ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2016Справа №910/885/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ"
до Аграрного фонду
про стягнення 100 724,60 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Держицький І.Р. - за довіреністю від 30.12.2015 року;
від відповідача: Делявська Г.М. - за довіреністю № 520 від 06.10.2015 року.
Обставини справи :
Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Аграрного фонду про стягнення 100 724,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих від позивача послуг складського зберігання цукру, згідно умов Договору складського зберігання цукру №16ц від 30.11.2011 року.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 56 137,10 грн. - основного боргу, 6 695,00 грн. - 3% річних, 37 892,50 грн. - інфляційних втрат, 1 510,46 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2016 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.02.2016 року.
У судовому засіданні 24.02.2016 року судом оголошено перерву до 15.03.2016 року.
15.03.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про збільшення (уточнення) позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 58 137,10 грн. - основного боргу, 7 334,80 грн. - 3% річних, 40 230,70 грн. - інфляційних втрат, 2 888,46 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року відкладено розгляд справи на 29.03.2016 року.
У судовому засіданні 29.03.2016 року судом оголошено перерву до 12.04.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.05.2016 року.
В судовому засіданні 10.05.2016 року представник позивача подав клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 61 137,10 грн. - основного боргу, представник відповідача визнав зменшені позовні вимоги та подав заяву про визнання позовних вимог на суму 61 137,10 грн.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 10.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
30.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" (далі по тексту - зберігач, позивач) та Аграрним фондом (далі по тексту - поклажодавець, відповідач) укладено Договір складського зберігання цукру №16ц (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. та 1.2. Договору) Поклажодавець передає, а Зберігач приймає цукор на відповідальне відокремлене зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 за заліковою вагою в кількості 10 000,00 тонн (десять тисяч) тонн, якість якого відповідає ДСТУ 4623:2006, упакованого (масою нетто 50,00 кг.) в поліпропіленові мішки з поліетиленовими мішками-вкладками, у кількості 2000,00 штук (надалі - цукор). Прийняття цукру на зберігання та видача його Поклажодавцю, посвідчується Актом передавання-приймання, який є невід'ємною частішою цього Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки відшкодування витрат проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням ПДВ шляхом перерахування на поточний рахунок Зберігача, вказаний в розділі 11 Договору.
Згідно з п. 4.2. Договору, відшкодування витрат на зберігання становить 12,5 грн. (дванадцять грн. 50 коп.) за 1 тонну в місяць з врахуванням ПДВ.
Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна на підставі Актів, підписаних уповноваженими представниками Сторін та скріплених печатками (п. 4.3. Договору).
Згідно з п. 4.4. Договору, акти виконаних робіт надаються зберігачем протягом 10 робочих днів м'ясця наступного за розрахунковим.
Взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору позивач виконує належним чином в повному обсязі, цукор перебуває на відповідальному зберіганні на складі Зберігача, що підтверджується підписаними сторонами Актом перевірки кількісних та якісних показників цукру державного інтервенційного фонду від 21.12.2011р. та Актом наявності цукру, закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності кількісних та якісних показників від 01.12.2015р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення зобов'язання щодо оплати вартості послуг (зберігання цукру), відповідно до умов Договору, не сплатив на користь позивача 61 137,10 грн. за період з 01.12.2011р. по 30.04.2016р., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу послуги (зберігання цукру) за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг за період з 01.12.2011р. по 30.04.2016р. та має заборгованість в розмірі 61 137,00 грн., що також підтверджується заявою відповідача про визнання позовних вимог на суму 61 137,10 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 61 137,10 грн., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 61 137,10 грн. основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 886,46 грн. (платіжне доручення №2399 від 16.12.2015 року та платіжне доручення №3277 від 14.03.2016 року на суму 1 378,00 грн.) за позовні вимоги про стягнення: 58 137,10 грн. - основного боргу, 7 334,80 грн. - 3% річних, 40 230,70 грн. - інфляційних втрат, однак в процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог до 61 137,10 грн., а тому у позивача наявна переплата судового збору на суму 1 508,46 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 508,46 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРІНЧЕНКА, будинок 1; код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" (79069, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 335; код ЄДРПОУ 36312131) 61 137 (шістдесят одну тисячу сто тридцять сім) грн. 10 коп. - основного боргу, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" (79069, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 335; код ЄДРПОУ 36312131) 1 508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн.46 коп. - зайво сплаченого судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 19.05.2016 року.