"16" травня 2016 р.Справа № 916/5162/15
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
2) гр. ОСОБА_3
3) гр. ОСОБА_4
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства „Альянс-2500"
про витребування майна із чужого незаконного володіння вартістю 23479грн., стягнення 319852,93грн.
Головуючий суддя Малярчук І.А.
Судді Петренко Н.Д.
Щавинська Ю.М.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_6, за довіреністю від 20.11.2015р.
від відповідача - ФОП ОСОБА_2: ОСОБА_7, згідно угоди про надання правової допомоги №9 від 01.02.2016р.
від відповідача - гр. ОСОБА_3: ОСОБА_8, за довіреністю від 11.07.2014р.; ОСОБА_7, довіреність №1798 від 07.04.2014р.;
від відповідача - гр. ОСОБА_4: ОСОБА_7, ОСОБА_8, за довіреністю від 07.04.2014р.
В засіданні 16.05.2016р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_6, за довіреністю від 20.11.2015р.
від відповідача - ФОП ОСОБА_2: ОСОБА_7, згідно угоди про надання правової допомоги №9 від 01.02.2016р.
від відповідача - гр. ОСОБА_3: ОСОБА_7, за довіреністю №1798 від 07.04.2014р.; ОСОБА_8, за довіреністю №3516 від 11.07.2014р.
від відповідача - гр. ОСОБА_4: ОСОБА_7, за довіреністю №1798 від 07.04.2014р. ОСОБА_8, за довіреністю №1798 від 07.04.2014р.
від третьої особи: ОСОБА_8, за довіреністю №9 від 03.03.2016р.
Суть спору: про стягнення у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 133798,93грн. на відшкодування вартості належних ФОП ОСОБА_1 лікарських засобів та інших товарів медичного призначення і супутних товарів, наведених у додатку №6 до позову, якими вони 26.08.2015р. незаконно заволоділи при самоправному захопленні належної позивачу аптеки, розташованої в орендованому приміщенні квартири №2, що належить ОСОБА_9, і з того часу, тобто, більше 7 місяців, спільно переховують у непридатних для зберігання товарів медичного призначення приміщеннях, у тому числі шляхом передачі без відома позивача і згоди на зберігання ПП „Альянс-2500" у м. Білгород-Дністровський, внаслідок чого товари втратили свою придатність для реалізації і споживання;
про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 виробничого обладнання аптеки загальною вартістю 23479грн., що знаходились у володінні та користуванні на правах оренди за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_10 та ТОВ „ТД „МВК", перелік і вартість якого наведені у додатку №9 до позовної заяви, яке було самоправно захоплене 26.08.2015р. у незаконне володіння відповідачів і переховується ними від повернення позивачу як законному орендарю і користувачу для наступного повернення орендодавцям; зобов'язання відповідачів передати у визначений судом строк наведене у додатку №9 до позову обладнання у володіння позивача і користування за двостороннім актом приймання-передачі;
про стягнення у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позивачу завдані їх спільними та узгодженими діями збитки у сумі 136054грн., облікові дані про які наведені у додатку №8 до первісного позову, що нанесені втратою прибутків із-за незаконного заволодіння товарами і неможливістю їх реалізації споживачам;
про стягнення у солідарному порядку з ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. 50000грн. на відшкодування ФОП ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої їх спільними та узгодженими незаконними діями по захопленню аптеки, її обладнання і товарів, їх незаконним утриманням у своєму володінні з 26.08.2015р. і до цього часу, що підірвало ділову репутацію позивача, перешкодило його подальшій підприємницькій діяльності і призвело до втрати доходів як засобів його існування, дискредитувало його як підприємця, викликало тяжкі душевні страждання і переживання, потребувало додаткових морально-психологічних і фізичних зусиль для врегулювання конфлікту.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав додаткові нормативні обґрунтування та пояснення до позову від 28.01.2106р. за вх.№1956\16, від 25.02.2016р. за вх.№4836/16, від 29.02.2016р. за вх.№5142/16, пояснення від 12.04.2016р. за вх.№9327/16, заяву про уточнення позовних вимог від 12.03.2016р. за вх.№2-1294/16, заяву про зміну та уточнення позовних вимог від 11.04.2016р. за вх.№9129/16, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята колегією суддів до розгляду по суті.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про витребування належного ФОП ОСОБА_1 майна, а саме, товарів загальною вартістю (по цінах собівартості) 133798,93грн., облікові дані вартості та конкретний перелік яких наведено у додатку №6 до позовної заяви, із незаконного володіння ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 та зобов'язання ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 негайно передати незаконно утримуване у своєму володінні майно у володіння ФОП ОСОБА_1 за двостороннім актом приймання-передачі матеріальних цінностей; про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 виробничого обладнання належної ФОП ОСОБА_1 аптеки «Лотос», загальною вартістю 23479грн., що знаходились у володінні та користуванні ФОП ОСОБА_1 на правах оренди за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_10 та ТОВ «Торговий дім «МВК», перелік і вартість якого наведені у додатку №9 до позовної заяви, та зобов'язання ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 негайно за двостороннім актом передати у володіння ФОП ОСОБА_1 незаконно утримуване наведене виробниче обладнання аптеки; про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 9192,32грн. вартості товарів, строки реалізації яких прострочені через знаходження у їх незаконному володінні; про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 136054грн. збитків, що нанесені втратою доходів через незаконне заволодіння товарами і неможливість їх реалізації споживачам; про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 50000грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями по захопленню аптеки, її обладнання і товарів, їх незаконним утриманням у своєму володінні з 26.08.2015р. і до цього часу, що підірвало ділову репутацію ФОП ОСОБА_1, перешкодило його подальшій підприємницькій діяльності і втраті доходів як засобів існування, дискредитувало його як підприємця, викликало тяжкі душевні страждання і переживання, потребувало додаткових зусиль для врегулювання конфлікту.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за договором оренди нерухомості від 01.09.2012р., укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_2, як орендодавцем, позивачу в оренду строком до 20.08.2015р. було передано 86кв.м. приміщень жилої квартири №2, розташованої у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1, у м. Одесі, яка належить на праві власності його матері ОСОБА_4 Як вказує позивач, ФОП ОСОБА_2 запевнив його, що набув прав орендодавця на підставі договору позики, укладеного із ОСОБА_4, однак, відповідного договору позики позивачу не надав. Протягом дії договору позивач належним чином виконував умови договору оренди, у т.ч. щодо сплати орендної плати та комунальних платежів. У серпні 2015р. позивачу стало відомо про те, що за договором позики від 30.08.2012р. ФОП ОСОБА_2 отримав у користування 86кв.м. квартири як фізична особа, а не як СПД та отримав право використання предмету позики тільки за його цільовим призначенням. Після спливу терміну дії договору оренди, позивач, сплативши орендні платежі по вересень 2015 р. включно, продовжував використовувати орендоване майно під свою підприємницьку діяльність, за умови того, що орендодавець не вимагав звільнення об'єкта оренди.
Позивач вказує, що 26.08.2015р. орендоване ним майно та товарно-матеріальні цінності, які належать позивачу, були захоплені шляхом відібрання ключів та утримувані ОСОБА_3, який не є стороною орендних правовідносин. Письмові вимоги позивача щодо повернення йому належних на праві власності товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в орендованому приміщенні, відповідачами були проігноровані. Наявність збитків від таких дій відповідачів позивач обґрунтовує тим, що товарно-матеріальні цінності, що утримуються відповідачами, а саме, медичні препарати втратили строк придатності, виведені з торгівельного обороту, з огляду на що позивач втратив доходи, які мав би від їх реалізації, а також позивач позбавлений можливості використовувати обладнання, що залишилось в орендованому приміщенні. Спричинення моральної шкоди, як вказує позивач, сталося внаслідок того, що діями відповідачів були створені йому перешкоди у зайнятті підприємницькою діяльністю, що завдавало шкоди діловій репутації, дискредитувало його перед споживачами та партнерами. Звідси, позивач наполягає на солідарній відповідальності заявленого ним кола відповідачів у межах даного позову.
Ухвалою суду від 15.03.2016р. відмовлено у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1. від 12.03.2016р. за вх.№2-1294/16 в частині уточнення позовних вимог, що за своєю суттю є зміною предмету позову.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 проти позову заперечує, подав відзив на позов від 16.05.2016р. за вх.№12130/16, де зазначає, що по закінченню строку дії договору оренди від 01.09.2012р., так як позивач не звільнив об'єкт оренди, зібрав його майно та передав на відповідальне зберігання ПП „Альянс-2500" за договором від 01.12.2015р. При цьому, відповідач вказує, що неодноразово повідомляв позивача про необхідність забрати своє майно з орендованого приміщення у зв'язку із закінченням дії договору оренди. Однак, реагування на дані повідомлення від позивача не мали місце. ФОП ОСОБА_2 вважає себе неналежним відповідачем у даній справі оскільки майно позивача у нього не знаходиться.
В судовому засіданні 09.03.2016р. судом відмовлено протокольно у задоволенні клопотань відповідача - ФОП ОСОБА_2 від 03.03.2016р. за вх.№2-1178/16 про припинення провадження у справі та від 03.03.2016р. за вх.№1175/16 про заміну неналежного відповідача - ФОП ОСОБА_2 на належного - ПП „Альянс-2500", проти задоволення яких заперечував позивач письмово у запереченнях від 09.03.2016р. за вх.№5785/16, оскільки заміна неналежного відповідача на належного відповідача згідно ч.2 ст.24 ГПК України провадиться за згодою позивача, однак, в судовому засіданні позивач також заперечував проти такої заміни.
Відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_3 проти позову заперечують, подали відзиви на позов від 15.03.2016р. за вх.№№6382/16, 6384/16, де вказують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не вступали у господарські відносини, які стосуються предмета спору, не укладали договорів оренди, та зазначають, що оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які залучені до справи як відповідачі без статусу суб'єктів підприємницької діяльності, тому не можуть приймати участь у даній господарській справі.
Сторонами заявлялись клопотання про продовження строку розгляду справи від 22.02.2016р. за вх.№2-888/16, від 25.02.2016р. за вх.№2-1022/16, які задоволені ухвалою суду від 29.02.2016р.
Клопотання сторін про відкладення розгляду справи від 28.01.2106р. за вх.№1954/16, від 25.02.2016р. за вх.№№4835/16, 4839/16, про ознайомлення з матеріалами справи від 10.02.2016р. за вх.№3172/16, від 24.02.2016р. за вх.№4698/16, від 25.02.2016р. за вх.№№4830/16, 4839/16, від 10.03.2016р. за вх.№5991/16, про долучення документів до матеріалів справи від 22.02.2016р. за вх.№4195/16, від 25.02.2016р. за вх.№4814/16, від 15.03.2016р. за вх.№6378/16 були судом задоволені.
Відповідними судовими ухвалами задвольнялись клопотання позивача від 29.02.2016р. за вх.№5142/16, від 11.04.2016р. за вх.№9129/16, від 16.05.2016р. за вх.№12178/16, від 28.01.2016р. за вх.№1956/16, від 29.02.2016р. за вх.№5142/16 про витребування у відповідачів в оригіналах та копіях: повідомлення позивача про вимогу чи пропозицію забрати товари і обладнання аптеки з орендованого приміщення, відомості щодо розташування на даний час у приміщеннях квартири АДРЕСА_1, аптек чи інших торгівельних закладів та суб'єктів підприємницької діяльності із наданням копій реєстраційних та дозвільних документів на здійснення господарської діяльності у приміщеннях даної квартири; про витребування від відповідачів та третьої особи оригінали та копії договору складського зберігання №33 від 01.12.2015р., акту приймання передачі, документів про перевезення лікарських засобів, відомості щодо технічних характеристик та призначення приміщення, в якому зберігаються лікарські засоби, наявності ліцензій та санітарних паспортів на транспортування і складське зберігання лікарських засобів, торгівлю і здійснення інших операцій з лікарськими засобами; документів щодо місцезнаходження обладнання аптеки ФОП ОСОБА_1; про зобов'язання відповідачів та третю особу виконати вимоги судових ухвал від 30.12.2015р., від 15.03.2016р. та надати відзиви на позов, відомості та докази стосовно обсягу та стану захопленого майна, його дійсне місцезнаходження, умови зберігання; документи докази, що підтверджують правовий статус відповідачів та третьої особи на даний час.
За умови уточнення 11.04.2016р. за вх.№9129/16 позивачем позовних вимог в новій редакції в частині предмету спору, встановлення обставин передачі відповідачем на відповідальне зберігання ПП "Альянс-2500" товарів позивача, обладнання, тобто, їх відсутність за адресою: АДРЕСА_1, підстав для задоволення клопотань позивача щодо виїзду на місце знаходження товарів і обладнання аптеки для з'ясування його складування та збереження, проведення огляду приміщень квартири АДРЕСА_1 на предмет виявлення там майна позивача, про зобов'язання сторін звірити дані зробленого позивачем опису належного йому майна та перевірити їх у місці їх знаходження, суд не вбачає.
Клопотання позивача 29.02.2016р. за вх.№5142/16 про визнання явки відповідачів у судові засідання обов'язковою не є доречним, оскільки суд ухвалами про порушення провадження у справі від 30.12.2015р., про відкладення розгляду справи від 02.02.2016р., від 25.02.2016р., від 15.03.2016р., від 12.04.2016р. визнавав явку представників у судові засідання обов'язковою.
Крім того, позивачем заявлено клопотання від 12.03.2016р. за вх.№2-1294/16 про зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування кримінального провадження №12015160500007519, порушеного Приморським РВ (Приморський ВП) ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а також до вирішення позову ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору складського зберігання №33 від 01.12.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП „Альянс-2500". Вказане клопотання задоволенню судом не підлягає, оскільки статті 79 ГПК України не містить таких підстав для зупинення провадження у справі, як проведення досудового розслідування кримінального провадження №12015160500007519, порушеного Приморським РВ (Приморський ВП) ОМУ ГУМВС України в Одеській області, а ґрунтовних підстав пов'язаності позову ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору складського зберігання №33 від 01.12.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП „Альянс-2500", із даною справою заявник не навів.
Ухвалою суду від 15.03.2016р., з врахуванням клопотання позивача від 12.03.2016р. за вх.№2-1294/16, справу призначено до колегіального розгляду, залучено до участі у справі ПП „Альянс-2500" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_12 від 15.03.2016р. №391, призначено автоматичний розподіл справи для визначення складу колегії суду для розгляду справи №916/5162/15, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Малярчук І.А., судді - Петренко Н.Д., Щавинська Ю.М., з підстав чого ухвалою від 15.03.2016р. справу прийнято до провадження визначеною колегією суддів.
Ухвалою від 16.05.2016р. відмовлено у задоволені заяви позивача від 16.05.2016р. за вх.№12178/16 про відвід головуючому судді - Малярчук І.А. від розгляду справи №916/5162/15.
У судових засіданнях у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, за умови присутності представників всіх сторін оголошувались перерви з 23.02.2016р. по 25.02.2016р., з 03.03.2016р. по 09.03.2016р., з 09.03.2016р. по 15.03.2016р., з 10.05.2016р. по 16.05.2016р., з 16.05.2016р. о 14год.00хв. до 16.05.2016р. о 15год.15хв.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
Відповідно до договору позики від 30.08.2012р., укладеного між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), позичальник отримав у користування частину приміщення у м. Одесі, по АДРЕСА_1, площею 86кв.м., на строк до 30.08.2015р. Право передання майна, вказаного у п.1.1. договору, належить позикодавцю на підставі права власності. Позичальник зобов'язується використовувати майно тільки за його безпосереднім призначенням (п.п.1.1., 1.2., пп.в) п.2.2. договору).
Майно за договором позики від 30.08.2012р. було передано позикодавцем позичальнику на підставі акту приймання-передачі.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26386943 від 11.06.2010р. об'єкт позики належить ОСОБА_4 на праві власності.
На підставі угоди від 30.08.2012р. договір позики від 10.04.2012р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано та майно повернуто за актом приймання-передачі від 30.08.2012р.
10.04.2012р. між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав орендарю у користування нежиле приміщення по АДРЕСА_1, площею 120,7кв.м., строком до 10.03.2015р.
Спірні взаємовідносини позивача та відповідачів за позицією ФОП ОСОБА_1 виникли із виконання договору оренди від 01.09.2012р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), згідно з яким орендодавець надає орендарю у тимчасове користування частину приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 86кв.м., на строк до 20.08.2015р. Орендодавець має майнові права на вказане приміщення у відповідності з договором позики. Приміщення надається в оренду з метою використання у відповідності до законодавства (п.1.2., 1.3., 1.4. договору).
У п.3.1. договору оренди від 01.09.2012р. сторони погодили, що, якщо у сторін не виникає взаємних претензій на протязі строку дії даного договору, орендодавець та орендар погоджуються із тим, що договір може бути продовжений на строк, визначений обома сторонами на підставі додаткової угоди.
Розмір орендної плати складає суму, еквівалентну 505 дол.США в місяць, яка сплачується у національній валюті - гривні, за курсом продажу валюти АО «Укрсиббанк» на день здійснення платежу. Орендна плата сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця. Комунальні платежі в орендну плату не включаються. Комунальні платежі орендар зобов'язаний сплатити у відповідні комунальні служби у повному обсязі у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору оренди від 01.09.2012р.).
Згідно з п.5.1. договору оренди від 01.09.2012р. орендодавець зобов'язався забезпечити вільне використання орендарем об'єкту оренди на умовах договору.
Відповідно до п.п.7.1., 7.2. договору оренди від 01.09.2012р. після закінчення строку оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю орендоване приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-передачі. В момент підписання акту приймання-передачі, орендар передає орендодавцю ключі від орендованого приміщення.
Додатковою угодою від 01.01.2014р. сторони змінили розмір орендної плати та визначили її у період з 01.04.2014р. по 01.10.2014р. у розмірі 4000грн. в місяць. Орендна плата в період з 01.10.2014р. по 01.04.2015р. визначена сторонами у додатковій угоді від 01.10.2014р. у сумі 6000грн. в місяць, а з 01.04.2015р. - на умовах п.4.1. договору.
На виконання умов договору оренди від 01.09.2012р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 01.09.2012р., за яким позивач отримав у користування об'єкт оренди.
Повідомленням, на якому відсутня дата та номер, ФОП ОСОБА_2 висунув позивачу вимогу про звільнення об'єкту оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та оплатою орендної плати і комунальних платежів, а також повідомив, що передав майно позивача на зберігання компанії «Альянс» у м. Білгород-Дністровський, вул. Водопровідна,3.
Із виписки показань свідка ОСОБА_3 (кримінальне провадження №12015160500007519) вбачається, що на відмову звільнити об'єкт оренди ним було описано наявне на об'єкті майно, опечатано його та залишено в приміщенні об'єкта оренди, яке знаходиться під охороною.
На підтвердження суми збитків у розмірі вартості товарів, що залишились в орендованому приміщенні після припинення для позивача доступу до нього, позивач подав облікові дані товарів на день незаконного заволодіння - 26.08.2015р. на загальну суму 133798,93грн., облікову вартість прострочених товарів станом на 20.12.2015р. на суму 9192,32грн., зведений облік по збитку станом на 20.12.2015р., перелік майна ФОП ОСОБА_1, яке знаходилось по АДРЕСА_1 станом на 26.08.2015р., договір оренди комп'ютерної техніки від 02.01.2015р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_10, договір оренди обладнання від 31.07.2015р., укладений між позивачем та ТОВ «ТД «МВК».
Крім того, на підтвердження права власності на медичні препарати, які залишились на об'єкті оренди та вибули із володіння позивача, останній надав у копіях до справи договір поставки №79958 від 01.11.2014р., укладений із Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ «Оптіма-Фарм», договір поставки товару №2867 від 24.11.2014р., укладений із ТОВ «Фрам Ко», договір поставки №ОП-26/12/14 від 26.12.2014р., укладений із ТОВ «МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ», договір поставки товару №2725, укладений із ТОВ «Вента, ЛТД», договір купівлі-продажу №66/15-ОД від 01.01.2015р., укладений із ПАТ «МЕДФАРМКОМ-ЦЕНТР», договір постачання №37/15/ОД від 12.01.2015р., укладений із ТОВ «Медичний центр «М.Т.К.», договір №Но-11161 від 19.01.2015р., укладений із ТОВ «Арікол», договір №24/01-14 від 24.01.2015р., укладений із ТОВ «ФАРМОПТ», договір постачання №687 від 10.02.2015р., укладений із ТОВ «Леон-Фарм», договір поставки №778/к/15 від 27.03.2015р., укладений із ТОВ «ФАРМПЛАНЕТА», договір поставки №100/0 від 31.03.2015р., укладений із ТОВ «ДОЛФІ-Україна», договір поставки №19 від 02.04.2015р., укладений із ПП «ЮНМЕД», договір поставки №450 від 02.04.2015р., укладений із ПП «САНА КО», договір №41 від 10.04.2015р., укладений із Підприємством «ФАРМАСАЙНС Україна Інк», а також видаткові та товарно-транспортні накладні до цих договорів.
Листами від 07.09.2015р. №5, від 19.10.2015р. №11/10, від 04.12.2016р. №13/12 позивач звертався до відповідачів з вимогою про надання йому доступу до об'єкта оренди та повернення належного йому майна.
Відповідач - ФОП ОСОБА_2 вказав, що майно позивача було передано на зберігання ПП „Альянс-2500", в підтвердження чого подав копію договору складського зберігання №33 від 01.12.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ПП „Альянс-2500" та акту приймання-передачі до нього. Крім того, відповідач зазначає, що надсилав позивачу повідомлення про знаходження його товарів на зберіганні у ПП „Альянс-2500" та подав до справи копії повідомлень від 02.12.2015р., від 15.12.2015р., від 18.01.2016р. і докази їх надсилання.
Відповідно до Виписки з ЄДРЮОФОП серії ААВ №618971 від 03.08.2012р. ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем.
Згідно виписки ЄДРЮОФОП серії ААВ №275890 від 12.04.2012р. ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця.
Спеціальні витяги з ЄДРЮОФОП, зроблені судом станом на 30.12.2015р. свідчать про те, що ОСОБА_4 з 23.02.2007р. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, ОСОБА_3 з 20.12.2002р. зареєстрований у якості суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно п.14 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин. Необхідно мати на увазі, що ГПК України не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Підвідомчість (підсудність) справ загальним і господарським судам визначається законодавством.У разі відсутності прямої вказівки у законі застосовується принцип розмежування підвідомчості (підсудності) за суб'єктним складом.
Згідно ч.1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Таким чином, позовні вимоги до гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 не підсудні господарському суду, оскільки заявлені до них не як до суб'єктів підприємницької діяльності, у зв'язку з чим їх не належить розглядати у порядку господарського судочинства.
З огляду на вищезазначене, суд припиняє провадження у справі №916/5162/15 в частині позовних вимог позивача до гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 в порядку п.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Таким чином, розгляду по суті підлягають позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку вартості захоплених лікарських засобів, збитків, моральної шкоди загалом у сумі 319852,93грн. та витребування майна.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази, викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ФОП ОСОБА_1 позовні вимоги про витребування у солідарному порядку майна із чужого незаконного володіння та стягнення в солідарному порядку 319852,93грн. у відношенні до ФОП ОСОБА_2 неправомірними та не обґрунтованими відповідно до дійсних обставин справи та з врахуванням наступних вимог чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Положення ст.1212 ЦК України передбачають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Приписи ч.ч.1, 2 статті 1190 ЦК України встановлюють, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Отже, так як позовні вимоги заявлено до відповідачів, як солідарних боржників, без визначення та відокремлення вимог щодо часток їх участі у порушенні прав та законних інтересів позивача та розміру їх відповідальності, та так як таке визначення є правом, а не обов'язком позивача, суд не вправі самостійно змінювати підстави та/або предмет позову, зміст позовних вимог чи відокремлювати із викладених вимог позивача ті вимоги, які можуть бути предметом розгляду господарським судом, та за умови припинення судом провадження у справі в частині позовних вимог до фізичних осіб без статусу підприємців, із змісту позовних вимог, викладених позицій, доповіді по суті спору вбачається, що позивач наполягає на покладенні тягара відповідальності на всіх відповідачів у сукупності, з врахуванням чого покласти самостійно весь обсяг відповідальності на ФОП ОСОБА_2. суд не взмозі, у зв'язку з чим позов ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 задоволенню судом не підлягає.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Таким чином, суд з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог позивача, заявлених до ФОП ОСОБА_2 відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі. В частині позовних вимог позивача до гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Згідно ст.49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 5149,96грн. за чотири вимоги майнового характеру, оскільки заявлене до витребування позивачем майно також визначено в сумі 23479грн., відноситься за рахунок позивача. Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 330,13грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
Керуючись ст.49, п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_2
2.Припинити провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_1 позовних вимог до гр. ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4.
3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (65059, АДРЕСА_5, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно квитанції №0.0.483555571.1 від 29.12.2015р. судовий збір в сумі 330 (триста тридцять) грн. 13коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 20 травня 2016 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя Н.Д. Петренко
Суддя Ю.М. Щавинська