16.05.16р. Справа № 904/2066/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-Р", м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЕР ТЕК", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн. за договором суборенди
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довір. від 04.08.15р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-Р" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЕР ТЕК" (далі - відповідач) суму 20 000,00 грн. заборгованості за договором суборенди № 4/15 від 02.11.15р., а також судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштові конверти з ухвалами суду про виклик у судове засідання, які були направлені на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуті до суду у зв'язку закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).
Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
02.11.2015 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (суборендарем) було укладено договір суборенди №4/15 (далі - Договір суборенди), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове, платне користування нежитлове приміщення площею 92, 00 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Ковель, вул.Брестська, 133 (об'єкт суборенди) (п.1.1 Договору суборенди)
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.
01.06.2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш ОСОБА_2» (орендодавець) укладено договір оренди №010613 (далі - Договір оренди), згідно якого орендодавець зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти в тимчасове, платне користування частину нежитлового приміщення площею 1 367,00м2, що знаходяться на першому поверсі будівлі за адресою: м. Ковель, вул. Брестська, 133
За умовами п.4.13 Договору оренди, орендар (позивач) вправі передавати орендоване майно в суборенду без письмового дозволу на це орендодавця та письмового узгодження з орендодавцем основних умов договору суборенди.
Так, на виконання умов Договору суборенди позивачем згідно Акту приймання-передачі від 12.11.15р. (а.с.12) було передано в оренду відповідачу об'єкт суборенди.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).
Відповідно до п.3.1 Договору суборенди розмір плати за об'єкт суборенди становить 4 000,00 грн. з ПДВ.
Плата за користування об'єктом суборенди нараховується та сплачується за кожен місяць протягом терміну суборенди до 5 числа поточного місяця (строк суборенди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі суборендарем об'єкта суборенди) у термін, передбачений п.2.3 та п.2.4 Договору оренди (п. 3.3 Договору суборенди).
Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повного та своєчасного внесення плати за користування об'єктом суборенди не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла основна заборгованість в розмірі 20 000,00 грн. за період з листопада 2015 року по березень 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог, не спростував.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позову.
Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЕР ТЕК" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд.60-Ж; ЄДРПОУ 39435242) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-Р" (33001, м. Рівне, вул.Дворецька, буд.93; ЄДРПОУ 31299420) суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості по орендній платі, 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 19.05.2016р.