18 травня 2016 року Справа № 10/2456
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Удовиченка О.С.
суддів:Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"
на постанову та на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 господарського суду Черкаської області від 02.10.2015
у справі№ 10/2456 господарського суду Черкаської області
за заявою доОСОБА_4 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
про ліквідаторбанкрутство Голінний А.М.
в судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Кредитні ініціативи"Маранди В.О.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") подано до господарського суду заяву від 18.09.2013 про заміну кредитора у справі про банкрутство №10/2456 Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на нового кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" в порядку ст.25 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 (суддя Хабазня Ю.А.) у задоволенні заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено повністю.
Ухвала мотивована недоведенням ТОВ "Кредитні ініціативи" обставин правонаступництва, а саме: ненадання заявником оригіналів документів, що підтверджують права вимоги до боржника, ненадання доказів передачі документів про право вимоги.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяву ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована наявністю підстав для заміни кредитора у справі про банкрутство №10/2456 ПАТ "Седбанк" на нового кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи", оскільки останнім доведено обставини відступлення права вимоги до боржника.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів: Сотніков С.В., Разіна Т.І., Гарник Л.Л.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 залишено без змін.
ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.10.2015, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Кредитні ініціативи" про заміну первісного кредитора задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема: ст.11112 ГПК України.
Судова колегія, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржених судових рішень норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 порушено 09.12.2010 за процедурою, передбаченою ст.47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.05.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів; визнано вимоги, зокрема: ПАТ "Сведбанк" на суму 263749,97 грн.
Постановою господарського суду Черкаської області від 20.09.2011 боржника визнано банкрутом.
ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося 20.09.2013 з заявою про заміну кредитора у справі, а саме, ТОВ "Кредитні ініціативи" на ПАТ "Сведбанк" (т.8 а.с.73- 87).
В обґрунтування заяви товариство посилалося на те, що 28.11.2012 між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. В свою чергу, 28.11.2012 між Факторинговою компанією "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, за яким ФК "Вектор Плюс" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками. Внаслідок укладання договорів факторингу ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу кредитора за договором від 16.01.2007 №2301/01107/88-749 та від 14.12.2005 №16.06-04/265-К позичальником яких є ОСОБА_5 Посилаючись на ст.25 ГПК України, ТОВ "Кредитні ініціативи" просило замінити кредитора у справі.
Суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст.33, 34 ГПК України, відмовив у задоволенні заяви з підстав ненадання новим кредитором оригіналів та належним чином оформлених копій текстів договорів факторингу та додатків до нього, а також інших первинних документів, що підтверджують перехід права вимоги до нового кредитора.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо ненадання новим кредитором у порушення вимог ст.33 ГПК України оригіналів та належним чином оформлених копій текстів договорів факторингу та додатків до нього, а також інших первинних документів щодо спірних правовідносин, внаслідок ненадання яких місцевий господарський суд був позбавлений можливості визначити, яка саме заборгованість була набута новим кредитором та в якому розмірі. Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст.1083, ст.1082 ЦК України, п.2.6 Договору факторингу №15 від 28.11.2012 укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", зазначив, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не надано доказів дотримання ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" умов зазначеного договору факторингу при укладанні договору факторингу з ТОВ "Кредитні ініціативи".
Вищий господарський суд України вважає, що судами вірно застосовано норми ст.517, ст.ст.1082, 1083 ЦК України, ст.25, 33 ГПК України до спірних правовідносин з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Згідно ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином, підтвердженням прав нового кредитора є документи, що засвідчують його права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.07.2011 вимоги ПАТ "Сведбанк" окремо внесено до реєстру вимог кредиторів як забезпечені заставою майна на суму 263749,97 грн., з яких 209320,44 грн. у першу чергу та 54429,53 грн. у шосту чергу.
Вимоги ПАТ "Сведбанк" обґрунтовані заборгованістю, що виникла внаслідок невиконання боржником кредитних договорів №6.06-04/265-К від 14.12.2005 та №2301/0107/88-749 від 16.01.2007.
Судами встановлено, що заявником не надано доказів наявності у нього оригіналів кредитних договорів №6.06-04/265-К від 14.12.2005 та №2301/0107/88-749 від 16.01.2007 з додатковими угодами, документів про фактичну видачу кредитних коштів боржнику, розрахунків суми основного боргу. Крім того, заявником не зазначено розміру грошових вимог, у межах яких він вважає переходить до нього право вимоги. Наявні ксерокопії реєстрів передачі кредитних договорів судами не прийнято як належні докази, оскільки вони не посвідчені належним чином.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Свої повноваження суд касаційної інстанції може реалізувати лише у разі, коли суд першої та/або апеляційної інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув всі обставини справи, правильно їх оцінив, але помилився у застосуванні норм матеріального права.
Згідно ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини неможливості здійснення правонаступництва у зв'язку з ненаданням заявником належних та допустимих доказів на підтвердження передачі права вимоги та розміру права вимоги, а суд касаційної інстанції не може вдаватися до переоцінки доказів, вимоги касаційної скарги про прийняття нового рішення у справі не підлягають задоволенню.
Доводи заявника касаційної скарги про невиконання судом апеляційної інстанції вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції є необґрунтованими з огляду на те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 винесена з урахуванням вказівок касаційної інстанції та відповідає вимогам ст.ст.84, 105 ГПК України.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та ухвала господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 у справі №10/2456 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Білошкап
В.Ю. Поліщук