ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 квітня 2016 року № 826/6824/14
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів
про визнання дій неправомірними
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач/ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (надалі - відповідач/Держспоживінспекція України), в якому просить суд:
1. Визнати неправомірними дії Держави України в особі Держспоживінспекції України, які призвели до порушення гарантованого захисту права позивача як споживача відповідно до скарги від 14.03.2014 р., а саме ненадання ефективного гарантованого захисту права позивача як споживача;
2. Визнати дії Держави Україна в особі Держспоживінспекції України такими, що порушили права позивача на ефективний гарантований захист права позивача як споживача;
3. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати, які він поніс і які пов'язані з витратами у зв'язку з провадженням у національних судах та державних установах, включаючи витрати на копіювання, друк, папір, поїздки та поштові послуги у сумі 200 грн.;
4. Стягнути за рахунок державного бюджету на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, у найменший термін, діями Держави Україна в особі Держспоживінспекції України в сумі 6000 грн.;
5. Допустити негайне виконання рішення суду, але не більше ніж один місяці;
6. Ухвалою звільнити позивача від сплати судового збору;
7. Судові витрати пов'язані із розглядом позовної заяви (судовий збір) покласти на відповідача.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2014 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З врахуванням вищевикладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 р. адміністративну справу №826/6824/14 було призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, водночас, через канцелярію суду було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить суд в їх задоволенні відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем гарантованого права на захист позивача як споживача, оскільки скаргу ОСОБА_1 від 14.03.2014 р. було розглянуто відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та надано позивачу вмотивовану письмову відповідь.
Зважаючи на відсутність в судовому засіданні позивача, а також приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вважаючи, що ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» та ПАТ «Київстар» порушують законні права та інтереси позивача як споживача, 14.03.2013 р. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Державної інспекції України з питань прав споживачів, в якій просив, зокрема:
1. Провести ретельну перевірку та перевірити дотримання ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, тел. 044-537-48-00, ИНН 356250826598) законодавства України про захист прав споживачів та притягнути його до відповідальності за їх порушення;
2. Провести ретельну перевірку та перевірити дотримання ПАТ «Київстар» (адреса: 03110, м. Київ, пр-т. Червонозоряний, 51) законодавства України про захист прав споживачів та притягнути його до відповідальності за їх порушення;
3. Довести, що під час укладення договору купівлі - продажу продавцем була надана позивачу недостовірна, неповна та несвоєчасна інформація у недоступній формі, яка була необхідна позивачу;
4. Провести експертизу на предмет фальсифікації товару - ноутбука LENOVO Ideal Pad Z510 APBKTX134000M6G1TBR8EUA (59400494) серійний №YB00743280.
Розглянувши скаргу позивача, листом №1007/С-1007-14 від 10.04.2014 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві було повідомлено ОСОБА_2 про результати її розгляду.
Зокрема, як вбачається зі змісту вищевказаного листа, Інспекцією було повідомлено позивача, про те, що за результатами розгляду його скарги, ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» були надані письмові пояснення разом з додатковими документами, що посвідчують якість та безпечність придбаного позивачем товару.
Стосовно ж порушень піднятих у скарзі, що стосуються ПАТ «Київстар», Інспекцією було повідомлено позивачу, про те, що керівництвом ПАТ «Київстар» були надані письмові пояснення, в яких зазначено про обслуговування телефонних номерів НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 знеособленим (анонімним) способом, відповідно до публічного договору.
Таким чином, враховуючи надану у поясненнях інформацію, Інспекція не вбачає підстав для притягнення до відповідальності та застосування до ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» та ПАТ «Київстар» санкцій, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон №1023).
Не погоджуючись з наданою відповіддю відповідача, вважаючи дії Держспоживінспекції України неправомірними та такими, що призвели до порушення гарантованого захисту права позивача, як споживача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Нормативно - правовим актом, що регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон №1023.
Відповідно до положень ст.2 Закону №1023 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Згідно ч.1 ст.4 Закону №1023 споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів (ч.2 ст.4 Закону №1023).
Відповідно до положень ст.5 Закону №1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав. Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Так, відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України №465/2011 від 13.04.2011 р. (надалі - Положення №465/2011) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Згідно п.4 Положення №465/2011 Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема (але не виключно): здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.
Разом з тим, в пп.6 п.5 Положення №465/2011 зафіксовано, що Держспоживінспекція України з метою організації своєї діяльності розглядає скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що належать до компетенції Держспоживінспекції України, її територіальних органів.
В той же час, п.6 Положення №465/2011 визначено, що Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів для проведення перевірки їх якості на місці або незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, що використовуються для виробництва такої продукції.
Разом з тим, в п.7 Положення №465/2011 зазначено, що Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Так, згідно п.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 р. (надалі - Положення №206) територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Інспекції підпорядковуються Державній інспекції України з питань захисту прав споживачів.
Пунктом 3 Положення №206 визначено, що завданням інспекцій є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Таким чином, з аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що відповідач, в межах наданих йому повноважень, має право розглядати скарги, заяви і пропозиції громадян з питань, що належать до компетенції Держспоживінспекції України, її територіальних органів, а також здійснювати перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів.
В той же час, положеннями ст.6 Закону №1023 визначено, що продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції. Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. На товари, що ввозяться на територію України, повинен бути передбачений законодавством документ, який підтверджує їх належну якість. Забороняється введення в обіг фальсифікованої продукції.
Згідно ч.1 ст.8 Закону №1023 у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати, зокрема: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника, зокрема: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
В той же час, ч.1 ст.15 Закону №1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація про продукцію повинна містити, зокрема: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Згідно ч.2 ст.15 Закону №1023 інформація, передбачена ч.1 цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Відповідно до положень ч.1 ст.17 Закону №1023 за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст.17 Закону №1023 визначено, що продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
Споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.
У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку (ч.4 ст.17 Закону №1023).
Так, положеннями ст.21 Закону №1023 визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №1023 захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Так, судом під час розгляду адміністративної справи встановлено, що не заперечується сторонами, вважаючи, що ТОВ «САВ - Дістрібьюшн» та ПАТ «Київстар» порушено права позивача, як споживача, 14.03.2014 р. останній звернувся до Держспоживінспекції України зі скаргою, в якій просив відповідача перевірити його припущення щодо порушення вищезазначеними суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів та притягнути їх до відповідальності.
Зокрема, як вбачається зі змісту скарги позивача, останнім було зазначено про те, що ТОВ «САВ - Дистибьюшн» через магазин Фокстрот продає неліцензійний товар, ціна якого на половину менша. Оскільки, документів, що підтверджують вищезазначене у позивача немає, останній просив відповідача перевірити його припущення та перевірити, придбаний ним ноутбук Lenovo IdealPad Z510 ARBKTX134000M6G1TBR8EUA (59400494) model 20287 серійний номер №YB00743280 M/N YB030923A5 P/N59400494, який, відповідно до пояснень позивача, в порушення положень ст.6 Закону №1023, був проданий йому за завищеною ціною без надання інформації про сертифікацію.
В той же час, стосовно порушень ПАТ «Київстар», ОСОБА_1 було зазначено про те, що ПАТ «Київстар» відмовилося надавати йому послуги мобільного зв'язку за придбаним позивачем стартовим пакетом у повному обсязі та зменшило тарифний план без будь-якого попередження та обговорення. Разом з тим, позивачем було зазначено про порушення ПАТ «Київстар» його права на інформацію і як користувача, зокрема, у стартовому пакеті (подвійний пакет) не діє пакет MSISDN НОМЕР_1, у діючому MSISDN НОМЕР_4 змінено тарифний план, знімаються безпідставно кошти, не надаються бонуси за вхідні дзвінки та за програмою «Я з Київстар 10 років», у MSISDN НОМЕР_3 пакет не діє, змінений тарифний план (плата за інтернет не 0,01 грн.).
Так, відповідно до пояснень позивача, викладених у скарзі, останньому стало відомо, про те, що зняття коштів з абонентів стало постійним, однак, оскільки докази, що підтверджують вищезазначене у позивача відсутні, останній просив Держспоживінспекцію України перевірити його припущення.
Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши скаргу позивача, 21.03.2014 р. Держспоживінспекцією України було надіслано на адресу Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві лист №С-0535/7 щодо розгляду звернення, яким зобов'язано останню, в межах наданих повноважень, ретельно і всебічно перевірити факти, наведені у скарзі ОСОБА_1, та в разі виявлення порушень, вжити заходів впливу відповідно до вимог законодавства. Про проведену роботу до 10.04.2014 р. повідомити заявника та поінформувати Держспоживінспекцію України.
Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, на підставі наданих Держспоживінспекцією України згод на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю від 21.03.2014 р. №01/7-2703-2014 та №03/7-2704-2014, Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві було проведено перевірку дотримання ТОВ «САВ - Дистрибьюшн» та ПАТ «Київстар» вимог законодавства України у сфері захисту прав споживачів.
Провівши, в межах наданих повноважень, перевірку дотримання ТОВ «САВ - Дистрибьюшн» та ПАТ «Київстар» вимог законодавства України про захист прав споживачів, перевіривши обставини, викладені у скарзі позивача, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві було надіслано на адресу позивача лист №1007/С-1007-14 від 10.04.2014 р., в якому було зазначено про результати проведеної перевірки.
Зокрема, як вбачається зі змісту листа №1007/С-1007-14 від 10.04.2014 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві було повідомлено позивача, про те, в ході перевірки, ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» були надані письмові пояснення разом з додатковими документами, що посвідчують якість та безпечність придбаного позивачем товару.
Стосовно ж порушень піднятих у скарзі, що стосуються ПАТ «Київстар», Інспекцією було повідомлено позивача, про те, що керівництвом ПАТ «Київстар» були надані письмові пояснення, в яких зазначено про обслуговування телефонних номерів НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 знеособленим (анонімним) способом, відповідно до публічного договору.
Таким чином, враховуючи надану у поясненнях інформацію, Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві не вбачає підстав для притягнення до відповідальності та застосування до ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» та ПАТ «Київстар» санкцій, передбачених Законом №1023
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд критично ставиться до доводів позивача про протиправності дій відповідача, що призвели до порушення його гарантованого права на захист, як споживача, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було вжито всіх заходів, в межах наданих повноважень, щодо належного та своєчасного розгляду скарги позивача.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Держспоживінспекцією України було забезпечено повний, всебічний та об'єктивний розгляд скарги позивача, з дотриманням норм Закону №1023, за результатами розгляду якої, не встановлено порушень з боку ТОВ «САВ - Дістрибьюшн» та ПАТ «Київстар».
Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що жодних доказів на підтвердження порушення відповідачем гарантованого права позивача на захист, як споживача, ОСОБА_1 до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання дій неправомірними, стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Качур І.А.
Судді В.І. Келеберда
В.М. Данилишин