Справа № 201/1160/16-ц
Провадження № 2/201/1123/2016р.
18 травня 2016р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (треті особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради) про скасування усиновлення громадянкою ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передачу малолітньої ОСОБА_2 на опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради,
29.01.2016р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (треті особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради) про скасування усиновлення громадянкою ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передачу малолітньої ОСОБА_2 на опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (а.с. № 3-11).
В обґрунтування позовних вимог, позивачка в позовній заяві та в судовому засіданні посилалася на те, що 12.11.2005р. вона уклала шлюб з ОСОБА_3 В подальшому, подружжям було усиновлено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінено прізвище та по батькові дитини на ОСОБА_2 Дівчинка з самого початку спільного проживання в родині, виявила більшу схильність до батька, а не до матері. В 2015р. подружжя ОСОБА_2 розірвало шлюб та почало проживати окремо один від одного. Донька залишилась проживати з матір'ю, проте остання не здатна в повній мірі забезпечити дитині щасливе дитинності, оскільки стосунки між мамою та донькою дуже напружені та відсутнє взаєморозуміння. Враховуючи , що між усиновлювачем та дитиною склалися стосунки, незалежно від волі усиновлювача, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, просила скасувати усиновлення (удочеріння) ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 464 від 11.08.2006р. здійснений відділом ДРАЦС реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АРК та передати малолітню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на опіку до служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.
Представник відповідача - ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 25.12.21015р. № 5-40/76 - а.с. № 43) в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 22.04.2016р. за № 5-38-111 Виконкомом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради було видано висновок про доцільність скасування усиновлення громадянкою ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. № 60).
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради - Тимоховська Т.М. (діє на підставі довіреності від 03.12.2015р. № 6918/49-0516 - а.с. № 71) в судовому засіданні вважала необґрунтованими позовні вимоги, просила відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що підстав для скасування усиновлення (удочеріння) немає, через те, що позивачка не використала всі можливі способи встановлення нормальних стосунків між мамою та донькою. Крім того, просила не приймати до уваги висновок відповідача, оскільки він винесений по-перше, без обстеження житлових умов, де мешкає дитина, по-друге, без з'ясування думки батька дитини,а втретє, без врахування думки самої дитини. Крім того, також зазначила, що підстав для передачі малолітньої дитини до органу опіки виконкому Кіровоградської міської ради немає через те, що у дитини є батько. Просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник третьої особи - Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради - Лисенко Ю.П. (діє на підставі довіреності від 17.02.2016р. № 01-14/17/1 - а.с. № 72) в судовому засіданні вважала необґрунтованими позовні вимоги з тих же підстав, що й представник Служби у справах дітей Виконкому Кіровоградської міської ради.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, допитавши в якості спеціаліста психолога, вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З огляду на те, що жодна із сторін по справі не заявляла клопотання про допит малолітньої дитини ОСОБА_2, а суд самостійно в позовному провадженні позбавлений права збирати докази в рамках цивільних справ позовного провадження, то справа розглянута без врахування думки дитини щодо скасування її усиновлення (удочеріння).
Відповідно до ст. 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 240 СК України, право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_3, що підтверджується копією паспорту позивачки, виданому Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. № 12-13).
Як зазначала позивачка в позовній заяві та в судовому засіданні, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2015р. шлюб зі ОСОБА_3 було розірвано, про що є відмітка у паспорті позивачки від 26.08.2015р. (а.с. №12-13).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.01.2014р. заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було задоволено та дозволено їм удочерити малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. № 24-27). Рідна мати дитини ОСОБА_8 рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.06.2013р. була позбавлена батьківських прав (а.с. № 20-22), а батько дитини - ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі даного рішення, Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Бахчисарайського районного управління юстиції в АРК було видане свідоцтво про народження, в якому дитина зазначена як ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( а.с. № 30).
На момент вибуття дитини з центру, усиновлювачам було надано рекомендації, в яких зазначено, що дитина потребує турботливого відношення з боку дорослих, формування навичків особистої гігієни та самообслуговування, формування мотивації до навчання, турботи та любові оточуючих, можливості висловлювати свої емоції та побажання (а.с. № 28).
22.04.2016р. Виконкомом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради було надано висновок про доцільність скасування усиновлення (удочеріння) ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2 В даному висновку зазначено, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявилась відсутність взаєморозуміння, за час, що пройшов з моменту усиновлення (удочеріння), вони так і не змогли налагодити сімейні стосунки, що призвело до небажання ОСОБА_1 продовжувати спільне проживання з дитиною та їх спілкування носить формальний характер. ОСОБА_1 не змогла знайти підхід до дитини і справитися із її вихованням, у зв'язку з чим в родині виникають конфлікти та між мамою та донькою склалися неприязні стосунки. Також, згідно психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_2, дівчинка має напружений емоційний стан, тривожна, що викликано недоліком психологічного комфорту вдома. Батько дитини перебуває в зоні проведення антитерористичної операції, зв'язок з ним відсутній (а.с. № 60).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Крім того, згідно ч.3 ст. 5 СК України державою забезпечується пріоритет сімейного виховання дитини.
В силу ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Під час судового розгляду справи, позивачкою не було надано жодних належних та допустимих доказів того, що між нею та дитиною склалися стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання мамою своїх батьківських обов'язків. Також не надано суду доказів на підтвердження поважності причин, які б перешкоджали позивачці належним чином виконувати батьківські обов'язки, надавати піклування та турботу доньці, спілкуватися з нею.
Позивачка працює на посаді директора по персоналу в ТОВ «ТД «Щедро», має достатні доходи для матеріального утримання дитини (а.с. № 85), проте як вбачається з психолого-педагогічної характеристики від 29.03.2016р., яка видана КЗО «Навчально-виховним комплексом № 148 «Спеціалізована школа-дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Планета Щастя» Дніпропетровської міської ради, мати дитини не цікавиться її навчанням та успіхами, не підтримує зв'язку із класним керівником та батьківські збори не відвідує (а.с. № 86).
Слід зазначити, що ані під час засідання Виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, коли розглядалось питання про доцільність скасування усиновлення (удочеріння), ані під час судового засідання (жодна із сторін відповідного клопотання про допит дитини не заявляла) думка безпосередньо самої дитини - ОСОБА_2 не була висловлена та врахована.
Таким чином, лише зі злів позивачки, суду відомо про те, що стосунки між нею та дитиною роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання позивачкою батьківських обов'язків, що дитина не сприймає позивачку як маму, оскільки мати вже в неї була та їй потрібен був лише батько.
Суд критично оцінює дані твердження з огляду на те, що жодних доказів всупереч вимогам ст.ст. 10,11,60 ЦПК України з боки позивачки не надано. Крім того, в матеріалах справи наявна копія згоди дитини ОСОБА_2 на усиновлення (удочеріння) її громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та жодних заперечень дівчинки щодо вимоги бути усиновленою лише ОСОБА_3 вона не містить (а.с. № 84).
Згідно вимог сімейного законодавства, а саме ч. 6 ст. 19 СК України, висновок органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим та оцінюється поряд з іншими доказами по справі. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судом критично оцінено висновок Виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 22.04.2016р № 5-38-111 з огляду на те, що цей висновок було видано, по-перше, без дослідження житлово-побутових умов проживання дитини, по-друге, без з'ясування думки батька дитини (адже усиновлення було проведено за заявою подружжя, а не лише позивачки), а втретє, без з'ясування думки самої дитини.
Не відповідає цей висновок органу опіки та піклування і вимогам ч. 3 ст. 5 та ч.8 ст. 7 СК України.
Крім того, суд вважає, що орган опіки та піклування при підготовці висновку не врахував положення ст. 158 СК України, та не вирішив питання щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, а саме ОСОБА_3
Отже, в цій частині суд погоджується із запереченнями третіх осіб, що вищезазначений висновок не може бути належним та допустимим доказом, на підставі якого можливо зробити висновок про можливість скасування усиновлення (удочеріння).
Крім того, в судовому засіданні 18.05.2016р. в якості спеціаліста надала свої пояснення ОСОБА_10, яка є практикуючим психологом КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради (а.с. № 74,75), яка повідомила, що дівчинка - ОСОБА_2 перебуває у молодшому підлітковому періоді, та потребує уваги та турботи, в тому числі з боку матері. На думку психолога, при наявній в родині кризі взаємовідносин між матір'ю та донькою, позивачка не використала всі можливі способи налагодження стосунків з дитиною. Дитина нетривалий час та нерегулярно відвідувала зустрічі з психологом, які проходили без участі матері. Групових занять (втрьох) з дитиною, матір'ю та психологом , які повинні носити регулярний характер та повинні тривати не менше одного рок, не було проведено. На думку психолога, оскільки біологічний батько дитини помер, то досить природним було те, що усиновлювач ОСОБА_3, як батько, був ближчим дитині.
Між тим, прихильність дівчинки саме до ОСОБА_3 (тільки це зазначає позивачка, як підставу позову), не може бути підставою для скасування усиновлення (удочеріння) цим рішенням суду та для передачі дитини знову під опіку служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.
Таким чином, надані позивачкою докази не вказують на те, що негативні відносини, що склалися між нею та усиновленою дитиною та виявляються у небажанні доньки сприймати позивачку як матір, у неможливості подальшого виховання позивачкою усиновленої дитини через те, що вона більше бажає та потребує батьківської турботи, а не материнської, склалися незалежно від волі усиновлювача, через що підстав для задоволення позову суд не вбачає.
До того ж, суд, відмовляючи в задоволені позовних вимог, звертає увагу на те, що усиновлення (удочеріння) дитини відбулося двома батьками, проте, батько дитини (усиновитель) - ОСОБА_3 не був залучений до участі у справі та його думка не була відома ані суду, ані виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради під час ухвалення висновку про доцільність скасування усиновлення. Також думка самої дитини стосовно скасування усиновлення не була з'ясована.
З наданих позивачкою пояснень та доказів лише вбачається, що вона належним чином не може виконувати свої обов'язки по вихованню доньки, створювати належні умови для її розвитку, готувати її до самостійного життя та праці, що в свою чергу може слугувати підставою для позбавлення позивачки батьківських прав, а не скасування усиновлення.
Крім того, позивачкою не використані всі можливості подолання кризи у відносинах із ОСОБА_2 шляхом пред'явлення позову до батька дитини (усиновлювача) про визначення місця проживання дитини з огляду на положення ч. 3 та 4 ст. 29 ЦК України, яка встановила, що місцем проживання фізичної особи у віці до 10 років та від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона перебуває, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Жодних доказів намагання разом із колишнім чоловіком ОСОБА_3 вирішити складнощі, які виникли за останній рік у питаннях виховання усиновленої дитини, суду позивачкою не надано.
Не використана можливість усиновлювачами (удочерителями) дитини вирішити домовленістю між собою питання про визначення місця проживання дитини, яка не досягла 10 років, як це вимагає ч.1 ст. 160 СК України. Після досягнення дівчинкою 10 років, а це буде вже влітку 2016р., це питання можливо буде вирішувати з врахуванням і думки самої ОСОБА_2 (ч.2 ст. 160 СК України) органу опіки та піклування органу опіки та піклування.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає за можливе в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (треті особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради ) про скасування усиновлення громадянкою ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передачу малолітньої ОСОБА_2 на опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради відмовити в повному обсязі.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що в задоволені позовних вимог позивачці відмовлено, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, понесені нею при подачі позову судові витрати по сплаті судового збору (а.с. №2) відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, ?, 19, 238, 240 Сімейного Кодексу України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 158-1, 212-215 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради (треті особи - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Комунальний заклад «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з притулковими групами» Кіровоградської обласної ради ) про скасування усиновлення громадянкою ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, передачу малолітньої ОСОБА_2 на опіку службі у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: Н.В.Ткаченко