ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2016Справа №910/5731/16
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс»
до про Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 стягнення заборгованості у розмірі 7 712 грн. 20 коп.
Представники:
від Позивача: Миненко О.А. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 7 712 грн. 20 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір поставки №125ОПКи, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність Покупця алкогольну продукцію відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) Постачальником замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався приймати вказаний товару у власність і сплачувати за нього обумовлену даним Договором грошову суму. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар суму в розмірі 12 968 грн. 40 коп., проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі, сплативши лише частково на суму в розмірі 810 грн. 38 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» в розмірі 6 100 грн. 38 коп. з урахуванням переплати Відповідачем за раніше поставлений товар. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 15% річних у розмірі 361 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 196 грн. 67 коп. та пеню у розмірі 1 054 грн. 14 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5731/16, судове засідання призначено на 13.04.2016 року.
12.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.03.2016 року.
13.04.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.03.2016 року не виконав.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача:
- надати письмові пояснення щодо визначення розміру заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 саме у розмірі 6 100,38 грн., з урахуванням того, що за видатковою накладною сума товару з ПДВ становить 12 968,40 грн., а часткова оплата становить 10 110,84 грн.;
- здійснити обґрунтований розрахунок пені та інфляційних із зазначенням періоду початку прострочки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та закінчення такого нарахування з урахуванням здійснення часткової оплати відповідно до вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України.
2) Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 6 100,38 грн.
3) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за Договором поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року за видатковою накладною №19382 від 17.10.2015 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.04.2016 року відкладено розгляд справи на 28.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
25.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
28.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 30.03.2016 року.
28.04.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року повернуто клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача вимоги ухвали суду від 13.04.2016 року належним чином не виконав.
20.04.2016 року на адресу на адресу суду повернувся поштовий конверт про направлення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ухвали про відкладення розгляду справи.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд зазначає, що ухвала суду направлялась за адресою: АДРЕСА_3. Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 28.04.2016 року місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є 02125, АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не може вважатись належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, що є підставою для його відкладення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року відкладено розгляд справи на 18.05.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.
В судовому засіданні 18 травня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 1028.04.2016 року у справі № 910/5731/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/5731/16 направлялись на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, зазначену у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 18 травня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір поставки №125ОПКи, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність Покупця алкогольну продукцію відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) Постачальником замовлень Покупця, а Покупець зобов'язався приймати вказаний товару у власність і сплачувати за нього обумовлену даним Договором грошову суму.
Відповідно до п.1.2 Договору найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається специфікацією (Додаток №1).
Згідно з п.6.1 Договору право власності на товар, ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання Сторонами оформленої належним чином накладної, що засвічує момент передання товару Покупцю.
У п. 7.1 Договору визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити поставлений Постачальником товар протягом 14 календарних днів з моменту передання товару Покупцю.
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015 р. В разі, якщо за десять днів до закінчення строку дії даного Договору, жодна зі Сторін не повідомить іншу Сторону про свій намір розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на один календарний рік, на тих самих умовах. (п.п.11.1, 11.2 Договору)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 19382 від 17.10.2015 р. на суму 12 968 грн. 40 коп., товарно - транспортною накладною від 17.10.2015 р., проте здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 810 грн. 38 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
Крім того, на виконання умов Договору поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року Відповідач повернув товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладною на повернення товару №276228 від 12.01.2016 року на суму в розмірі 6 013 грн. 02 коп.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» в розмірі 6 100 грн. 38 коп. з урахуванням переплати Відповідачем за раніше поставлений товар. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 15% річних у розмірі 361 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 196 грн. 67 коп. та пеню у розмірі 1 054 грн. 14 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 19382 від 17.10.2015 р. на суму 12 968 грн. 40 коп., товарно - транспортною накладною від 17.10.2015 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 810 грн. 58 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача.
Крім того, на виконання умов Договору поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року Відповідач повернув товар, а Позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується накладною на повернення товару №276228 від 12.01.2016 року на суму в розмірі 6 013 грн. 02 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» за Договором поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року становить 6 100 грн. 38 коп. з урахуванням наявності переплати Відповідача за раніше поставлений товар.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» в розмірі 6 100 грн. 38 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 6 100 грн. 38 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 15% річних за загальний період прострочки з 01.11.2015 р. по 23.03.2016 р. у розмірі 361 грн. 01 коп. та інфляційні в розмірі 196 грн. 67 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.
Суд, перевіривши розрахунок 15% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №125ОПКи від 07.04.2015 року за загальний період прострочки з 01.11.2015 р. по 23.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 15% річних у розмірі 352 грн. 92 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 03.11.2015 року по 23.03.2016 року.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 196 грн. 67 коп. за період з 01.11.2015 р. по 23.03.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.11.2015 р. по 23.03.2016 р. у розмірі 1054 грн. 14 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). За таких підстав, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 1035 грн. 23 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 03.11.2015 року по 23.03.2016 року.
Таким чином, з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6 100 грн. 38 коп., 15% річних у розмірі 352 грн. 92 коп., інфляційні у розмірі 196 грн. 67 коп. та пеню у розмірі 1035 грн. 23 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська обл., місто Синельникове, ВУЛИЦЯ КОСМІЧНА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30012937) заборгованість у розмірі 6 100 (шість тисяч сто) грн. 38 (тридцять вісім) коп., 15% річних у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., інфляційні у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 67 (шістдесят сім) коп., пеню у розмірі 1 035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн. 23 (двадцять три) коп. та судовий збір у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 18 (вісімнадцять) коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 травня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин