Справа № 201/6089/16-к
Провадження № 1-кс/201/3750/2016
18 травня 2016 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 28.03.2016 про закриття кримінального провадження № 42015040000000733 від 15.09.2015, -
Скаржник звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просить скасувати постанову про закриття кримінального провадження № 42015040000000733.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що рішення про закриття кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення прийнято фактично без проведення належного досудового розслідування.
Скаржник у судове засідання доставлений не був, судом здійснювалися заходи щодо проведення з останнім відеоконференції, однак провести останню не надалося можливим, що з урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК України, дозволяє суду застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі скаржника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, надав суду матеріали кримінального провадження № 42015040000000733 для ознайомлення
Суд, безпосередньо дослідивши матеріали скарги та матеріали досудового розслідування № 42015040000000733, приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.
Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 чинного кримінального процесуального закону слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 від 28 березня 2016 року було закрито кримінальне провадження № 42015040000000733 від 15.09.2015, у зв'язку з відсутністю в діях працівників конвойного наряду РКСМ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, однак дані вимоги кримінально процесуального закону слідчим не були виконані, оскільки постанова про закриття кримінального провадження від 30 березня 2016 року не містить мотивів прийняття такого рішення та їх обґрунтування.
За змістом постанови про закриття кримінального провадження від 28 березня 2016 року, висновок про встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, слідчий обґрунтував тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження не було встановлено будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про скоєння даного кримінального правопорушення працівниками конвойного наряду РКСМ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. Проте суд вважає, що органом досудового розслідування не було дотримано вимог ст.ст. 9, 91, 110 КПК України, оскільки висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі були зроблені передчасно, без належної перевірки обставин викладених в заяві ОСОБА_3 та не надавши відповідної оцінки доказам, які були здобуті під час проведення досудового розслідування у всій їх сукупності, не дослідив і не перевірив тих обставин, про які вказував заявник, і не надав їм оцінки з посиланням на відповідні приписи законодавства.
Слідчий суддя звертає увагу органу досудового розслідування на те, що заявник у поданій скарзі вказує на те, що ним до прокуратури Дніпропетровської області подавалося клопотання від 10.02.2016 про допит свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та визнання його потерпілим, яке у матеріалах відсутнє та як вказує заявник розглянуто не було.
Крім того, при досудовому розслідуванні залишилася невирішеною заява ОСОБА_3 про визнання його потерпілим, яка отримана прокуратурою Дніпропетровської області 05.11.2015 та наявна у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що слідчим під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015040000000733, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не були дотримані вимоги чинного кримінально процесуального закону щодо всебічності та повноти, що в свою чергу робить необґрунтованою відповідну постанову від 28 березня 2016 року, яка на підставі цього підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 369, 376 КПК України, суд -
Скаргу задовольнити.
Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області від 28.03.2016 про закриття кримінального провадження № 42015040000000733 від 15.09.2015 скасувати.
Матеріали кримінального провадження № 42015040000000733 направити до прокуратури Дніпропетровської області для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1