11 травня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/551/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Соломко І.І.,
суддів Скалозуба Ю.О.,
Непочатих В.О.,
за участі секретаря Пархомчука Д.А.,
представника позивача Акуленка В.М.,
представника відповідача Полотняка Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії
23.03.2016 до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з доданими до неї документами; зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату прийняти від ОСОБА_1 та направити на адресу Департамента фінансів Міністерства оборони України заяву з доданими документами та висновком щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язання Міністерства оброни України в особі Департаменту фінансів розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами, у відповідності до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 станом на день встановлення інвалідності.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що у 1980 році він проходив військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та з 03.02.1980 по 13.12.1980 приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Під час проходження військової служби отримав поранення - контузія головного мозку і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499.
В судовому засідання представник позивача заявив клопотання про зменшення позовних вимог, в якому остаточно просить зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з доданими до неї документами (а.с. 31).
Представник відповідача Міністерства оборони України в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач не був військовослужбовцем Збройних Сил України, тому на нього не розповсюджуються положення ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. За таких обставин представник відповідача вважає, що підстави для розгляду Міністерством оборони України заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відсутні.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав заяву про розгляд справи без участі представника та письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову (а.с.21-23).
Вислухавши пояснення представника позивача та представника Міністерства оборони України, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 1979 по 1982 роки ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР та з 03.02.1980 по 13.12.1980 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан (а.с. 10-12). Статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Під час проходження військової служби отримав поранення.
З копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2083 від 28.11.2011 вбачається, що поранення у ОСОБА_1 - контузія головного мозку та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 9).
Відповідно до довідок МСЕК сер. МСЕ-ЧНВ № 205738 від 20.03.2012 та серії АВ № 0128538 від 20.03.2014 (а.с. 13,14) позивачу встановлена безтермінова III група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
29.12.2015 позивач звернувся з заявою до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок травми та захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, яка в подальшому з висновком надіслана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення (а.с. 24-27).
За наслідками розгляду заяви, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 29.02.2016 № 248/3/6/992 повернув документи позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 без реалізації, як такі, що надіслані не за належністю, оскільки позивач проходив військову службу та звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, тому виплата йому одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України (а.с. 27).
10.03.2016 листом за № 5/987с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про вищевказане рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.28).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР.
Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, зокрема зазначених в постановах від 18.11.2014 та 21.04.2015 (справа № 21-446а14, №21-135а15) .
За таких обставин, суд дійшов висновку, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 , що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Прикордонних військ КДБ СРСР, а тому Міністерство оборони України, до повноважень якого належить вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зобов'язано було з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення (позитивне або негативне).
Таким чином, враховуючи, що заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги, в порушення норм чинного законодавства, була повернута без розгляду (реалізації), суд приходить до висновку, що необхідно зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з доданими до неї документами.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя підпис І.І.Соломко
Судді підпис Ю.О.Скалозуб
підпис В.О.Непочатих
З оригіналом згідно
Постанова суду від 11.05.2016 не набрала законної сили.
Суддя І.І. Соломко