Справа № 815/1859/16
17 травня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стефанова С.О.,
за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень,-
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича (надалі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача виконати державну реєстрацію права власності вищевказаного нерухомого майна за позивачем.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 08 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим Олегом Вікторовичем йому відмовлено у державній реєстрації права власності на ? частину квартири № 43, яка розташована в АДРЕСА_1, у зв'язку з наявністю зареєстрованих обтяжень на це майно.
Позивач вважає рішення відповідача № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації права власності протиправним, оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси за ним визнано право власності на вищезазначене нерухоме майно, тому дане обтяження не може діяти на реєстрацію його права власності, так як таке обтяження діє (поширюється) згідно цивільно-правового договору (іпотеки), виключно, на дві сторони - ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ Банк». Окрім того, на думку позивача, для повного захисту його прав та інтересів відповідача слід зобов'язати здійснити державну реєстрацію права власності вищевказаного нерухомого майна за ним.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, письмових заперечень на позов не подав, тому суд, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив рішення про розгляд справи за відсутності відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи у судовому засіданні відносно задоволення позову заперечував, посилаючись на правомірність рішення відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2015 року, яке набрало законної сили 21.12.2015 року, витребувано від ОСОБА_3 та передано ОСОБА_1 ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43 кв.м., житловою площею - 18,2 кв.м. (а.с. 11-14).
При цьому, згідно Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 09.09.2011 року за № 11591625 зареєстровано заборону на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 на підставі Іпотечного договору між власником ОСОБА_3 та обтяжувачем - ПАТ «ВТБ Банк» (а.с. 9-10).
З метою реєстрації права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 із відповідною заявою звернувся до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
08 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскровим Олегом Вікторовичем прийнято рішення №29169045 про відмову у державній реєстрації права власності (а.с. 8).
Приймаючи таке рішення, державний реєстратор виходив з положень пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно із якою державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність обтяжень прав на нерухоме майно, а також з положень пункту 18 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, відповідно до якого за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Надаючи правову оцінку оскарженому рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч.3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про його правомірність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Також згідно із ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Статтею 6 цього ж Закону зазначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Статтею 9 Закону передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2015 року № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно», державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Пунктом 23 Порядку № 1127 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Виходячи із наведених норм слідує, що наявність зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (під яким розуміється заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору) виключає можливість здійснення державної реєстрації прав за певною особою, при умові відсутності обставин, що передбачені ч. 4 ст. 24 Закону.
При цьому суд звертає увагу на тому, що законодавець не передбачає винятків із цього правила (мова йде про те, на підставі чого зареєстровано відповідне обтяження).
Відтак, посилання позивача та його представника на те, що дане обтяження діє (поширюється) згідно цивільно-правового договору (іпотеки), виключно, на дві сторони - ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ Банк», не свідчать про наявність підстав для його неврахування під час розгляду заяви про здійснення державної реєстрації права власності за будь-якою особою.
Також відсутні підстави і для застосування в даному випадку положень частини 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно», оскільки вказана норма регулює інші правовідносини, ніж ті, що становлять предмет даного спору.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість рішення, яким позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на ? частину вищезазначеної квартири, оскільки в ході судового розгляду знайшли підтвердження факт існування на момент розгляду заяви ОСОБА_4 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційного запису про застосоване обтяження щодо цього майна (реєстраційний номер обтяження 11591625, тип обтяження - заборона на нерухоме майно, зареєстровано обтяження 09.09.2011 року).
Відтак, наявність зареєстрованого обтяження щодо нерухомого майна, не знятого на момент розгляду заяви позивача, свідчить про правомірність прийнятого рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації права власності.
З огляду на вищевикладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку всім наданим сторонами на час розгляду справи доказам; суд дійшов висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації права власності діяв виключно у межах своїх повноважень та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 17 травня 2016 року.
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 травня 2016 року.
Суддя С.О. Cтефанов
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Іскрова Олега Вікторовича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення № 29169045 від 08.04.2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.
23 травня 2016 року.