ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2016Справа №910/4801/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я»
до про Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» стягнення заборгованості у розмірі 108 888 грн. 07 коп.
Представники:
від Позивача: Глузд О.В. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 108 888 грн. 07 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що у період з 08.09.2014 року по 23.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» товар на загальну суму в розмірі 72 822 грн. 71 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідачем було здійснено оплату за отриманий товар лише частково на суму в розмірі 2 267 грн. 65 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань в частині сплати за отриманий товар, у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» заборгованість у розмірі 70 555 грн. 06 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» 3% річних у розмірі 2 807 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 35 525 грн. 36 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/4801/16, судове засідання призначено на 30.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2016 року виправлено описку в абзаці 2 пункті 1 резолютивної частини Ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 року.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо підстави позову з урахуванням того, що у видаткових накладних та рахунках на оплату зазначено як підставу - договір поставки.
2) Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 70 555,06 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2016 року відкладено розгляд справи на 13.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
13.04.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:
- надати належним чином завірену копію видаткової накладної від 28.11.2014 року на суму 1 847,38 грн;
- докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕПРОЦЕНТР" на суму в розмірі 2 267,65 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року відкладено розгляд справи на 27.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
25.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
27.04.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали. Представник відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року відкладено розгляд справи на 18.05.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
13.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.
В судовому засіданні 18 травня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року у справі № 910/4801/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» є02169, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЕНЕРАЛА ВАТУТІНА, будинок 26, квартира 269.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/4801/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18 травня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
У період з 08.09.2014 року по 23.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» в свою чергу прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними №58 від 08.09.2014 р. на суму 3 207 грн. 30 коп., №63 від 24.09.2014 р. на суму 5 191 грн. 55 коп., №81 від 30.09.2014 р. на суму 1 615 грн. 70 коп., №85 від 07.10.2014 р. на суму 3 353 грн. 35 коп., №91 від 13.10.2014 р. на суму 1 676 грн. 68 коп., №92 від 15.10.2014 р. на суму 4 947 грн. 44 коп., №105 від 30.10.2014 р. на суму 3 453 грн. 46 коп., №103 від 04.11.2014 р. на суму 8 633 грн. 63 коп., №120 від 27.11.2014 р. на суму 7 255 грн. 18 коп., №129 від 28.11.2014 р. на суму 3 560 грн. 41 коп., №130 від 28.11.2014 р. на суму 1 847 грн. 38 коп., №139 від 05.12.2014 р. на суму 5 611 грн. 85 коп., №149 від 12.12.2014 р. на суму 6 025 грн. 91 коп., №150 від 12.12.2014 р. на суму 3 992 грн. 63 коп., №160 від 17.12.2014 р. на суму 4 366 грн. 54 коп., №171 від 23.12.2014 р. на суму 4 478 грн. 50 коп., № 132 від 28.11.2014 р. на суму 1 847 грн. 38 коп., а загалом на суму в розмірі 72 822 грн. 71 коп., а Відповідачем в свою чергу було сплачено Позивачу грошові кошти лише частково на суму в розмірі 2 267 грн. 65 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначав, що в результаті неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань в частині сплати за отриманий товар, у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» заборгованість у розмірі 70 555 грн. 06 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» 3% річних у розмірі 2 807 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 35 525 грн. 36 коп.
18.03.2015 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога про перерахування грошових коштів у розмірі 70 555 грн. 06 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 20.03.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена останнім без відповіді і виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо. Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. В даному випадку між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.09.2014 року по 23.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» в свою чергу прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними №58 від 08.09.2014 р. на суму 3 207 грн. 30 коп., №63 від 24.09.2014 р. на суму 5 191 грн. 55 коп., №81 від 30.09.2014 р. на суму 1 615 грн. 70 коп., №85 від 07.10.2014 р. на суму 3 353 грн. 35 коп., №91 від 13.10.2014 р. на суму 1 676 грн. 68 коп., №92 від 15.10.2014 р. на суму 4 947 грн. 44 коп., №105 від 30.10.2014 р. на суму 3 453 грн. 46 коп., №103 від 04.11.2014 р. на суму 8 633 грн. 63 коп., №120 від 27.11.2014 р. на суму 7 255 грн. 18 коп., №129 від 28.11.2014 р. на суму 3 560 грн. 41 коп., №130 від 28.11.2014 р. на суму 1 847 грн. 38 коп., №139 від 05.12.2014 р. на суму 5 611 грн. 85 коп., №149 від 12.12.2014 р. на суму 6 025 грн. 91 коп., №150 від 12.12.2014 р. на суму 3 992 грн. 63 коп., №160 від 17.12.2014 р. на суму 4 366 грн. 54 коп., №171 від 23.12.2014 р. на суму 4 478 грн. 50 коп., № 132 від 28.11.2014 р. на суму 1 847 грн. 38 коп., а загалом на суму в розмірі 72 822 грн. 71 коп., а Відповідачем в свою чергу було сплачено Позивачу грошові кошти лише частково на суму в розмірі 2 267 грн. 65 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
При цьому, Суд не приймає до уваги посилання у рахунках на оплату, видаткових накладних на договір поставки, оскільки між сторонами такий договір укладений не був, про що свідчить відсутність підпису уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР», скріпленого печаткою підприємства, на договорі поставки №3 від 11.07.2014 року, надісланого на адресу Відповідача на підписання.
Таким чином, Відповідачем до теперішнього часу не було сплачено Продавцю грошові кошти у розмірі 70 555 грн. 06 коп. всупереч умовам Договорів поставки, укладених у спрощений спосіб між сторонами.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.
18.03.2015 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога про перерахування грошових коштів у розмірі 70 555 грн. 06 коп., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 20.03.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, проте залишена останнім без відповіді і виконання.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» в розмірі 70 555 грн. 06 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 70 555 грн. 06 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.09.2014 р. по 14.03.2016 р. у розмірі 2 807 грн. 65 коп. та інфляційні в розмірі 35 525 грн. 36 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 11.09.2014 р. по 14.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 2 772 грн. 72 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 12.09.2014 року по 14.03.2016 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 35 525 грн. 36 коп. за період з 11.09.2014 р. по 14.03.2016 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача підлягають інфляційні у розмірі 34 776 грн. 41 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 70 555 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 2 772 грн. 72 коп. та інфляційні у розмірі 34 776 грн. 41 коп.
Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» витрат на правову допомогу в розмірі 2 400 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2016 року між Громадським об'єднанням адвокатів м. Києва «Правознавець» в особі адвоката Глузд О.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» (Клієнт) було укладено Договір про надання юридичної допомоги №632, за змістом якого Громадське об'єднання адвокатів м. Києва «Правознавець» зобов'язалось підготувати та подати до Господарського суду м. Києва в термін до 28.03.2016 року позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» на користь Клієнта суми заборгованості за договором поставки, розрахунок інфляційних витрат та 3% річних.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору про надання юридичної допомоги №632 від 10.03.2016 року Адвокатом були надані послуги, а Позивачем в свою чергу були прийняті надані послуги, що підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг №1 від 14.03.2016 року, а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» було сплачено за надані послуги грошові кошти у розмірі 2 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №120 від 14.03.2016 р. Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4476 Глузд О.В., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України.
За таких підстав, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Позивача, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2 400 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки останнім надано документальне підтвердження понесення витрат на правову допомогу по справі №910/4801/16.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕПРОЦЕНТР» (02169, м.Київ, ПРОСПЕКТ ГЕНЕРАЛА ВАТУТІНА, будинок 26, квартира 269, Ідентифікаційний код юридичної особи 30678721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім від А до Я» (02140, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВИШНЯКІВСЬКА, будинок 7-А, квартира 63, Ідентифікаційний код юридичної особи 39141439) заборгованість у розмірі 70 555 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 06 (шість) коп., 3% річних у розмірі 2 772 (дві тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 72 (сімдесят дві) коп., інфляційні у розмірі 34 776 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 41 (сорок одна) коп., судовий збір у розмірі 1 621 (одна тисяча шістсот двадцять одна) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 травня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин