Справа № 22-ц/2416/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Калініченко Л.С.
Доповідач-Чобіток А.О.
12 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Крижанівської Г.В.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу,-
У серпні 2013 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав, що його брат ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від тяжкої хвороби.
19.11.2009 року ним було складено заповіт, яким все своє майно він заповів йому.
22.11.2012 року він отримав свідоцтво про право на спадщину брата ОСОБА_7.
За життя ОСОБА_7 надавав відповідачу у борг грошові кошти,але деякі боргові зобов»язання останній не виконав, що підтверджується письмовими розписками, в зв»язку з чим просив стягнути з відповідача 1 764 116 грн., а також 3 % від простроченої суми, 3 % від 50 000 доларів США та 2,5 % від 100000 доларів США.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по вказаним вище розпискам у розмірі 1 764 116 грн.,а також проценти за користування грошовими коштами за розпискою від 03.05.2006 року за період з 03.05.2006 року по 06.04.2015 року в сумі 725 739,65 грн. та за розпискою від 15.04.2006 року за період з 15.04.2006 року по 06.04.2015 року в сумі 3 775 377,44 грн.,а всього 6 265 233,09 грн..
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає,про безпідставність висновку суду щодо пропуску позивачем позовної давності з поважних причин. Зазначає, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2,а заяву про прийняття спадщини позивач подав 02.02.2010 року. З березня 2010 року позивач приймав участь у розгляді справи за позовом сина померлого до нього про визнання заповіту недійсним і мав представника, в зв»язку з чим суд безпідставно визнав поважною причиною пропуску позивачем позовної давності через постійне проживання за кордоном, з урахуванням також тієї обставини, що строк виконання зобов»язань відповідно до наданих стороною позивача розписок , настав у 2006 році.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Пред»явивши даний позов 15.08.2013 року, ОСОБА_4 зазначив, що відповідачем не повернуто в повному обсязі грошові кошти, які він брав у його померлого брата ОСОБА_7 02.04.2005 року, 15.04.2006 року та 03.05.2006 року.
При цьому позивачем надано розписки, згідно з якими 02.04.2005 року відповідач отримав від ОСОБА_7 у борг 130 000 євро зі строком повернення грошових коштів 08.04.2006 року В даній розписці зазначено, що в рахунок погашення боргу від відповідача було отримано 100 000 доларів США, що за розрахунком ОСОБА_7 дорівнює 75 757 євро, тобто залишок боргу складає 54 242 євро,як зазначено в розписці ( а.с. 6 том 1).
15.04.2006 року відповідач отримав від ОСОБА_7 у борг 50 000 доларів США строком на 2 місяця під 3 % в місяць ( а.с. 5 том 1).
03.05.2006 року відповідач отримав у борг від ОСОБА_7 під 2,5 % строком на 7 місяців 100 000 доларів США ( а.с. 5 том 1).
Встановлено, що 19.11.2009 року ОСОБА_7 заповів все належне йому майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось і взагалі, все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті ОСОБА_4, своєму братові, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ( а.с. 122 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть ( а.с. 150 том 1).
Обґрунтовуючи даний позов, ОСОБА_4 зазначав, що відповідно ст.1218 ЦК України до спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкодавець був носієм права на повернення боргу від відповідача, який перейшов до його спадкоємця, тобто до нього - ОСОБА_4. За загальними правилами у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця і головне, щоб вони існували до кінця тієї доби, коли сталася смерть спадкодавця.
Незначне пропущення строку позовної давності підлягає поновленню, оскільки спадокдавець деякий час був відсутній в Україні та тяжко хворів, що підтверджено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва та висновком судово-психіатричної експертизи. Останні роки його життя проходили в довгостроковому лікування в тому числі в лікувальних установах.
Позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Отримав свідоцтво про право на спадщину з затримкою із-за судового спору про право на спадщину, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2012 року.
Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_3 через свого адвоката подав клопотання про застосування наслідків пропущення строку позовної давності (а.с. 55-56 том 1)
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем кошти взяті у борг у померлого ОСОБА_7 не повернуті, поновивши при цьому строк позовної давності , зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_7 постійно проживав за кордоном та останні роки життя хворів на тяжкі захворювання, про що свідчить медична документація клінічної лікарні м.Ростока (Німеччина), постійно знаходився під наглядом лікарів, що фактично унеможливило звернення його до судів України за захистом своїх порушених прав. Також судом враховано, що позивач протягом останніх років життя ОСОБА_7 та після його смерті постійно проживав у Німеччині.
Проте з таким рішенням суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вказані висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права , які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 253 , ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов»язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.
Одним із видів порушення зобов»язання є прострочення-невиконання зобов»язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з розпискою від 02.04.2005 року, відповідачем отримано від ОСОБА_7 130 000 Євро строком на 1 рік з зазначенням дати повернення 08.04.2006 року , тобто право вимоги до відповідача у ОСОБА_7 за даною розпискою виникло не пізніше 08.04.2006 року.
За розпискою від 15.04.2006 року відповідачем отримано 50 000 доларів США зі строком на два місяці, в зв»язку з чим право вимоги кредитора до боржника виникло не пізніше 15.06.2006 року.
За розпискою від 03.05.2006 року ОСОБА_3 отримано від ОСОБА_7 100 000 доларів США строком на 7 місяців по листопад включно, що свідчить про виникнення права у кредитора на пред»явлення вимоги з 03 грудня 2006 року.
Зважаючи на те, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів пред»явлена спадкоємцем ОСОБА_7 - ОСОБА_4 лише 15.08.2013 року, то колегія суддів приходить до висновку про пропущення останнім трирічного строку загальної позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України, оскільки останніми днями подачі позову за вказаними вимогами було : за розпискою від 02.04.2005 року - 09.04.2009 року: за розпискою від 15.04.2006 року - 16.06.2009 року; за розпискою від 03.05.2006 року - 04.12.2009 року.
При цьому строк позовної давності за розписками від 02.04.2005 року та 15.04.2006 року сплив ще за життя кредитора - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, проте вимог до відповідача не пред»являв .
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_7 мав наміри пред»являти вимоги до відповідача щодо повернення боргу, позивачем в порушення вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України, не надано.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України , є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_7, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, склавши 19.11.2009 року заповіт , яким заповів все належне йому майно, з чого б воно не складалось, та де б воно не знаходилось і взагалі, все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті, ОСОБА_4, своєму братові, позивачу у даній справі.
Так як, законодавцем передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, то саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4, як спадкоємця ОСОБА_7 виникло право на звернення з вимогою до відповідача щодо повернення суми боргу за розпискою від 03.05.2006 року, а останнім днем пред»явлення такої вимоги було 04.12.2009 року, оскільки право вимоги у кредитора ОСОБА_7 виникло з 03 грудня 2006 року .
Та обставина, що позивач отримав свідоцтво про право на спадщину з затримкою із-за судового спору про право на спадщину, що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2012 року, на висновок колегії суддів щодо пропуску строку позовної давності не впливає, оскільки незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття .
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності , суд першої інстанції мав усі передбачені законом підстави для відмови у позові , оскільки поважних причин, які виникли об»єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк таякі б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення дій у визначений законом строк, за яких позивачем пропущено строк, і пред»явлення даної вимоги лише 15.08.2013 року за умов його закінчення 04.12.2009 року, не встановлено .
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову з підстав спливу позовної давності .
На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4. до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8,ОСОБА_6 про стягнення боргу .
Керуючись ст.ст. 304,307,309,313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_8,ОСОБА_6 про стягнення боргу - відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -