04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" травня 2016 р. Справа№ 910/17519/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Ільєнок Т.В.
Рудченка С.Г.
секретар судового засідання - Пугачова А.С.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.05.2016 року по справі №910/17519/15 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р.
у справі №910/17519/15 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 комунара”
до 1.Військової частини НОМЕР_1 , 2.Міністерства оборони України
про стягнення 487 516, 05 грн.
В липні 2015 року Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1) та Міністерства оборони України (далі - відповідач 2) 474 654,86 грн. основного боргу за договором № 8-61/886 про закупівлю послуг за державні кошти від 21.05.2013р., 2 418,79 грн. 3% річних та 10 442,10 грн. втрат від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/17519/15 позов задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” 474 654,86 грн. основного боргу.
Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України 9 493,10 грн. судового збору.
Стягнуто з Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 комунара” в доход Державного бюджету України 257,22 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 22.09.2015р., відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Відповідач 1 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Вислухавши думку представника відповідачів та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги та те, що неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останнього.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника відповідачів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2013р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем 1, як замовником, був укладений Договір №8-61/886 про закупівлю послуг за державні кошти (далі-Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги, зазначені у Відомостях ремонтних робіт на 2013 рік, що додаються, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 1.2 Договору сторони визначили найменування послуг: поточний ремонт дизелів 6ЧН 18/22 судові № 1,2 (далі - послуги) військового корабля проекту 1288.4, врзк “Славутич” (далі - корабель). Кількість послуг визначена у Відомостях ремонтних робіт на 2013 рік.
Підставою для укладення Договору є повідомлення Військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2013 №154/12/1-1324 про акцепт пропозиції конкурсних торгів виконавця (пункт 1.4 Договору);
У відповідності до п.3.1 та 3.3 Договору, його ціна становить 595 908,28 грн., у тому числі ПДВ - 99 318,05 грн. Ціна Договору може бути зменшена залежно від фактичних витрат виконавця на надання послуг, що є предметом Договору.
Згідно із п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником наданих послуг, протягом 30 банківських днів після надходження з державного бюджету України на реєстраційний рахунок замовника коштів і підписання сторонами акту приймання та здавання наданих послуг та пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг.
Відповідно до підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Договору замовник зобов'язаний у випадку зменшення обсягу надання послуг або розірвання Договору за вимогою замовника, останній сплачує виконавцю фактичні витрати, які підтверджуються актом приймання та здавання фактично наданих послуг, до якого надається відомість фактично наданих послуг, які підписуються та затверджуються у порядку, передбаченому у підпункті 6.1.2 пункту 6.1 та підпункті 6.3.3 пункту 6.3 Договору.
Підпунктом 6.4.1 пункту 6.1 Договору передбачено, що виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2013р. (п.10.1 Договору).
В подальшому між сторонами було укладено додаткові договори від 23.12.2013р. №1 та від 15.01.2014р. №2 до Договору, за умовами яких було змінено строк дії Договору, а саме до 01.05.2014р. та внесено зміни в пункт 4.3 такого змісту: “Платіжні зобов'язання замовника у 2014 році виникають при наявності відповідних бюджетних призначень (бюджетних асигнувань) на 2014 рік та укладення сторонами додаткового договору”.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Судова колегія проаналізувавши умови зазначеного Договору вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг.
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, позивач листами від 04.11.2013р. № 36/1150 та від 27.12.2013р. № 36/1381 повідомляв замовника про готовність дизеля 6ЧН18/22 суд. № 1 до здачі.
Проте, листом Командування Військово-морських сил Збройних Сил України (далі - Командування) від 05.03.2014р. № 32/2/86 повідомило про неможливість забезпечення подальшого надання послуг з відновлення врзк “Славутич” внаслідок форс-мажорних обставин передбачених пунктом 8.2 Договору, та просило зупинити надання послуг, про поновлення яких буде поінформовано додатково. При цьому, до листа не було додано відповідних документів у розумінні пункту 8.3 Договору.
07.11.2013р. було оформлено та підписано акт №2 на видачу із поточного ремонту СДГ № 1 зав. № 209-360, з якого вбачається приймання-передача СДГ № 1 зав. № 209-360 та вказано його придатність до експлуатації (а.с.30 т.1).
Вказаний акт, який підписано повноваженими представниками сторін без зауважень, приймається судовою колегією як належний доказ виконання позивачем зобов'язань за Договором щодо ремонту дизеля 6ЧН18/22 судновий номер №1 заводський №209-360.
Крім того, відповідно до затвердженої 25.01.2013р. Командуванням програми щвартових випробувань зазначеного вище дизеля швартові випробування були проведені. Дане підтверджується повідомленням №10/СДГ №1 від 05.11.2013р. з протоколом випробувань №2 (а.с.44-46 т.1).
В матеріалах справи міститься кошторис надання послуг для поточного ремонту дизелів 6ЧН 18/22 судовий №1 військового корабля, який погоджено на загальну суму 474 654,82 грн. (а.с.32 т.1). Дана обставина також підтверджується листом головного представництва замовника №683 від 09.09.2013р. (а.с.47 т.1).
В подальшому, позивач надіслав командуючому ВМС ЗС України віце-адміралові Гайдуку С.А. листа №36/1070 від 24.10.2014, в якому просив розглянути можливість закриття Договору та проведення відповідної оплати за фактично виконані роботи, оскільки повне виконання робіт неможливо здійснити не з вини виконавця (а.с.29 т.1).
В свою чергу, 15.12.2014р. Командування надіслало позивачу листа №154/32/1-64, в якому вказало наступне: «станом на 10.12.2014 форсмажорні обставини, що призвели до призупинення виконання послуг за договором від 21.05.2013р. №8-61/886 продовжують діяти. Командування Військово-Морських Сил України сподівається, що після завершення дії форс мажорних обставин ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» продовжить надання послуг за договором від 21.05.2013р. №8-61/886. Оскільки договором від 21.05.2013р. №8-61/886 поетапної оплати наданих послуг не передбачено, підстави для проведення розрахунків відсутні. У разі відмови ДП «Суднобудівний завод ім.61 комунара» від виконання умов договору від 21.05.2013р. №8-61/886, Командування Військово-Морських Сил України пропонує розглянути питання щодо припинення дії Договору» (а.с.33 т.1).
11.02.2015р. позивач надіслав лист №36/184 Командуванню з пропозицією підписати акт та угоду про розірвання Договору (а.с.34 т.1).
У відповідь на вказаний лист Командування надіслало позивачу листа № 154/32/2-21 від 26.02.2015, в якому вказано наступне: форс-мажорні обставини продовжують діяти; завершення виконання Договору неможливо; підстави для приймання послуг наданих за Договором відсутні; після завершення дії форс-мажорних обставин командування пропонує позивачу продовжити виконання договору та надання відповідних послуг. Також листом були повернуті акти та угода про розірвання без підписання (а.с.37 т.1).
14.04.2015р. позивач надіслав претензію №36/422 відповідачу 2, Командуванню та Головному представництву замовника №1301, в якій вимагав протягом семи днів з моменту її отримання сплатити грошові кошти у сумі 474 654,86 грн., що є вартістю фактично наданих послуг за Договором (а.с.38 т.1). До претензії були подані всі документи необхідні для її розгляду та, зокрема, рахунок-фактура від 14.04.2015р. на суму 474 654,82 грн.
Проте, 28.04.2015р. Командування надіслало позивачу лист №154/11/1-1370, в якому повідомило про те, що претензія не може бути задоволена з наступних причин:
- надання послуг за Договором у встановлені строки не завершено;
- Договір не передбачає поетапної оплати наданих послуг, а обсяг наданих послуг у цілому не дозволяє визначити цілком завершені етапи робіт для їх прийому та оплати;
- станом на 28.04.2015 форс-мажорні обставини, що призвели до призупинення надання послуг за Договором продовжують діяти.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Договір не передбачає поетапної оплати робіт; виконавець повністю Договір не виконав, а тому підстави для часткової оплати відсутні.
Як свідчать матеріали справи, позивач надав послуги за Договором частково та здійснив ремонт одного дизеля №1.
На даний час ремонт другого дизеля №2 на кораблі, який знаходиться на території анексованого півострова Крим, неможливо не з вини позивача.
Замовник не може забезпечити виконавцю доступ до об'єкту ремонту, а тому покладення вини за невиконання повністю умов Договору на позивача є несправедливим.
Договір дійсно не передбачає поетапної оплати робіт, проте й не забороняє здійснювати оплату за фактично надані послуги.
Позивач документально підтвердив надання послуг за Договором на суму 474 654,86 грн.
Враховуючи встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 474 654,86 грн. підлягають задоволенню та вказана сума має бути стягнута з відповідача 1, який є правонаступником замовника за Договором.
Посилання апелянта на рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2016р. по справі №915/2178/15, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, судовою колегією не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, в грудні 2015р. Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 комунара» 176 389,24 грн. штрафних санкцій за період з 21.07.2013р. по 04.03.2014р. в зв'язку з тим, що відповідачем послуги визначені умовами Договору про надання послуг від 21.05.2013р. не були надані в повному обсязі
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2016р. у справі №915/2178/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Суднобудівний завод ім.61 комунара» на користь Військової частини НОМЕР_1 пеню у розмірі 34 675,66 грн., штраф у розмірі 41 713,58 грн. та судовий збір у розмірі 2 646,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Державним підприємством «Суднобудівний завод ім.61 комунара» не надано суду доказів які б свідчили про виконання зобов'язань за Договору про надання послуг від 21.05.2013р., шляхом оформлення та підписання актів приймання та здавання послуг на загальну суму 595 908,28 грн. (п.3.1 Договору). Тобто, суд присуджуючи до стягнення з Заводу штрафні санкції встановив, що останнім послуги які визначені умовами Договору про надання послуг від 21.05.2013р. були надані не в повному обсязі.
При цьому, в даному спорі йде мова про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 за фактично надані Державним підприємством «Суднобудівний завод ім.61 комунара» послуги передбачені умовами Договору про надання послуг від 21.05.2013р.
Таким чином, доводи апелянта є необґрунтованими, оскільки не пояснюють підстав для звільнення від здійснення оплати за фактично надані Заводом послуги.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що при прийняті зазначеного вище судового рішення судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які встановлені в рішенні Господарського суду м.Києва від 22.09.2015р. у справі №910/17519/15, хоча останнє було прийнято до прийняття Господарським судом Миколаївської області рішення, яке на думку судової колегії відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно 10 442,40 грн. втрат від інфляції та 2 418,79 грн. 3% річних за період з 30.04.2015р. по 01.07.2015р., судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, позивач обраховує втрати від інфляції та 3% річних, посилаючись на вимогу (претензію) про сплату боргу за фактично надані послуги, яка була надіслана відповідачу 2, Командуванню та Головному представництву замовника № 1301, а не безпосередньо замовнику послуг чи його правонаступнику.
Крім того, пунктом 7.3 Договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили інший розмір процентів, а саме нуль процентів.
З огляду на наведене, підстави для задоволення 3% річних та втрат від інфляції відсутні.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2 заборгованості, 3% річних та витрат від інфляції, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні цій частині вимог, оскільки відповідно до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідач 1 як суб'єкт господарського діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи, наведені відповідачем 2 апеляційній скарзі судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015р. у справі №910/17519/15 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №910/17519/15 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/17519/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.В. Ільєнок
С.Г. Рудченко