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016 р. у зв'язку з неявкою представників відповідача та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача в судове засідання з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав додаткові докази та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а відтак на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.10.2014 р. між Товариством (продавець) та Компанією (покупець) був укладений контракт №101014/Duo/D (надалі - «Контракт»), предметом якого є кукурудза 3-го класу для кормових цілей українського походження (урожай 2014 року) насипом кількістю 30 000 метричних тон +-10% за вибором продавця та по контрактній ціні; ціна контракту становить 140 дол. США за метричну тону; загальна сума контракту складає 4 200 000,00 дол. США.
За змістом п. 3.1 Контракту оплата за товар здійснюється в доларах США шляхом переказу безготівкових грошових коштів на валютний рахунок продавця покупцем.
Пунктом 3.3 Контракту в редакції додаткової угоди №2 від 21.05.2015 р. передбачено, що оплата за товар має складати 100% від загальної вартості відповідної партії товару, та має бути здійснена не пізніше 30 календарних днів після митного оформлення товару та надання наступних документів покупцю:
- копія комерційного рахунку продавця на англійській мові на відвантажену партію;
- копія вантажної митної декларації;
- копія листа порту/експедитора/брокера/ про втрати при завантаженні кількості, вказаної у вантажній митній декларації.
На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач 1 прийняв та частково оплатив продукцію, що підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними митними деклараціями та банківськими випискам з рахунку позивача.
10.10.2014 р. між Товариством (кредитор) та Підприємством (поручитель) був укладений договір поруки №002-П/1010 (надалі - «Договір поруки»), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за повне виконання зобов'язань Компанією (боржник) за Контрактом.
Відповідно до п. 2.1 Договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором у повному обсязі на підставі письмової вимоги кредитора протягом 10 банківських днів з моменту отримання такої вимоги, шляхом перерахування відповідної суми заборгованості на поточний банківський рахунок кредитора.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Пунктом 7.1 Контракту передбачено, що будь-які спори або суперечки, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів. У випадку якщо згоди не буде досягнуто, питання вирішується в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, згідно з його регламентом. Рішення арбітражу є остаточним для обох сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Як зазначено в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що: справа зі спору непідвідомча господарському суду; є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі.
З огляду на відсутність заперечень відповідач 1, розгляд даної справи здійснюється господарським судом міста Києва.
Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
Відповідно до п. 7.2 Контракту право, що застосовується - матеріальне право України.
Контракт за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Договір поставки є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (вантажні митні декларації №500060703/2015/003918 від 18.05.2015 р., №500060703/2015/003958 від 18.05.2015 р., №500010003/2015/004831 від 22.05.2015 р., №500010003/2015/005408 від 09.06.2015 р., №500060703/2015/004613 від 11.06.2015 р., №500010003/2015/005926 від 30.06.2015 р., №500060703/2015/004613 від 11.06.2015 р., №500060703/2015/005522 від 14.07.2015 р.) підтверджується передача відповідачу 1 товару згідно Контрактом на загальну суму 4 250 680,84 дол. США.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.3 Контракту, відповідач 1 був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів після митного оформлення товару та надання документів.
Відповідачем 1 частково оплачено вартість поставленого товару на суму 400 000,00 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача.
Таким чином, заборгованість відповідача 1 за поставлений товар становить 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
10.10.2014 р. між Товариством (кредитор) та Підприємством (поручитель) був укладений договір поруки №002-П/1010 (надалі - «Договір поруки»), за змістом п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором а повне виконання зобов'язань Компанією (боржник) за Контрактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
За змістом п. 2.1 Договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором у повному обсязі на підставі письмової вимоги кредитора протягом 10 банківських днів з моменту отримання такої вимоги, шляхом перерахування відповідної суми заборгованості на поточний банківський рахунок кредитора.
Вимогою від 03.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача 2 (отримана останнім 05.08.2015 р.) про сплату заборгованості відповідача 1, яка утворилася на підставі Контракту.
З урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.1 Договору поруки Підприємство повинно було перерахувати на користь позивача заборгованість у розмірі 3 850 680,84 дол. США протягом 10 банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 3 850 680,84 дол. США підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.
Згідно зі ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення солідарно з Компанії та Підприємства на користь Товариства заборгованості за Контрактом у розмірі 3 850 680,84 дол. США, що еквівалентно 85 049 987,71 грн. правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів.
Стосовно клопотання відповідача 1 про відстрочення та розстрочення виконання рішення у даній справі суд відзначає наступне.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення.
У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання заявника на тяжке фінансове положення товариства не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Доказів того, що в разі розстрочення та/або відстрочення виконання рішення заборгованість буде погашена суду не надано, а тому подане клопотання Компанії задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоторг» задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з ДЕЙЛСІТІ ІНДАСТРІЗ ЛІМІТЕД Гонконг (Address: Suite 2405, Progress Commercial Building, 9 Irving Street, Causeway Bay, Hong Kong) та Приватного підприємства «Стивідорна компанія «Херсонський морський термінал» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7; ідентифікаційний код 32208596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуоторг» (03148, м. Київ, вул. Картавешвілі, 7/2; ідентифікаційний код 39284867) заборгованість у розмірі 3 850 680 (три мільйони вісімсот п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят) дол. США 84 центи, що еквівалентно 85 049 987 (вісімдесят п'ять мільйонів сорок дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 71 коп., та судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 20.05.2016 р.
Суддя В.П.Босий