ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 квітня 2016 року м. Київ справа № 826/9523/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Земельний капітал»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2014р. № 0006512207 та № 0006522207, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Група капітал компаній «Земельний» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2014 року №0006522207 та №0006512207.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України(надалі - ПК України) під час прийняття податкових повідомлень-рішень № 0006512207 та № 0006522207 від 01.07.2014р.
Представник Відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у наданих письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).
На підставі частини 4 ст. 122 КАС України суд прийшов до переконання про можливість подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі повідомлення від 12.05.2014р. № 57/10/26-5022-07, відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 12.05.2014р. №1170 від 12.05.2014р. та постанови слідчого СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві лейтенанта міліції Боголюб М.В. від 13.01.2014р. та від 10.04.2014р., згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст..79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Земельний капітал», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів по взаємовідносинах з ТОВ «Автопіца-К» за період з 01.01.2012р. по 06.11.2013р. За результатами проведеної перевірки складено акті від 19.05.2014р. № 192/1-22-07-35725718 (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення :
- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013рік на суму 9 967 698,00грн.
- п.п.16.1.3 п. 16.1 мст.16, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст.49 Податкового Кодексу України , а саме, встановлено неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2013рік.
На підставі встановлених порушень відповідачем 01.07.2014р. прийнято податкові повідомлення - рішення :
№0006522207, яким встановлено порушення вимог п.п.16.1.3 п. 16.1 мст.16, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст.49 Податкового Кодексу України та Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Земельний капітал» нараховано штрафні санкції в розмірі 170,00грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств;
- №0006512207, яким за порушення вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12 459 623,00грн., у тому числі основний платіж - 9 967 698,00грн. та штрафні санкції - 2 491 925,00грн.
ТОВ «Група капітал компаній «Земельний» не погоджується із винесеним Державно податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами п. 1.1 статті 1 ПК України, визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало встановлення податковим органом формування платником податку валових витрат, з урахуванням взаємовідносин з ТОВ «Автопіца-К», при цьому такі, на переконання податкового органу, не носили реального характеру. Крім того, проведеною перевіркою встановлено неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2013рік.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0006522207 від 01.07.214р. яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Земельний капітал» нараховано штрафні санкції в розмірі 170,00грн. за платежем - податок на прибуток приватних підприємств.
Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.
Згідно п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідальність платника податку за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на прибуток передбачена п. 120.1 ст. 120 ПК України.
Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як зазначалось вище, підставою для накладення на позивача штрафних санкцій слугувало встановлення, неподання товариством податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2013рік.
Позивачем не надано суду доказів подання такої звітності до податкового органу .
Податковим повідомленням-рішенням №0006512207, позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із допущенням порушень вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.
Відповідно до змісту акту перевірки, підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток були висновки податкового органу, щодо не відображення у податковій звітності, як доходу, безнадійну заборгованість перед ТОВ «Автопіца-К».
Відповідно до п. 135.1 статті 135 ПКУ визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з : доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно пп.135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПКУ, інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, та не заперечується позивачем, 30.03.2012р. між позивачем та ТОВ «Автопіца-К» укладено договір поставки нафтопродуктів № 300312 А-ЗК.
Умовами договору на позивача покладався обов'язок із постачання нафтопродуктів на користь ТОВ «Автопіца-К», загальною вартістю 54 610 000,00грн. без урахування ПДВ на суму 8 600,00грн.
Відповідно до додаткової угоди №2 від 27.04.2012р., до вказаного вище договору, сторони обумовили повернення здійсненої покупцем передоплати, на корись позивача, у зв'язку із неможливість поставити товар, однак кошти позивачем не повертались.
Доказів повернення таких коштів ТОВ «Автопіца-К» позивачем до суду надано не було.
Як вбачається із змісту позовної заяви та наданих пояснень, позивач вважає винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними в силу неправомірності дій податкового органу щодо призначення проведення позапланової перевірки та відсутність у податкового органу права на винесення податкових повідомлень рішень за наслідками перевірки проведеної в рамках кримінального розслідування, а тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень, встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у зв'язку з отриманням судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.
Згідно з пунктом 86.9 статті 86 вищезазначеного Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.
З аналізу наведених норм, вбачається, що заборона винесення податкового повідомлення-рішення, поширюється виключно у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється.
З огляду на те, що суду не надано доказів порушення кримінального провадження щодо посадових осіб позивача чи оголошення їм підозри, судом не приймаються посилання позивача на передчасність прийняття оскаржуваних рішень.
Також цілком безпідставними є доводи позивача з приводу відсутності у органу досудового слідства самостійно приймати рішення, щодо проведення перевірки, без участі слідчого судді.
Суд зазначає, що проведення ревізії та перевірки, визначалось п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України, яка діяла до 14.10.2014 року включно.
Як встановлено судом, постанови слідчого СВ Подільського РУГУ МВС України в м. Києві лейтенанта міліції Боголюб М.В. виносились 13.01.2014 та 10.04.2014, тобто до внесення відповідних змін до КПК України відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 01 липня 2014 року №0006522207 та №0006512207 не ґрунтуються на вимогах закону у зв'язку із чим в їх задоволенні слід відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Земельний капітал» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко