Справа № 306/2903/15-ц
Провадження № 2/306/136/16
Рядок статзвіту № 1
12.05.2016 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді Жиганської Н.М.
за участі:
секретаря Дешко В.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
співвідповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Свалява справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу.
Як на підставу заявлених вимог, позивач посилається на те, що 07.09.2000 року було укладено шлюб між ним та ОСОБА_3
З часу укладення шлюбу він проживав разом з дружиною у житловому будинку АДРЕСА_1.
Під час спільного проживання в шлюбі, протягом 15 років, зокрема з 2000 по 2015 рік ними було повністю перебудовано будинок, добудовано, замінено покрівлю та конструкцію покрівлі. Разом з дружиною добудовано коридор та велику кімнату, проведено капітальний ремонт зовні та внутрішне оздоблення будинку. До будинку добудовано приміщення, яке складається з цокольного поверху (підвал, кочегарка, підсобне приміщення) та поверху, де розміщується літня кухня, ванна кімната, кладова, проведено ремонт господарських будівель.
На цій підставі просить суд винести рішення, яким визнати житловий будинок, прибудови та господарські споруди, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, з виділенням позивачу ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель і прибудов за адресою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали повністю та суду позивач пояснив, що він дійсно проживав з відповідачем в АДРЕСА_1 з 2000 року.
Протягом 2013 -2014 років ним, разом з дружиною, було здійснено перебудову, добудову житлового будинку, проведено його внутрішнє та зовнішне облаштування.
З цих підстав вважає, що вказаний житловий будинок є спільним майном подружжя та просить провести його розподіл, виділивши йому 1/2 частину даного житлового будинку.
В судовому засіданні відповідач та його представник заявлені вимоги не визнали. Вважають, що житловий будинок АДРЕСА_1 не являється спільною власністю подружжя і не підлягає поділу.
Співвідповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає по слідуючим мотивам.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з з 07.09.2000 року.
Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 16.09.2015 року, шлюб між сторонами розірвано.
За час подружнього життя спільно проживали в будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення Свалявського районного суду від 02.04.2013 року, право власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_5 (матір'ю відповідача).
Протягом 2013-2014 років позивач та відповідач, з мовчазної згоди власника ОСОБА_5, (підтверджено показами свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні) здійснили добудову до будинку, його перебудову та облаштування.
Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні.
ДОКАЗИ, НАДАНІ ПОЗИВАЧЕМ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЗАЯВЛЕНИХ ВИМОГ:
- копія паспорту громадянина України на громадянина ОСОБА_1, виданого Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області 24 лютого 2005 року серії НОМЕР_1;
- копія рішення Свалявського районного суду від 16 вересня 2015 року, відповідно до якого шлюб між ним та відповідачем у справі розірвано;
- копія посвідчення інваліда ІІ групи з дитинства на особу ОСОБА_1 серії НОМЕР_2, виданого Свалявським РУПФУ у Закарпатській області 24.02.2005 року ;
Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ у своїй Постанові від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" п. 23 роз'яснив, що:
"Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох."
Отже, спільним майном подружжя може бути визнано майно, яке ПРИДБАНО ПІД ЧАС ШЛЮБУ, або НАЛЕЖАЛО ОДНОМУ З ПОДРУЖЖЯ, ЯКЩО ЗА ЧАС ШЛЮБУ ЙОГО ЦІННІСТЬ ІСТОТНО ЗБІЛЬШИЛАСЯ ВНАСЛІДОК ГРОШОВИХ ЗАТРАТ ДРУГОГО З ПОДРУЖЖЯ ЧИ ЇХ ОБОХ.
Поскільки житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області не було придбано за час шлюбу позивачем та відповідачем, не належав жодному з подружжя до укладення шлюбу, то вказаний будинок не може бути визнаний спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і, не може бути розподілений як спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права через правове регулювання права власності на спільне майно подружжя.
Відповідно до ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно ст. 11 ч. 1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З урахуванням викладеного вище, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 20, 60, 208, 212, 213, 214, 215, 292, 294, ст. 60 Сімейного кодексу України, суд, -
У позові ОСОБА_1 про визнання житлового будинку, прибудов та господарських споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 спільним майном подружжя, розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, з виділенням позивачу ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку, господарських будівель і прибудов за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ Н.М.Жиганська