11.05.2016 Справа № 907/128/16
За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево
про стягнення суми 12051,01 грн. в т.ч. 9000 грн. заборгованості по орендній платі та 3051,01 грн. матеріальної шкоди.
Суддя господарського суду - В.В.Мокану
представники:
Позивача - ОСОБА_3, довіреність від 16.03.2016 року
Відповідача - не брав участі
СУТЬ СПОРУ: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Мукачево заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево про стягнення суми 12051,01 грн. в т.ч. 9000 грн. заборгованості по орендній платі та 3051,01 грн. матеріальної шкоди.
В судовому засіданні 28.04.2016 року брали участь представник позивача ОСОБА_3, довіреність від 16.03.2016 року та фізична особа - підприємець ОСОБА_2, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського суду України до 11.05.2016 року.
Представник позивача підтримала позовні вимоги, які обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості за період з листопада 2015 року по січень включно 2016 року та нанесенням шкоди внаслідок демонтажу витяжного вентилятора, водяного насосу та іншого обладнання. Просить задоволити клопотання про забезпечення позову в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України та накласти арешт на 1/3 частину квартири № 3, що належить відповідачеві та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та заборонити будь - яким особам, у будь - який спосіб вчиняти будь - які дії щодо відчуження, перереєстрації, дарування квартири.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового
процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Про вказане наголошено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".
Обраний позивачем захід забезпечення позову (арешт на майно) не відповідає вимогам, про захист яких просить позивач (стягнення коштів), не є достатньо обґрунтованим та документально підтвердженим.
Відповідач після оголошеної перерви в судове засідання не з'явилась, явку свого представника не забезпечила. В судовому засіданні 28.04.2016 року проти позову заперечила, вважає договір оренди розірваним позивачем в односторонньому порядку з 9 листопада 2015 року. Стверджує, що позивачем був припинений її доступ до орендованого приміщення, а акт приймання - передачі нею підписаний під психологічним тиском, особи, які його склали, не мали письмового доручення від ФОП ОСОБА_1, тому вважає такий акт недійсним. Стосовно заявленої вимоги про стягнення збитків пояснила, що демонтоване обладнання частково знаходиться у приміщенні, що було об'єктом оренди, і може бути встановлено, інше також є в наявності, може бути повернуто. Визначену позивачем суму збитків вважає непідтвердженою. Висловила бажання залучити до участі у справі свого представника, однак, станом на день розгляду справи доказів укладення договору про юридичну допомогу та обґрунтування причин неявки в судове засідання не подала. Враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також зважаючи на сплив встановленого ст. 69 ГПК України строку розгляду спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як орендодавцем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 як орендарем 30.12.2014 року укладено договір оренди частини приміщення бару „Золотий олень" площею 22 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно пункту 2.1 договору об'єкт передається в оренду з метою розміщення бару.
Пунктом 1.3 договору констатовано, що на момент укладення договору відсутні будь-які недоліки, які значно знижують цінність або можливість використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, зазначеним у п. 2.1 договору; від орендаря не приховано обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про укладення цього договору; усі інженерні комунікації, які знаходяться в об'єкті оренди та/або забезпечують належний технічний стан об'єкта оренди, перебувають в робочому стані і функціонують за призначенням.
У пунктах 4.1-4.5 договору сторонами погоджено розмір орендної плати та порядок розрахунків, зокрема, погоджено, що орендна плата складає 3000 грн. в місяць без ПДВ, сплачується на умовах попередньої оплати не пізніше 30 числа кожного наступного місяця.
Пунктом 11.1-11.2 договору передбачено, що строк оренди становить 1 рік з моменту підписання акту прийому - передачі об'єкту з правом пролонгації за попереднім погодженням з власником об'єкту оренди; договір діє до закінчення строку оренди, а в частині виконання зобов'язань щодо повернення об'єкту оренди та здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами зазначених зобов'язань.
Актом приймання - передачі від 30.12.2014 року підтверджено факт прийняття відповідачем у строкове платне користування частини приміщення бару „Золотий олень" площею 22 кв. м, іншого майна, що знаходиться на об'єкті оренди для зберігання.
За твердженням позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, затримками сплати орендних платежів, у зв'язку з закінченням строку дії договору рішення про його пролонгацію не приймалось, орендар у відповідності до п. 7.2 договору був зобов'язаний за день до закінчення строку дії договору звільнити об'єкт оренди та підготувати його до передачі орендодавцю, однак, повернення об'єкту відбулося лише після звернення орендодавця листом від 26.01.2016 року.
На підтвердження факту повернення орендованого майна позивачем подано акт приймання - передачі від 01.02.2016 року, складений комісією з трьох представників ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, яким констатовано ряд недоліків стану орендованого майна, зокрема, відсутність вентиляційної системи, демонтаж водяного насосу та інше. Підпис орендаря у акті містить позначення про ознайомлення.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення орендної плати в сумі 9000 грн. з огляду на наступне.
Правовідносини сторін щодо користування об'єктом оренди регламентуються главою 58 Цивільного кодексу України „НАЙМ (ОРЕНДА)".
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Твердження позивача про наявність боргу по орендній платі в сумі 9000 грн. за період з листопада 2015 року по січень включно 2016 року відповідачем не спростовано. Посилання відповідача на вчинення позивачем дій по перешкоджанню у користуванні об'єктом оренди, починаючи з 09.11.2015 року, матеріалами справи не підтверджено; про належний стан об'єкту оренди сторонами зазначено у пункті 1.3 договору та акті приймання - передачі від 30.12.2014 року, які підписані орендарем без зауважень.
Щодо вимоги про стягнення збитків, спричинених пошкодженням об'єкту оренди, суд зазначає про неможливість вирішення спору в цій частині з огляду на невиконання позивачем вимоги про надання належних доказів на підтвердження вказаних вимог.
Відповідно до ст. 779 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки погіршення речі, переданої у найм, наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини; у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Позивачем не подано доказів на підтвердження неможливості відновлення об'єкту орендарем, а також витребувані судом належні докази розміру завданих збитків (долучений до матеріалів позову рахунок № Счт/МУ-0000700 від 24.02.2016 року без доказів його оплати не може свідчити про понесені позивачем витрати).
Враховуючи неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору в частині стягнення збитків, суд дійшов висновку про залишення позову у вказаній частині без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі, пропорційній сумі задоволених вимог, що складає 1029 грн. 13 коп., належить віднести на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 66, 67, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 суму 9000 (дев'ять тисяч) грн. заборгованості по орендній платі, а також 1029 (одна тисяча двадцять дев'ять) грн. 13 коп. судового збору.
4. Позовні вимоги в інший частині залишити без розгляду.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.05.2016 року.
Суддя В.В.Мокану