"20" травня 2016 р. Справа № 916/1094/16
За позовом: Одеської міської ради
до відповідача: 1) Одеського міського управління юстиції
2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Басарі"
3) Дочірнє підприємство „Компроміс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу
Суддя Малярчук І.А.
Представники сторін
від позивача: Бондаренко І.О., довіреність №260/исх-гс від 06.07.2015р.
від відповідача - ОМУЮ: не з'явився
від відповідача - ТОВ „Басарі": Поліщук А.В., довіреність від 01.01.2016р.
від відповідача - ДП „Компроміс": не з'явився
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно №43147687 від 02.09.2015р., №43163736 від 02.09.2015р., визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.03.2016р., укладеного між ДП "Компроміс" та ТОВ "Басарі".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2016р. порушено провадження у справі №916/1094/16 за позовом ОМР до Одеського міського управління юстиції, ТОВ „Басарі", ДП „Компроміс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Так, разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову від 25.04.2016р. за вх.№2-2229/16, в якій заявник просить суд: накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 101; накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 201. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідачі ще до подачі позову неодноразово вживали дії щодо утруднення захисту прав власності територіальної громади шляхом переоформлення права власності на спірні об'єкти. Так, первісно право власності на спірні об'єкти було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4, але згодом вказані особи внесли дане майно до статутного капіталу ТОВ „Басарі", на підставі чого ТОВ „Басарі" отримало два свідоцтва про право власності від 04.09.2014р. Після цього, 17.02.2015р. ТОВ „Басарі" здійснило відчуження 1/10000 приміщення 101 на користь ОСОБА_1, а вже 17.03.2016р. ТОВ „Басарі" здійснило відчуження 1/10000 приміщення №201 на користь ДП „Компроміс". При цьому, позивач вказує, що засновниками ТОВ „Басарі" є ОСОБА_4 та ОСОБА_1, а керівником - ОСОБА_4 В свою чергу, засновником ДП „Компроміс" є ОСОБА_4, а керівником - ОСОБА_1 Позивач вважає, що всі вказані передачі майна та майнових прав не спрямовані на настання реальних правових наслідків.
20.05.2016р. у судовому засідання позивачем уточнено прохальну частину заяви про забезпечення позову, зокрема, заявник просить суд заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 101, заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 201. Одночасно, Одеська міська рада у цій заяві просить суд вимоги, заявлені у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту, поданій 25.04.2016р. до суду, не розглядати.
Відповідач - ТОВ „Басарі" подав заперечення від 19.05.2016р. за вх.№12525/16 на заяву про забезпечення позову, де просить відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, вказуючи проте, що після подання позивачем позову у даній справі ТОВ „Басарі" не вчиняв дій, що можуть утруднити виконання судового рішення. Крім того, товариство вказує, що накладення арешту на майно не є адекватним заходом до забезпечення позову, з підстав того, що позовні вимоги заявлено про визнання недійсним свідоцтв про право власності, отже, накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що не є предметом позову неможливе. Також, ТОВ „Басарі" вказує, що співвласнику нерухомого майна - ОСОБА_1 не пред'явлено жодної позовної вимоги у даній справі. Одночасно, товариство вказало, що зазначене нерухоме майно на даний час орендується численними орендарями, які використовують їх для здійснення своєї господарської діяльності. Орендарі не є учасниками даного судового процесу, а тому забезпечення позову, на думку відповідача, призведе до порушення їх прав, оскільки у клієнтів цих орендарів виникнуть сумніви в їх діловій репутації, адже вони здійснюють свою господарську діяльність у арештованому приміщенні.
З наведених підстав відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявленої 20.05.2016р. за вх.№2-2714/16.
Згідно ст. 66 ГПК України господарським судом забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до абз.4 ч.1, ч.3 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
За положеннями п.1 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
За положеннями абз.2 п.2 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладені ВГСУ пропозиції до застосування судами положень ст.ст.66, 67 ГПК України, слід відзначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову щодо заборони провадити реєстраційні дії у відношенні до нерухомого майна з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог стосовно визнання недійсним та скасування свідоцтв про право власності полягає в тому, що на момент видачі спірних свідоцтв, тобто, вересень 2015р. положення ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 12.08.2015р.), п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначали обов'язковість видачі свідоцтв, як документа, що підтверджує виникнення права власності, тоді як на даний час відсутня така форма підтверджуючого право власності документа, як свідоцтво, та у відповідності до ч.1 ст.21 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 26.11.2015р.) підтверджуючим документом є інформація з Державного реєстру прав, таким чином позов заявлено про визнання недійсним та скасування документу, що відображає реєстраційну дію стосовно нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (зі змінами від 26.11.2015р.) державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Так, враховуючи те, що позовні вимоги позивачем заявлені про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу спірних об'єктів нерухомого майна, відносно яких позивач просить вжити заходів до забезпечення позову, які, на думку позивача, є самочинним будівництвом, з огляду на наведені позивачем в клопотанні про вжиття заходів до забезпечення позову обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів в сукупності вищенаведених факторів, а саме, проведення ТОВ "Басарі" в період розгляду справи №916/457/15-г дій щодо переоформлення права власності на спірні об'єкти нерухомості, власниками яких на даний час є ТОВ "Басарі", ДП "Компроміс", за умови забезпечення принципу непорушності права власності його обмеження, з врахуванням встановленого постановою ОАГС від 19.01.2016р. у справі №916/457/16-г обставин відсутності доказів відповідності в цілому паркінгу на пл.Грецькій, 1, до якого структурно входить спірне майно, будівелним нормам та нормам екологічної безпеки, зважаючи на те, що самий лише факт оренди такої нерухомості імовріно може вплинути на ділову репутацію орендрів, про яких у запереченнях зазначив відповідач, тоді як із вжиттям зхаходів до хабезпечення позову відносно спірного майна стосовно заборони переоформлення правоволодіння на нього, ділдова репутація орендарів, що не є його власниками, не потраждає ніяким чином, - суд вважає достатньо обґрунтованим припущення позивача, що невжиття заходів до забезпечення позову щодо заборони іншим особам, зокрема, відповідним уповноваженим реєструючим особам, вчиняти дії відносно спірного майна, його реєстрації, може порушити права позивача та зробити неможливим виконання рішення у справі, тому суд вважає за доцільне на період розгляду даної справи та вирішення спору по суті вжити заходи до забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд, -
1. Задовольнити заяву позивача від 20.05.2016р. за вх.№2-2714/16 про забезпечення позову, обґрунтування якої викладено у заяві від 25.04.2016р. за вх.№2-2229/16 про вжиття заходів до забезпечення позову.
2. Заборонити відповідним уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 101.
3. Заборонити відповідним уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна - вбудовані приміщення громадського призначення для торгівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 201.
4. За даною ухвалою: стягувачем є - Одеська міська рада (65004, м. Одеса, пл.Думська,1, код 26597691); боржниками є - Товариство з обмеженою відповідальністю „Басарі" (65023, м. Одеса, вул. Костанді, 65, код 39279197), ДП "Компроміс" (65016, м. Одеса, вул. Костанді,65, код 32015107).
5.Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. „Про судове рішення", набирає чинності з моменту її винесення, тобто, з 20.05.2016р.
6.Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження" в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" №2677-VI від 04.11.2010р.
Суддя І.А. Малярчук