04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" травня 2016 р. Справа№ 910/25507/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Лисенко М.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевченко Т.Л. (довіреність від 19.01.2016 № б/н);
від відповідача: Грищенко О.М. (від 15.10.2015 № б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.03.2016
у справі № 910/25507/13 (головуючий суддя Мельник В.І., судді Смирнова Ю.М., Пукшин Л.Г.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"
до товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС"
про стягнення 6 242 329,25 грн., -
Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/25507/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" до товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" про стягнення 6 242 329,25 грн. ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2016 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" про вжиття заходів забезпечення позову, накладнено арешт на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет - плюс" - майновий комплекс - кінотеатр "Кристал" площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ.А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: м.Київ, вул. Картвелішвілі 6, в межах заборгованості у розмірі 6 242 329,25 грн.
Не погодившись із вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника, господарським судом належним чином не було досліджено об'єктивні обставини справи, а тому оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Товариство з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" зазначає, що позивач у клопотанні про забезпечення позову не обґрунтував причини звернення з клопотанням про забезпечення позову та не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також не вказав яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Також апелянт стверджує, що інформаційна довідка Київського міського бюро технічної інвентаризації № НЖ-2016 за № 725 від 10.03.2016, подана позичем неналежним чином засвідчена, а оригінал цієї довідки у судовому засіданні пред'явлений не був. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" звертає увагу на те, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою суду накладено арешт, не є предметом спору у даній справі, а тому такий захід забезпечення позову не відповідає вимогам, які заявлені позивачем.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, проте відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2016 за участю уповноважених представників.
У зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, а судді Лобаня О.І. у відпустці розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 № 09-52/1043/16 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/25507/13, у результаті якого для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
25.04.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 25.04.2016 представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке судом задоволено.
Ухвалою суду від 25.04.2016 продовжено строк розгляду справи № 910/25507/13 в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено її розгляд на 11.05.2016.
У судовому засіданні 11.05.2016 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, 20.12.2007 між позивачем та відповідачем укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги від № 1/12, відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором надати відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25 січня 2008 року до 25 грудня 2010 року на умовах повернення в сумі 4 823 860,00 грн. Додатком до договору безвідсоткової фінансової допомоги від № 1/12 від 20.12.2007 є договір № 1166 від 24.12.2007, предметом якого є сплата відповідачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6. Розмір пайового внеску становить 4 823, 86 тис. грн. Також, як зазначено в інформаційній довідці Київського міського бюро технічної інвентаризації № НЖ-2016 за № 725 від 10.03.2016 (знаходиться в матеріалах справи) майновий комплекс - кінотеатр "Кристал" площею 68,40 кв.м., згідно додатку: нежилий будинок (літ.А) площею 68,4 кв.м., крім того зал для глядачів площею 682,2 кв.м., сцена площею 149,8 кв.м., який розташований за адресою: м.Київ, вул. Картвелішвілі, 6, на праві власності зареєстрований за відповідачем.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано зобов'язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги від № 1/12 від 20.12.2007, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" грошових коштів у розмірі 6 242 329,25 грн.
Так як, строк дії договору безвідсоткової фінансової допомоги від № 1/12 від 20.12.2007 закінчився 25.12.2010, відповідачем протягом 5 років не виконувалось зобов'язання за вказаним договором, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що сума заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 20.12.2007 № 1/12 є значною, а саме складає 6 242 329,25 грн., а оскільки розгляд справи триває з 2013 року та супроводжується неодноразовим поданням відповідачем клопотань про зупинення провадження у справі, що дає підстави вважати, що відповідач недобросовісно користується своїми правами, затягує судовий розгляд, то у позивача виникають сумніви у належному виконанні судового рішення та наявності у відповідача вищезазначених грошових коштів чи майна на момент, коли розгляд справи № 910/25507/13 буде закінчено.
Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16).
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд міста Києва при обранні заходів до забезпечення позову урахував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим вимогам; співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, оскільки як підтверджується матеріалами справи фінансування будівництва майна, на яке накладено арешт, здійснювалося саме позивачем. Крім того, обрані заходи до забезпечення позову не мають наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання з врахуванням видів діяльності, зазначених у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта стосовно того, що захід забезпечення позову не відповідає позовним вимогам; твердження, що позивач не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також не вказав яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Щодо інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації № НЖ-2016 за № 725 від 10.03.2016, яка на думку апелянта, є не належним та допустимим доказом у справі у зв'язку з тим, що її оригінал не було надано у судових засіданнях в першій інстанції, а копія неналежним чином завірена, колегія апеляційної інстанції зазначає, що у судовому засіданні 11.05.2016 представником позивача надано оригінал вищевказаної довідки для огляду суду, а на її копії зазначено: «згідно з оригіналом», підпис та печатка підприємства, що дає достатні підстави вважати, що підприємство позивача бере на себе відповідальність за невідповідність копії оригіналу, крім того, інших доказів, які б підтверджували невідповідність копії оригіналу відповідачем суду не надано.
Також в апеляційній скарзі зазначено, що позивач у клопотанні про забезпечення позову не обґрунтував причини звернення з клопотанням про забезпечення позову, проте колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що звернення сторін із заявами та клопотаннями є правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, а зазначення «причин» звернення сторони із заявою не передбачено чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, та те, що розмір заборгованості відповідача є значним, а невиконання відповідачем зобов'язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги від № 1/12 від 20.12.2007 триває з 25.12.2010, що може свідчити про ухилення відповідача від виконання зобов'язання, та беручи до уваги те, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відтак, вжиті судом заходи щодо забезпечення позову відповідають вимогам ст.ст. 66, 67 ГПК України і стосуються предмету судового спору, а тому господарський суд першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, правомірно, у межах наданих йому повноважень, постановив ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
У той же час, доводи скаржника не підтверджені належними та допустимими доказами та зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
За вказаних обставин суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КІМЕТ-ПЛЮС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/25507/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/25507/13 повернути до господарського суду міста Києва.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Р.В. Федорчук
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська