ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2016Справа №910/21029/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір"
до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
про визнання недійсним договору
Суддя: Домнічева І.О.
Представники сторін:
від позивача: Логінов К.Е. - за дов.
від відповідача: Грищенко К.В. - за дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним договору.
Ухвалою від 17.08.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.09.2015 р.
Ухвалою від 05.11.2015 р. судом призначено судову почеркознавчу експертизу по справі, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
10.12.2015 р. повернулися матеріали справи з клопотанням судового експерта про оплату рахунка на проведення експертизи та надання додаткових матеріалів.
Ухвалою від 14.12.2015 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи було призначено на 24.12.2015 р.
24.12.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.
Судове засідання 24.12.2015 р. не відбулося.
Ухвалою від 28.12.15р. розгляд справи призначено на 19.01.15р.
Ухвалою від 19.01.16р. зупинено провадження по справі та направлено матеріали справи до КНІСЕ.
14.04.2016 р. повернулися матеріали справи без висновку судового експерта.
Ухвалою від 18.04.2016 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.04.2016 р.
26.04.16р. через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про відкладення розгяду справи.
Судове засідання 26.04.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання призначене на 17.05.16р.
В судовому засіданні 17.05.16р. на підставі ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.05.16р.
В судовому засіданні 19.05.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Позивачем та Акціонерним банком «Київська Русь» (назва якого надалі була змінена на Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», у подальшому - Відповідач) було укладено кредитний договір №669-022-1/10 (в національній валюті) від 03.11.2010р. (далі - договір). Протягом строку дії кредитного договору до нього вносилися зміни та доповнення на підставі правочинів у вигляді договорів про внесення змін та доповнень до договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що загальними зборами учасників Товариства позивача не було надано дозволу директору - ОСОБА_3 на укладення договору про внесення змін до Кредитного договору № 669-02.2-1/10 (в національній валюті) від 03.11.2010р. на умовах сплати процентів виходячи із ставки у розмірі 21 процент річних, тому підписання Оспорюваного договору відбулося без наявності відповідного дозволу та з явним перевищенням компетенції і повноважень директора. Також позивач стверджує, що директор позивача ОСОБА_3 не підписував оспорюваний договір.
Позивач вважає, що укладення Оспорюваного договору здійснено з явним і грубим порушенням п.9.1 розділу 9, п. п. 10.4 та 10.5 розділу 10 Статуту, ч.4 ст.62 Закону України «Про господарські товариства» та ч.4 ст.145 ЦК України. Посилаючись на ст.ст. 203, 204, 207, 215, 1048 ЦК України, просить визнати недійсним договір про внесення змін до договору від 25.10.13р. до кредитного договору № 669-022-1/10 (в національній валюті) від 03.11.2010р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, у відповідності до вимог п. 1.1 Договору, банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі і на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах:
- ліміт кредитної лінії - 12 000 000 (дванадцять мільйонів) гривень 00 копійок;
- кінцевий термін повернення Кредиту - "24" жовтня 2014 року;
- ціль використання кредиту-для ведення Статутної діяльності;
- тип процентної ставки - фіксована;
- процентна ставка за користування Кредитом - 21,0 % (двадцять один процент) річних, процентна ставка починає діяти з листопада 2013р.;
В подальшому між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Гостинний двір» 28.02.2011, 01.04.2011, 3.04.2011, 12.12.2011, 01.11.2012, 25.10.2013, 11.11.2014, 14.07.2014, 21.01.2015 були укладені договори про внесення змін до кредитного договору № 669-022-1/10.
Відповідноп. 10.1 статуту позивача, виконавчим органом товариства, який здійснює поточне керівництво діяльністю товариства, є директор, який призначається загальними зборами учасників товариства на невизначений термін.
Пунктом 10.5 статуту позивача (чинного на момент укладення договору) передбачено, що Договори Товариства (в тому числі декількох пов'язаних між собою), вартісні показники кожного з яких (або декількох пов'язаних між собою), на момент прийняти рішення про укладанні зміну чи припинений договору (здійснення правочину) перевищують 100 000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп. або еквівалент цієї суми в іншій валюті за курсом Національного банку України на вищевказаний момент, то правочини та/або договори вчиняються (здійснюються) від імені Товариства Директором виключно на підставі та відповідно до попередньо прийнятих рішень Зборів учасників.
Як вбачається з Протоколу загальних і зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Гостинний двір» від 01.10.2013 року, який долучений до матеріалів справи, загальні збори прийняли рішення; надати директору Товариства ОСОБА_3 повноваження на укладення, визначення на власний розсуд істотних умов та підписання від імені Товариства договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору та вчинення всіх необхідних дій.
Таким чином, посилання позивач на те, що Загальні збори товариства не надавили повноважень Директору ОСОБА_3 на підписання, укладення договору є необгрунтованим та безпідставними.
В уточненнях до позовної заяви позивачем вказано, що оспорюваний договір директором позивача не підписувався в зв'язку з чим судом призначено по справі почеркознавчу експертизу.
Проте, позивачем не здійснено оплату виставленого рахунку КНІСЕ, матеріали справи повернулися до суду без висновку судового експерта.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, твердження позивача що підпис договору про внесення змін до Кредитного договору № 669-02.2-1/10 (в національній валюті) від 03.11.2010р. директор ОСОБА_3 не здійснював, не приймається судом до уваги, оскільки є недоведеним. Крім того, оспорюваний договір містить печатку позивача.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 даного Кодексу визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.05.16 р.
Суддя І.О. Домнічева