79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.05.2016р. Справа№ 914/572/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради, м.Новий Розділ Львівської області
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ”, м.Новий Розділ Львівської області
про стягнення 65 104,41 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 04.04.2016р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Комунальним підприємством “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ” про стягнення 65 104,41 грн., з яких 34 636,06 грн. - основний борг, 28 401,57 грн. - інфляційні втрати та 2 066,78 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав зазначених у поданому 19.04.2016р. відзиві (вх.№17088/16) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд,-
встановив:
10.12.2013р. між Комунальним підприємством “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради (виконавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ” (замовник) укладено договір №85/13, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги наступними машинами (механізмами): ЗІЛ 431410 КО43102, реєстр №ВС-5071АК.
Відповідно до п.2.1. договору за послуги машинами (механізмами) замовник проводить оплату з кожну годину їх використання, включаючи час доставки на об'єкт та повернення на базу виконавця з розрахунку: 57,00 грн. з ПДВ за одну годину без вартості палива. Ціна є договірною.
Згідно із п.2.3. договору оплата за використання машин (механізмів) підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, як протягом 3 (трьох) днів після підписання акта виконаних робіт.
Як зазначає позивач у позовній заяві, він за період з січня 2014р. по серпень 2014р. надав відповідачу послуги на загальну суму 34 636,06 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за надані послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 34 636,06 грн.
Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 28 401,57 грн. інфляційних втрат та 2 066,78 грн. 3% річних.
Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 65 104,41 грн., з яких 34 636,06 грн. - основний борг, 28 401,57 грн. - інфляційні втрати та 2 066,78 грн. - 3% річних.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи 10.12.2013р. між сторонами укладено договір №85/13, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги наступними машинами (механізмами): ЗІЛ 431410 КО43102, реєстр №ВС-5071АК.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт: за січень 2014р. на суму 9 291,00 грн., за лютий 2014р. на суму 4 902,00 грн., за березень 2014р. на суму 5 301,00 грн., за квітень 2014р. на суму 7 866,00 грн., за травень 2014р. на суму 5 187,00 грн., №ОУ-0000998 від 31.07.2014р. на суму 370,50 грн. та №ОУ-0001148 від 31.08.2014р. на суму 1 718,56 грн.
Отже позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 34 636,06 грн. Вищезазначені акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами. Докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 34 636,06 грн. в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.
Як вбачається із поданого розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму 34 636,06 грн. за 726 днів. Перевіривши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних, оскільки заборгованість в розмірі 34 636,06 грн., враховуючи умови договору, станом на момент подання до суду позовної заяви існувала менше ніж 726 днів.
При нарахуванні 3% річних позивачу слід здійснювати таке нарахування окремо по кожному невиконаному грошовому зобов'язанні відповідача, тобто окремо по кожному акту приймання виконаних робіт, оскільки відповідно до п.2.3. договору оплата за використання машин (механізмів) підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше, як протягом 3 (трьох) днів після підписання акта виконаних робіт.
В даному випадку позивачем здійснено нарахування 3% річних на суму 34 636,06 грн. з моменту виникнення заборгованості лише по акту за січень 2014р. на суму 9 291,00 грн., в той час як заборгованість по інших актах приймання виконаних робіт виникла пізніше, а тому нарахування 3% річних на суму 34 636,06 грн. за 726 днів є невірним.
Здійснивши перерахунок 3% річних окремо по кожному невиконаному грошовому зобов'язанні відповідача, тобто окремо по кожному акту приймання виконаних робіт, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 888,48 грн. 3% річних.
Аналогічно і при нарахуванні інфляційних втрат, позивачем невірно визначено період за який існувала заборгованість в розмірі 34 636,06 грн. Крім того позивачем невірно визначено сукупний індекс інфляції за період, за який існувала заборгованість за договором, що був укладений між сторонами. А тому здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 25 349,95 грн. інфляційних втрат.
Суд звертає увагу відповідача, що обґрунтованість розміру тарифів, порядок їх визначення та затвердження не є предметом спору у даній справі. Разом з тим, як зазначив відповідач у своєму відзиві, такі тарифи затверджуються не позивачем, а Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради.
Крім того, як зазначено у статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Також, зазначаючи у відзиві лише формальні підстави для спростування позовних вимог, відповідачем не спростовано тієї обставини, що позивач фактично надав послуги які зазначені в актах приймання виконаних робіт, і такі послуги були відповідачем отримані та оприбутковані у бухгалтерському чи податковому обліку тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №112 від 22.02.2016р. на суму 1 378,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 309,64 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ” (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 38246506) на користь Комунального підприємства “Розділжитлосервіс” Новороздільської міської ради (81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 22362258) 34 636,06 грн. - основного боргу, 25 349,95 грн. - інфляційних втрат, 1 888,48 грн. - 3% річних та 1 309,64 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
підписано 16.05.2016р.
Суддя Петрашко М.М.