ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.04.2016Справа №910/5499/16
За позовом приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»
До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ»
Про відшкодування 16683,65 грн. шкоди в порядку регресу
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін: не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» до товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16683,65 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем.
Суд своєю ухвалою від 31.03.2016 порушив провадження у справі № 910/5499/16, розгляд справи призначив на 25.04.2016.
Позивач у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про день та час судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 11.04.2016 представнику відповідача ухвали суду від 31.03.2016 про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
16.07.2012 приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) уклали договір страхування транспортного засобу № 3044237 (далі - Договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Mitsubishi Grandis», державний номер НОМЕР_4.
25.03.2013 у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля «Mitsubishi Grandis», державний номер НОМЕР_4, автомобіля Опель Комбо, держаний номер НОМЕР_2, та автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_3.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 10.04.2013 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є водій ОСОБА_2.
Майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобіля DAF 95XF430, державний номер НОМЕР_1, застраховані товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ РЕ» за полісом № АВ/3633892 (далі Договір-2).
Сума франшизи за Договором-2 - 1000 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50000 грн.
Згідно з висновком № 0233 експертного автотоварознавчого дослідження від 03.04.2013, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля «Mitsubishi Grandis», державний номер НОМЕР_4, становить 38815,01 грн. ((5823,00 (вартість робіт)+5525,85 (вартість матеріалів)+(41416,40 (вартість складових) *(1-коефіцієнт фізичного зносу - 0,34)).
Згідно зі страховим актом від 23.04.2013 до виплати підлягає 52708,25 грн., які позивач перерахував страхувальнику (ОСОБА_1).
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 49000,00 грн. (50000-1000).
Відповідач відшкодував позивачеві 32316,35 грн. ((5823,00 (вартість робіт)+4604,88 (вартість матеріалів без ПДВ)+(34679,50 (вартість складових без ПДВ) *(1-коефіцієнт фізичного зносу - 0,34))-1000,00 (франшиза).
За твердженням позивача, відповідач повинен відшкодувати йому ще 16683,65 грн. (49000,00 - 32316,35).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремими законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Крім Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Отже, в даному випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано за законодавчому рівні, визначивши Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механічними, визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зміст даної статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР «Про страхування», і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди (суброгація).
Однак, даними нормами не визначено межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто розмір страхової суми, яку страховик зобов'язаний виплатити. З огляду на це посилання позивача на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» як на законодавчі приписи, які покладають на відповідача обов'язок сплатити всю суму відновлювального ремонту, є безпідставним, оскільки обов'язок з відшкодування шкоди не є предметом правового регулювання цих норм. Крім того, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною і її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.
Відповідальність страховика полягає у виконанні обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником, у межах страхових сум. Межі страхового відшкодування, тобто розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, визначаються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідним страховим полісом, що є єдиною формою внутрішнього договору страхування.
Шкода є економічною кількісною категорія, що виражає вартість збитків. Встановлюючи межі відшкодування шкоди, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також визначає порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, що її заподіяла.
За загальним правилом, яке наведено у ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Витрати, які є складовою шкоди як вартісного вираження збитків при пошкодженні транспортного засобу і підлягають відшкодуванню, визначенні ст. 29 Законом України «Про страхування», витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, в даному випадку слід розмежовувати реальні збитки, заподіяні транспортному засобу, які фактично поніс страховик і право на які у нього виникло на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», та збитки у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, обов'язок відшкодування яких виник у страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Визначення розміру збитку у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється шляхом оцінки майна за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України від 12.07.2001, № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Отже, розмір реальних збитків та розмір збитків у вигляді відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу не завжди можуть співпадати. У випадку не покриття (недостатності) розміру оціненої шкоди фактично понесених витрат страховиком, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, обов'язок сплати різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою покладається на особу, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність (ст. 1194 ЦК України).
З огляду на це, забезпечення наданого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» страховику права отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат реалізується шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту) виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди.
Правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, містить висновок про розмір вимог, які набуває страховик за договором добровільного страхування, не обмежуючи їх розміром суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу. Висновки суду у даній справі не суперечать даній правовій позиції. Спір стосується не розміру вимог, які набуває страховик за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду.
Підсумовуючи викладене, у позивача до відповідача виникло право вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Mitsubishi Grandis», державний номер НОМЕР_4, розмір яких повинен визначатись з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Крім того, за п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Так як позивач сплатив страхове відшкодування на рахунок страхувальника, відсутні підстави для включення ПДВ до вартості матеріалів та складових.
З огляду на викладене, у позивача виникло право вимоги до відповідача на суму 32316,35 грн. ((5823,00 (вартість робіт)+4604,88 (вартість матеріалів без ПДВ)+(34679,50 (вартість складових без ПДВ) *(1-коефіцієнт фізичного зносу - 0,34))-1000,00 (франшиза).
Оскільки 32316,35 грн. відповідач сплатив позивачеві до подачі позову до суду, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення підписано 20.05.2016.
Суддя С. А. Ковтун