36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.05.2016р. Справа № 917/479/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Інтерагросервіс»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод»
про стягнення 513480 грн. 71 коп.
Суддя Тимошенко К.В.
Представники до перерви:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Представники після перерви:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в засіданні суду 18.05.2016р. до 18.05.2016р. до 16 год. 00 хв.
Розглядається позов про стягнення 513 480 грн. 71 коп., в тому числі 395383 грн. 80коп. заборгованості за договором поставки молока №08 від 02.02.2015р. та 118 096 грн. 91 коп. пені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (т. 3, а.с. 231)
Відповідач відзиву на позов не надав, в зв'язку з цим згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В засіданні суду відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Позивач просить стягнути з відповідача 395383 грн. 80 коп. боргу за поставлену сировину (молоко) та 118 096 грн. 91 коп. пені.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 02.02.2015р. між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Інтерагросервіс» та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод» було укладено договір поставки молока № 08, згідно якого за період з 03.02.2015р. по 30.07.2015р. позивач поставив відповідачу молоко. Виходячи з наданого позивачем розрахунку поставлено молока на загальну суму 634 383 грн. 80 коп. Позивач вказує, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 395 383 грн. 80 коп.
Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:
Згідно наданої позивачем копії договору поставки молока № 08 від 02.02.2015р. (далі-договір) (копія договору - т. 2, а.с 91-92) позивач (постачальник) зобов'язався поставити та передати у власність відповідача (покупця) сировину власного виробництва в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку, що відповідають за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін, який є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти цю сировину та оплатити її на умовах даного договору в кількості і в терміни, передбачені даним договором (пункт 1.1. договору).
Згідно наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, підписаних обома сторонами, позивач передав відповідачу сировину на загальну суму 634 383 грн. 80 коп.
Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що розрахунок за закуплене молоко покупець проводить протягом 7 банківських днів із дня одержання сировини на розрахунковий рахунок постачальника.
Позивач стверджує, що відповідач оплачував товар не своєчасно та не в повному обсязі. Згідно наданих позивачем копій банківських виписок та виписок з особового рахунку (т. 3, а.с. 187-209) відповідач перерахував позивачу за отриману сировину грошові кошти на загальну суму 239000 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за отриману по договору сировину в сумі 395 383 грн. 80 коп.
Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідач відзиву на позов та будь-яких доказів у спростування наданих позивачем доказів і наведених позивачем доводів не надав, правомірність і розмір вимог не заперечує, доказів сплати стягуваної за позовом суми не надав.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Виходячи з викладеного вимога позивача про стягнення 395 383 грн. 80 коп. боргу за сировину, поставлену по договору № 08 від 02.02.2015р., підтверджена матеріалами справи, не заперечується відповідачем і підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення виконання грошового зобов'язання позивач у позові просить стягнути з відповідача 118 096 грн. 91 коп. пені.
Згідно п. 6.4. договору за несвоєчасну або неповну оплату поставленої сировини покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент несплати товару, від вартості несвоєчасно або неповно оплаченої сировини за кожний день прострочення.
12.04.2016р. від позивача надійшов уточнений розрахунок стягуваної за позовною заявою суми пені (т. 3, а.с. 211-212). Суд перевірив наданий позивачем уточнений розрахунок та встановив, що сума пені позивачем завищена.
Пунктом 5.3. договору сторони дійшли згоди, що розрахунок за закуплене молоко покупець проводить протягом 7 банківських днів із дня одержання сировини на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем при здійсненні розрахунку пені порушено вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені.
З врахуванням визначеного договором строку оплати товару та визначеного пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені, стягненню підлягає пеня в сумі 75465 грн. 06 коп. В решті суми пені позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.
Як зазначалось вище, відповідач позов не заперечує.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення 395 383 грн. 80 коп. основного боргу та 75 465 грн. 06 коп. пені.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод» (39300, Полтавська область, смт. Нові Санжари, вул. Петровського, 13, код ЄДРПОУ 37464198, р/р 26008060905391 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Інтерагросервіс» (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, оф. 201, код ЄДРПОУ 21075290, р/р 26008455009274 АТ «ОТП Банк», МФО 300528) - 395 383 грн. 80 коп. основного боргу, 75 465 грн. 06 коп. пені, 7062 грн. 73 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя К.В. Тимошенко
Повне рішення складено 20.05.2016р.