Справа: № 760/22394/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
12 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (зі змінами) та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі інвалідності відповідно статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 2470000 грн.;
зобов'язати Міністерство оборони України провести нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, встановленої ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на день встановлення інвалідності.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 13.12.2010 йому було встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби, тому з цього часу у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі за текстом - Постанова № 499). Проте, відповідач, всупереч вимогам названих нормативних актів, відмовив у виплаті такої допомоги.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно з ч.2 ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення інвалідності. У задоволені решти вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких фактичних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, є особою, звільненою з військової служби, отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13.12.2010 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, згідно із довідкою до акта огляду МСЕК від 13.12.2010 серії 2-18ОД №072313 копія якої міститься у матеріалах справи. Причиною інвалідності вказано поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
У липні 2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення наданих ним документів до Міністра оборони України через Департамент фінансів МОУ для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови № 499 у розмірі 54-місячного грошового забезпечення на день встановлення йому інвалідності (13.12.2010).
Листом від 19.11.2015 № 8990 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив заявника, що його документи були направлені військоматом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, проте повернулися без реалізації. Також вказано, що Департамент фінансів Міністерства оборони України дійшов висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з огляду на відсутність у заявника права на таку допомогу.
Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції мотивував його тим, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає у момент встановлення інвалідності, а не у момент його звільнення, тому позивач, якому 13.12.2010 встановлено другу групу інвалідності, має право на виплату вказаної одноразової грошової допомоги.
Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Пунктом 2 Постанови № 499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Згідно з другим абзацом п. 2 цієї Постанови допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до наявних у справі матеріалів 13.12.2010 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 13.12.2010 серії 2-18ОД №072313, копія якої міститься у матеріалах справи. Причиною інвалідності вказано поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Враховуючи те, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності 13.12.2010, то до спірних правовідносин слід застосовувати Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.
Згідно з п. 3 Порядку № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
За правилами п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Отже, наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко розмежовані повноваження уповноваженого органу (військового комісаріату) та головного розпорядника бюджетних коштів, тобто Міністерства оборони України.
Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.
Відповідач звернув увагу апеляційного суду на те, що у Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, утворена наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 “Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби”.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.09.2015 № 6721 Одеський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що його документи з висновком щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності у 2010 році були направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України на комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.
Проте, листом від 19.11.2015 № 8990 Одеський обласний військовий комісаріат повідомив заявника, що його документи повернулися без реалізації. Також у цьому листі зазначено про те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України дійшов висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність у заявника права на таку допомогу.
Поряд із цим, у запереченнях на позов Міністерство оборони України акцентувало увагу суду на тому, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався (а.с. 62).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, Міністерством оборони України у встановлені законодавством порядок та строки не розглянута, у свою чергу, протиправне неприйняття відповідачем рішення призвело до порушення прав позивача.
Згідно із частиною другою статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини першої статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною третьою статті 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, оскільки звернення про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення не прийняв, а також те, що суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, то колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 у відповідності до вимог законодавства із прийняттям відповідного рішення.
Визначення такого способу захисту прав позивача відповідає правовій позиції колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 березня 2014 року (справа 21-11а14).
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова - скасуванню.
За правилами статей 94, 98 КАС України у судовому рішенні вирішується питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року відстрочено Міністерству оборони України сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття апеляційним судом рішення у справі №760/22394/15-а.
Суд звертає увагу, що в силу положень другої частини статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону у редакції на час подання позову, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано: фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальний розмір заробітної становив 1218 грн., ставка судового збору за подання позову у цій справі становить 487,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на викладене, розмір судового збору, що підлягає стягненню з апелянта до спеціального фонду Державного бюджету України за подання скарги на рішення суду першої інстанції складає 535,92 грн. (487,20 х 110%)
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб” і вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 (дев'яносто дві) коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяА.Б. Парінов
СуддяО.О. Беспалов
Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2016 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.