ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.05.2016Справа №910/6219/16
За позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія",м. Чернігів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг", м. Київ
про: повернення товару на вимогу поклажодавця
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача: Комлаш В.М. (представник за довіреністю)
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 17 травня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія", 05.04.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 19/122 від 29 лютого 2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг", в якіть просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукренергохолдінг» повернути Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» тридцять шість тон шість кілограмів нафти сирої, яка є власністю позивача (на адресу: вул. Носівський шлях, 56, м. Ніжин, Чернігівська область, 16601, Ніжинська НГРЕВС Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як зберігач, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не повернув позивачу, як поклажодавцю, нафти сирої з відповідального зберігання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/6219/16 та призначено розгляд справи на 19.04.2016 року.
Через відділ діловодства суду 15.04.2016 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 19/224 від 12.04.2016 року, яке було долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 року розгляд справи відкладено на 17.05.2016 року.
Через відділ діловодства суду 17.05.2016 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені клопотанням № 19/264/248 від 12.05.2016 року, які долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 17.05.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені клопотанням № 19/264/248 від 12.05.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 17.05.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,
05 вересня 2012 року між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (надалі - позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росукренергохолдінг" (надалі - відповідач, зберігач) було укладено договір зберігання № 1/05-09 (надалі - договір зберігання), відповідно до п. 1.1. якого, поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності нафтопродукти, а саме:суміш вуглеводнів нафтового походження, нафта сира.
За умовами п. 1.2. договору зберігання, приймання-передача товару на зберігання здійснюється на підставі актів приймання-передачі товару.
В пункті 1.3. договору зберігання визначено, що право власності на товар до зберігача не переходить.
Відповідно до п. 2.1. договору зберігання, товар передається на відповідальне зберігання не пізніше 5-ти календарних днів з дати укладення даного договору.
В пункті 2.2. договору зберігання сторони погодили, що товар зберігається протягом строку дії цього договору до 31.12.2012 року або до дострокового, витребування його поклажодавцем у порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 3.1.3. договору зберігання встановлено, що зберігач забезпечує повне збереження товару, а після закінчення зберігання повертає поклажодавцю той самий товар (для індивідуально-визначених речей) або рівну кількість речей того самого роду і якості (для речей, визначених родовими ознаками). Товар повинен бути повернений в тому самому стані, у якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.
Відповідно до п. 3.1.9. договору зберігання, зберігач повертає товар поклажодавцю повністю або частково за першою вимогою останнього не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня одержання такої вимоги.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року (п. 8.4. договору зберігання).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, а саме: у вересні 2012 року відповідачу було передано на зберігання 126,209 тонн, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 07.09.2012 року у кількості 30,788 тонн, від 08.09.2012 року у кількості 30,788 тонн, від 15.09.2012 року у кількості 32,167 тонн та від 15.09.2012 року у кількості 32,466 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
Факт передачі нафти сирої у загальній кількості 126,209 тонн на зберігання відповідачу підтверджується актом звірки сировини на відповідальному зберіганні за вересень 2012 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (копія міститься в матеріалах справи).
В подальшому, відповідач повернув відповідачу нафту сиру у загальній кількості 126,209 тонн, що підтверджується актом прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 10.10.2012 року (копія міститься в матеріалах справи).
Крім того, на виконання умов договору зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року у жовтні 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 17.10.2012 року у кількості 32,385 тонн, від 23.10.2012 року у кількості 32,385 тонн, від 24.10.2012 року у кількості 30,902 тонн, від 27.10.2012 року у кількості 32,505 тонн, від 30.10.2012 року у кількості 32,624 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
При цьому, 21.10.2012 року відповідач повернув відповідачу нафту сиру у кількості 32,385 тонн та 25.10.2012 року у кількості 63,287 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 21.10.2012 року та від 25.10.2012 року (копії містяться в матеріалах справи).
На виконання умов договору зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року у листопаді 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 03.11.2012 року у кількості 32,650 тонн, від 07.11.2012 року у кількості 32,604 тонн, від 11.11.2012 року у кількості 29,364 тонн, від 15.11.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 17.11.2012 року у кількості 31,358 тонн, від 21.11.2012 року у кількості 32,784 тонн, від 27.11.2012 року у кількості 29,222 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
При цьому, 08.11.2012 року відповідач повернув відповідачу нафту сиру у кількості 78,119 тонн та 29.11.2012 року у кількості 145,652 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 08.11.2012 року та від 29.11.2012 року (копії містяться в матеріалах справи).
У грудні 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 02.12.2012 року у кількості 32,531 тонн, від 06.12.2012 року у кількості 29,186 тонн, від 11.12.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 12.12.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 15.12.2012 року у кількості 29,080 тонн, від 21.12.2012 року у кількості 29,151 тонн, від 30.12.2012 року у кількості 30,978 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач повернув відповідачу нафту сиру 13.12.2012 року у кількості 54,348 тонн, 24.01.2013 року у кількості 20,000 тонн, 25.02.2013 року у кількості 167,907 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 13.12.2012 року, від 24.01.2013 року та від 25.02.2013 року (копії містяться в матеріалах справи).
Як зазначив позивач у позові, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року не повернув позивачу 36,006 тонн нафти сирої, переданої останнім на зберігання за вказаним правочином.
Залишок неповернутої відповідачем позивачу нафти сирої у кількості 36,006 тонн підтверджується актом звірки сировини на відповідальному зберіганні за лютий 2013 року, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (копія міститься в матеріалах справи).
У зв'язку із неповерненням товару (нафти сирої) у кількості 36,006 тонн, позивач листом № 14/218 від 11.12.2015 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару (нафти сирої) у кількості 36,006 тонн, що знаходиться в останнього на зберіганні. Втім, зазначений лист було повернуто поштовим відділенням на адресу позивача, що підтверджується довідкою ф. 20 з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частинами 2 та 3 ст. 938 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. (ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, 05.09.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір зберігання № 1/05-09 (надалі - договір зберігання), відповідно до п. 1.1. якого, поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується повернути поклажодавцеві у схоронності нафтопродукти, а саме:суміш вуглеводнів нафтового походження, нафта сира.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору зберігання № 1/05-09 від 05.09.2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, а саме: у вересні 2012 року відповідачу було передано на зберігання 126,209 тонн, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 07.09.2012 року у кількості 30,788 тонн, від 08.09.2012 року у кількості 30,788 тонн, від 15.09.2012 року у кількості 32,167 тонн та від 15.09.2012 року у кількості 32,466 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
Факт передачі нафти сирої у загальній кількості 126,209 тонн на зберігання відповідачу підтверджується актом звірки сировини на відповідальному зберіганні за вересень 2012 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (копія міститься в матеріалах справи).
В подальшому, відповідач повернув відповідачу нафту сиру у загальній кількості 126,209 тонн, що підтверджується актом прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 10.10.2012 року (копія міститься в матеріалах справи).
У жовтні 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 17.10.2012 року у кількості 32,385 тонн, від 23.10.2012 року у кількості 32,385 тонн, від 24.10.2012 року у кількості 30,902 тонн, від 27.10.2012 року у кількості 32,505 тонн, від 30.10.2012 року у кількості 32,624 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
При цьому, 21.10.2012 року відповідач повернув відповідачу нафту сиру у кількості 32,385 тонн та 25.10.2012 року у кількості 63,287 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 21.10.2012 року та від 25.10.2012 року (копії містяться в матеріалах справи).
У листопаді 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 03.11.2012 року у кількості 32,650 тонн, від 07.11.2012 року у кількості 32,604 тонн, від 11.11.2012 року у кількості 29,364 тонн, від 15.11.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 17.11.2012 року у кількості 31,358 тонн, від 21.11.2012 року у кількості 32,784 тонн, від 27.11.2012 року у кількості 29,222 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
При цьому, 08.11.2012 року відповідач повернув відповідачу нафту сиру у кількості 78,119 тонн та 29.11.2012 року у кількості 145,652 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 08.11.2012 року та від 29.11.2012 року (копії містяться в матеріалах справи).
У грудні 2012 року позивач передав (відвантажив), а відповідач прийняв на зберігання нафту сиру, що підтверджується актами товару на відповідальне зберігання від 02.12.2012 року у кількості 32,531 тонн, від 06.12.2012 року у кількості 29,186 тонн, від 11.12.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 12.12.2012 року у кількості 32,665 тонн, від 15.12.2012 року у кількості 29,080 тонн, від 21.12.2012 року у кількості 29,151 тонн, від 30.12.2012 року у кількості 30,978 тонн (копії містяться в матеріалах справи).
Відповідач повернув відповідачу нафту сиру 13.12.2012 року у кількості 54,348 тонн, 24.01.2013 року у кількості 20,000 тонн, 25.02.2013 року у кількості 167,907 тонн, що підтверджується актами прийому - передачі (повернення) товару з відповідального зберігання від 13.12.2012 року, від 24.01.2013 року та від 25.02.2013 року (копії містяться в матеріалах справи).
Судом встановлено, що залишок неповернутої відповідачем позивачу нафти сирої у кількості 36,006 тонн підтверджується актом звірки сировини на відповідальному зберіганні за лютий 2013 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (копія міститься в матеріалах справи).
Отже, обов'язок щодо повернення зберігачем товару (нафти сирої у кількості 36,006 тонн) поклажодавцю після закінчення строку дії договору (дію договору визначено до 31.12.2012 року) випливає з умов договору, зокрема п.2.2, п. 3.1.3, а також положень чинного законодавства. Проте, всупереч умовам вказаного договору, вказаний товар зберігачем не був повернутий поклажодавцеві.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із неповерненням товару (нафти сирої) у кількості 36,006 тонн, позивач листом № 14/218 від 11.12.2015 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару (нафти сирої) у кількості 36,006 тонн, що знаходиться в останнього на зберіганні. Втім, зазначений лист було повернуто поштовим відділенням на адресу позивача, що підтверджується довідкою ф. 20 з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути товар, суду не надав.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Росукренергохолдінг» (ЄДРПОУ 37142650, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66 Б) повернути Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія» (код ЄДРПОУ 01431535; адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Чевченка, 15) тридцять шість тон шість кілограмів нафти сирої, яка є власністю позивача (на адресу: вул. Носівський шлях, 56, м. Ніжин, Чернігівська область, 16601, Ніжинська НГРЕВС Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Чернігівнафтогазгеологія»).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росукренергохолдінг» (ЄДРПОУ 37142650, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66 Б) на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія" (код ЄДРПОУ 01431535; адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Чевченка, 15) судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі №910/6219/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 20.05.2016 року.
Суддя О.С. Комарова