19 травня 2016 року Справа № 913/53/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А.(доповідач),
суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
на рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015
та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016
у справі№ 913/53/15
Господарського суду Луганської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
доУправління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області
простягнення 1099871,92 грн.
та за зустрічним позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області
доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"
проВизнання припиненими зобов'язань за кредитним договором №14/13-Ю, укладеним 12.10.2013 між ПАТ "Брокбізнесбанк" та Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, шляхом зарахування
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
04.04.2016 ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 07.09.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016.
01.09.2015 набрав чинності Закон України № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 1 січня становила 1378,00 грн.
Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі касаційної скарги, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484- VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі за первісним позовом є майнові вимоги та немайнові вимоги за зустрічним позовом.
Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплати судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", тобто 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, що становить 27858,52 грн. (26396,92 грн. (2% ціни позову (майнові вимоги (визнання права власності) х 120%) та 1461,60 (120% мінімальної заробітної плати (немайнові вимоги (визнання недійсними удаваних правочинів).
Таким чином додане до касаційної скарги платіжне доручення №51 від 25.03.2016 на суму 26396,92 грн. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Господарського суду Луганської області від 07.09.2015 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі №913/53/15 повернути скаржнику.
Головуючий суддя Л.А. Гольцова
Судді Т.Л. Барицька
Л.Б. Іванова