Справа № 22-ц/793/1278/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 47 Клочко О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бородійчук В. Г.
19 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБородійчука В. Г.
суддівДемченка В. А., Василенко Л. І.
при секретаріНаконечній М. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - ОСОБА_11 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Міністерства Юстиції України, Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників апелянтів, колегія суддів, -
21 квітня 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної Казначейської Служби України, Міністерства Юстиції України, Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 924 822,10 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачі вказують, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2012 року у справі № 1-165/2011 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і засуджені до різних строків покарання.
За вказаним вироком суду із засуджених в рахунок відшкодування завданої шкоди стягнуто:
на користь ОСОБА_6 - 243 009 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
на користь ОСОБА_7 - 240 000 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
на користь ОСОБА_8 - 241 658,10 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
на користь ОСОБА_9 - 52 000 грн.;
на користь ОСОБА_10 - 135 155 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.
Позивачі зазначили, що вказані злочини скоєні посадовими особами та помічником прокурора прокуратури Придніпровського району м. Черкаси, тобто, працівниками державного органу зобов'язаний охороняти права та законні інтереси громадян.
На підставі отриманих виконавчих листів були відкриті виконавчі провадження, однак, фактичного виконання вироку суду не відбулося, оскільки у засуджених відсутнє будь-яке майно, яке може бути реалізоване в рахунок погашення шкоди та відсутня заробітна плата. Дана обставина підверджується наданими суду копіями постанов державних виконавців Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ та Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ про повернення виконавчого документу стягувачеві від від 10 лютого 2014 року, від 11 лютого 2014 року, 27 березня 2014 року, від 25 листопада 2014 року.
Враховуючи неплатоспроможність засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вважають, що заподіяну їм шкоду має відшкодувати Держава Україна в особі її виконавчих органів Державної Казначейської Служби України, Міністерства Юстиції України, Кабінету Міністрів України за рахунок бюджетних коштів.
Просили суд стягнути з Держави Україна в особі її виконавчих органів Державної Казначейської Служби України, Міністерства Юстиції України, Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_6 - 253 009 грн., ОСОБА_7 - 250 000 грн., ОСОБА_8 - 224 658,10 грн., ОСОБА_9 - 52 000 грн., ОСОБА_10 - 145 155 грн..
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - ОСОБА_11 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивачів задоволити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог діючого законодавства.
Так судом було встановлено, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 серпня 2012 року у справі № 1-165/2011 (а.с. 52-112) ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України і засуджені до різних строків покарання та стягнуто:
з ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на користь ОСОБА_6 солідарно 243 009 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 на користь ОСОБА_7 солідарно 240 000 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_8 солідарно 214 658,10 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди;
з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на користь ОСОБА_9 солідарно 52 000 грн. матеріальної шкоди;
з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_10 солідарно 135 155 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.
Згідно постанов Центрального відділу ДВС Черкаського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 39805806 (а.с. 113), ВП № 39788907 (а.с. 114), ВП № 39926433 (а.с. 116), ВП № 39923447 (а.с. 118), ВП № 39811404 (а.с. 119), ВП № 40134419 (а.с. 122), ВП № 39811329 (а.с. 124) та постанов Соснівського відділу ДВС Черкаського МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 40098231 (а.с. 115), ВП № 40231828 (а.с. 117), ВП № 40098311 (а.с. 120), ВП № 41960356 (а.с. 121), ВП № 40309941 (а.с. 123), ВП № 41959539 (а.с. 125), ВП № 400098435 (а.с. 126) виконавчі листи повернуто стягувачам, оскільки у засуджених відсутнє будь-яке майно, яке може бути реалізоване в рахунок погашення шкоди та відсутня заробітна плата.
Статтею 1207 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
Згідно із ст. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом.
Судом першої інстанції правильно визначено, що диспозиція ч. 2 ст. 1177 ЦК України має банкетний (відсилочний) характер, тому що, виходячи з її змісту, випадки і порядок відшкодування шкоди Державою за рахунок коштів Державного бюджету мають передбачатися законом і можуть бути реалізовані виключно на підставі спеціального закону.
Проте, ні на час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції такого закону в Україні не прийнято. Оскільки державою не визначено умови та порядок відшкодування шкоди, висновок суду щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим.
Крім того, колегія суддів враховує, що причинами невиконання вироку суду в частині відшкодування шкоди, завданої злочином, є та обставина, що засуджені в теперішній час не працюють, однак у подальшому можливість їхнього працевлаштування та відшкодування ними завданої шкоди не втрачена.
Доводи апеляційної скарги про те, що в разі неврегульованості спірних відносин, законом до них застосовуються подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого, суд повинен виходити із загальних засад законодавства (аналогія права) та прохання застосувати до спірних відносин по справі вимоги ст. 1173-1176 ЦК України, які регулюють відносини щодо компенсації шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування та керуватися ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не можуть бути визнані колегією суддів такими, що дають можливість для зміни чи скасування рішення суду з цих підстав, так як відносини, що виникли між сторонами у справі врегульовані відсилочною нормою ч. 2 ст. 1177 ЦК України, а відповідачі - Державна Казначейська Служба України, міністерство Юстиції України, Кабінет Міністрів України, які завжди діють в межах своєї компетенції, встановленої актами, що визначають її статус, не можуть нести цивільно-правову відповідальність за даним позовом через відсутність відповідних правових підстав.
Відсутність закону про визначення порядку та умов відшкодування державою шкоди внаслідок злочину у разі неплатоспроможності особи, що вчинила злочин, унеможливлює ухвалення рішення суду про стягнення відшкодування такої шкоди з відповідачів по справі.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно визначено правову природу спірних правовідносин, дано обгрунтовану оцінку наявним матеріалам справи та наданим сторонами доказам, а тому висновок районного суду є правильним і скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - ОСОБА_11 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Держави України в особі Державної Казначейської Служби України, Міністерства Юстиції України, Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :