Єдиний унікальний номер 243/11702/15-ц Номер провадження 22-ц/775/499/2016
Категорія 50 Головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В.
Доповідач Новосьолова Г.Г.
12 травня 2016 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новосьолової Г.Г.,
суддів: Кішкіної І.В., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря Ротар Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
07 грудня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам, мотивуючи свої вимоги наступним.
Перебуваючи з відповідачкою у шлюбі, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2007 року № 2-5712, з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття. Протягом тривалого часу він сплачував аліменти у розмірі 1/3 частини, стягнення аліментів проводилося із заробітної плати. 09 лютого 2015 року він звільнився з роботи, у зв'язку з виходом на пенсію. Від відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції йому стало відоме, що йому була нарахована заборгованість по аліментам, яка станом на 01 вересня 2015 року складає 19 189, 18 гривень. Він вважає, що тяжке матеріальне становище у нього склалося у зв'язку з тим, що він став непрацездатним, отримує пенсію у розмірі менше прожиткового мінімуму, а тому є підстави змінити розмір стягнутих аліментів до 1/6 частки доходів, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та звільнити його від сплати нарахованої заборгованості по аліментам у розмірі 19 189,18 гривень.
22 січня 2016 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області позовні вимоги задоволені частково.
Змінений розмір аліментів за рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19 жовтня 2007 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини його доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до дня досягнення дитиною повноліття.
Частково звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам, визначена сума заборгованості по аліментам у розмірі 10 000 гривень (а.с.26-27).
02 березня 2016 року додатковим рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області вирішено питання про судові витрати (а.с.43).
Не погодившись з рішенням суду відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині часткового звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, мотивуючи неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що посилання суду першої інстанції на те,що позивач часто хворіє та несе з цим матеріальні витрати є безпідставними, тому що не підтверджуються жодним доказом по справі. Крім того, суд взяв до уваги попереднє належне виконання позивачем своїх обов'язків, однак, не звернув уваги на те, що в справі міститься копія трудової книжки, відповідно до якої позивач звільнений з виходом на пенсію 09 лютого 2015 року, а більша частина заборгованості виникла до виходу позивача на пенсію.
У судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма у матеріалах справи, яка зареєстрована у журналі телефонограм за №2195 (а.с.68).
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засідання доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, рішення суду в частині часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам скасувати та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Згідно апеляційної скарги відповідачем рішення суду оскаржується лише в частині часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам, тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
В частині зміни розміру аліментів та стягнення іншого розміру аліментів рішення суду сторонами не оскаржується.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови « Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги в частині звільнення від сплати заборгованості по аліментам, виходив з вимог ч.2 ст.197 Сімейного кодексу та зазначив, що позивач на теперішній час є пенсіонером та отримує пенсію, яка становить 1480 гривень, часто хворіє та несе матеріальні витрати на придбання медикаментів, а також прийняв до уваги попереднє належне виконання позивачем своїх зобов'язань по виплаті аліментів впродовж періоду роботи.
Але з таким висновком суду погодитися не можливо.
З матеріалів справи вбачається, що 19 жовтня 2007 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з ОСОБА_2 стягнути аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку щомісяця, але не менш 30 %прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, до повноліття доньки, починаючи з 20 вересня 2007 року (а.с.69).
09 лютого 2015 року позивач ОСОБА_2 звільнений з Комунального підприємства Слов'янської міської ради «Словміськводоканал» у зв'язку з виходом на пенсію, про що свідчить запис у трудової книжки (а.с. 5-6).
Згідно довідки УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі ОСОБА_2 знаходиться на обліку та отримує пенсію: у січні 2015 року у розмірі 1424, 05 гривні, у лютому 2015 року у розмірі 1447,87 г гривень, у березні 2015 року у розмірі 1459,17 гривень (а.с.4).
21 серпня 2013 року відповідачка змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, яке видано відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції у Донецької області (а.с.15).
Відповідно до довідки від 07 серпня 2015 року, старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5, стягнення аліментів з ОСОБА_2 проводилось на підставі виконавчого листа виданого Слов'янським міськрайонним судом у розмірі 1/3 частини тільки із заробітної плати. Після отримання повідомлення про отримання відповідачем пенсії була нарахована заборгованість по аліментам яка станом на 01 вересня 2015 року складає 19 189,18 гривень (а.с.3).
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Звертаючись до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам позивачем ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження того, що він має інші зобов'язання матеріального характеру, що перешкоджають у сплаті заборгованості по аліментам, про наявність у нього тяжкої хвороби або іншої обставини, що перешкоджала йому проводити щомісячно сплату аліментів на утримання дочки відповідно до рішення суду на підставі чого у нього виникла заборгованість по аліментам.
Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону вбачається, що висновки суду першої інстанції про тяжке матеріальне становище позивача ОСОБА_2, яке виникло у зв'язку з хворобою та він несе матеріальні витрати на придбання медикаментів, а також до виникнення заборгованості по аліментам ним належне виконувалися зобов'язання в період роботи суперечать встановленим обставинам справи, оскільки ним як у суді першої інстанції, так і апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, будь - яких поважних причин для звільнення від сплати заборгованості по аліментах не має, а тому рішення суду в частині часткового звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Керуючись ст. ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2016 року в частині часткового звільнення ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: