ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
про повернення позовної заяви
17 травня 2016 року Справа № 913/621/16
Провадження № 913/621/16
Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М., розглянувши матеріали позовної заяви
Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави - в особі Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління», м. Сєвєродонецьк Луганської області
про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 7044 грн. 18 коп.
Без виклику представників сторін
Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області в інтересах держави - в особі Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради звернулась до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, в сумі 7044 грн. 18 коп.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що їх подано з порушенням ст. 56 ГПК України, відповідно до якої, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Позовна заява підлягає поверненню без розгляду з причин ненадання позивачем належних доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача та 3-іх осіб, що є порушенням ст. 56 та п.2 ч.1 ст. 57 ГПК України та підставою для повернення позовної заяви відповідно до п.6 ст. 63 ГПК України.
Наданий прокурором реєстр про надіслання копії позовної заяви, в якості доказу відправки, не є належним доказом направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та 3-тій особі, оскільки не містить доказів направлення вказаних документів поштою (поштового чеку, опису поштового вкладення, тощо) чи доказів отримання позовної заяви та доданих до неї документів уповноваженою особою відповідача.
Дотримання вимог, викладених в ст.ст. 54-58 ГПК України, є обов'язком позивача, позов повинно бути подано в установленому законом порядку.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно ст. 2 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI - платник судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI розмір судового збору із заяв майнового характеру складає 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 № 928-VIII з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 378 гривень.
У ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI викладено вичерпний перелік заяв, відповідно до якого за них судовий збір не справляється.
Також, ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI визначений вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору.
В матеріалах позовної заяви, яка надійшла до господарського суду Луганської області 17.05.2016, згідно штемпеля вхідний № 913/621/16, відсутні докази сплати позивачем до Державного бюджету України суми судового збору.
Тобто, позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Разом з тим, позивач в пункті 5 прохальної частини позовної заяви просить суд, звільнити Сєвєродонецьку місцеву прокуратуру Луганської області від сплати судового збору.
В обґрунтування Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Тоді як, в пункті 2 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» на користь Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину громадянина ОСОБА_1 у сумі 7044 грн. 18 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1206 Цивільного Кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.95 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суддя чи суд при відданні обвинуваченого до суду зобов'язані перевірити, чи заявлено позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, чи є в матеріалах справи документи лікувального закладу про причину і термін перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ч.1 ст. 93-1 КПК позов про стягнення таких витрат може бути пред'явлений закладом охорони здоров'я, органом Державного казначейства України або прокурором у порядку, передбаченому ст.28 та ч.2 і ч.3 ст.93 КПК (п.2. постанови).
В той же час, п. 7. Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.95 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», передбачено, що у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках, передбачених ч.4 ст.93-1 КПК ( 1001-05 ), таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.
Твердження позивача стосовно звільнення від сплати судового збору на підставі п. 6 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, суд вважає необґрунтованим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява Сєвєродонецької міської прокуратури Луганської області про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 7044 грн. 18 коп. підлягає поверненню позивачу без розгляду.
Відтак, у зв'язку з недодержанням заявником вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України, дану позовну заяву та додані до неї документи слід повернути позивачу без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд також зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення (ст.63 ГПК України).
Крім того, суд зауважує, що згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності).
Проте, додані прокурором до позовної заяви документи не засвідчені у відповідності діючого законодавства.
На підставі викладеного, керуючись п.п. 4, 6 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Повернути позовну заяву і додані до неї документи заявнику без розгляду.
2. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: (тільки заявнику) - позовна заява з доданими до неї документами, всього на "36" аркуша.
Суддя Г.М. Старкова