ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
Справа №
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Стахановської міської ради Луганської області
до Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ
про відшкодування матеріальних затрат в сумі 3 878 732 грн. 23 коп.
в присутності представників:
від позивача - Коряковцева О.О. - зст. зав. юр. сект., дов. № 01-26/2243 від 13.10.06,
від відповідача -Афонін Д.О., дов. № 01/10-04/157 від 26.03.07.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача, Мінвуглепрому України суми 3 878 732,23 грн. на відшкодування затрат з проведення капітальних ремонтів переданих будівель соціальної інфраструктури.
У судовому засіданні позивач надав письмові заперечення на відзив Мінвуглепрому України, якими, крім іншого, уточнив суму позову, фактично їх збільшивши до 4 051 433,29 грн.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 02.03.07р. № 37/01-04/16-07 просить у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке.
Відповідно до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (кім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, які передаються в комунальну власність відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закон про банкрутство), відшкодовуються з бюджету відповідних органів виконавчої державної влади або з бюджетів відповідних органів самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі.
Підприємства ВО «Стахановвугілля»згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України від 16.11.98р. були ліквідовані шляхом подачі до господарського суду заяв про порушення справ про їх банкрутство.
Законом про банкрутство визначено, що ліквідація -це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
У процедурі банкрутства (ліквідації) господарський суд призначив арбітражних керуючих (розпорядників майна), які виконують обов'язки керівників підприємств та сумісно з комітетами кредиторів розподіляють кошти, отримані після продажу майна на погашення кредиторської заборгованості, а не утримання майна, яке передане в комунальну власність після ліквідації підприємств, отже всі повноваження по розпорядженню коштів належать розпорядникам майна підприємств, що ліквідуються.
Таким чином, вважає відповідач, Мінвуглепром України не може бути за цією справою відповідачем.
Крім тогою, відповідач наполягає на застосуванні річного строку для звернення з адміністративним позовом до суду відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України.
В обгрунтування позовних вимог позивач виклав таке.
У 1997 -1999 роках підприємствами вугільної промисловості, що були розташовані у м. Стаханові та ліквідовані:
* ВО «Стахановвугілля»(шахти: ім. Ілліча, ім. Чеснокова, «Максимівська»);
* Спеціальним управлінням з гасіння та профілактики породних відвалів та рекультивації земель;
* Управлінням ЖКГ ВО «Стахановвугілля»та інших
на баланс позивача, Стахановської міської ради, на підставі розпорядження КМУ від 16.10.97р. № 583-р (далі - Розпорядження 583), рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради від 20.03.98р. № 111, рішень Стахановської міської ради від 06.02.98р., 27.02.98р., 14.11.98р. та згідно з актами прийому-передачі були передані наступні об'єкти соціальної інфраструктури:
· база відпочинку «Тюльпан»,
· дитячо-юнацька спортивна школа,
· клуб ім. Фрунзе,
· міські дитячі садки,
· житловий фонд та інші.
Відповідно до ст.ст. 4-2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»в редакції від 15.12.99р. № 1294-ХІV видатки місцевих бюджетів, пов'язані з утриманням і капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, переданих у комунальну власність протягом бюджетного року, в якому здійснено передачу, фінансується з державного бюджету за рахунок трансфертів, у розмірі 30 відсотків суми їх витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури за відповідний період минулого року.
Всупереч цьому відповідач не виконав у повному обсязі цих вимог та не надав необхідних коштів.
Відповідно до Розпорядження 583 виділена сума коштів у зв'язку з передачею зазначених об'єктів у кількості 4,0 млн. грн., фактично отримано з Державного бюджету 3,77 млн. грн., залишок не отриманих коштів становить 230,0 тис. грн. З урахуванням індексу інфляції станом на 01.12.06р. сума не отриманих коштів становить 658811,89 грн.
Крім того, за період з 1999 по 2006 рік позивачем виконувалися капітальні ремонти зазначених вище об'єктів, прийнятих від підприємств, що ліквідовувалися, власником майна яких є відповідач.
Капітальні ремонти цих об'єктів провадилися за рахунок коштів місцевого бюджету на загальну суму 3 219 920,34 грн., яка підлягає відшкодуванню з відповідача.
Разом з недофінансованою сумою у розмірі 658811,89 грн. загальна сума, що підлягає відшкодуванню, складає 3 878 732,23 грн.
Щодо пропуску строку позовної давності, позивач у наданих письмових запереченнях на позов відповідача посилається на поважні причини пропуску цього строку, оскільки на протязі наступних після 97-99 років неодноразово звертався з відповідними листами у різні інстанції аж до Президента України з приводу фінансування на проведення ремонтів об'єктів соціальної інфраструктури. Позивач просить відновити строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України.
Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
Щодо відновлення строку позовної давності, суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 3 ст. 100 КАС України, позовні заяви у будь-якому випадку приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду, цей принцип кореспондується з ч. 2 ст. 124 Конституції України, за яким юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивач пропустив строк для звернення до суду, оскільки відповідно до п. 2 ст. 99 для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать матеріали справи, виникнення права позивача на звернення з адміністративним позовом до суду з урахуванням часу, коли він дізнався про порушення його прав та законних інтересів на його думку, відбулося задовго до перебігу річного терміну для звернення з цим позовом.
Суд не приймає доводи позивача про те, що він здійснював заходи щодо врегулювання спірних правовідносин шляхом звернень з відповідними листами у різні інстанції, адже такі заходи не позбавляли позивача можливості вирішити ці питання у судовому порядку.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
За таких обставин позовна заява не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 10.04.2007р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов