ун. № 759/3914/16-к
пр. № 1-кп/759/338/16
16 травня 2016 року Святошинський районний суд міста Києва
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12014110080011693 відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Темногайці, Шумського району, Тернопільської області, українки, громадянки України, освіта середня спеціальна, заміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей 2014 та 2016 року народження, не працюючої, проживаючої в АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачена - ОСОБА_3 , інші учасники провадження: представник потерпілого - ОСОБА_5 , -
ОСОБА_3 , працюючи відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 21 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ФОП « ОСОБА_6 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), на посаді продавця ФОП « ОСОБА_6 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , будучи, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за № 2 від 27 листопада 2014 року, матеріально-відповідальною особою, яка зобов'язана була зберігати довірені їй матеріальні цінності грошові кошти, документи та інше; дбайливо ставитися до переданих їй для зберігання матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і вживати заходів для відвернення шкоди; вчасно повідомляти роботодавця про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених їй матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації довірених їй матеріальних цінностей, вирішила привласнити грошові кошти ФОП « ОСОБА_6 », отримані нею в якості виручки від продажу товарів та які були ввірені їй.
З цією метою, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення ввіреного їй чужого майна, що належить ФОП « ОСОБА_6 », 14 грудня 2014 року, приблизно в 15.00 годин, будучи матеріально відповідальною особою, перебуваючи при виконанні своїх посадових обов'язків, на своєму робочому місці у відділі продажу продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де здійснює фінансово - господарську діяльність ФОП « ОСОБА_6 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), з метою особистого збагачення та незаконного обернення чужого майна на свою користь, привласнила ввірені їй та належні ФОП « ОСОБА_6 », грошові кошти в розмірі 795 гривень 04 коп., отриманні в якості виручки, які знаходились в касі вказаного відділу магазину.
Після чого, ОСОБА_3 , ввірених їй грошових коштів в розмірі 795 гривень 04 коп. до каси відділу продажу продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не повернула, а розпорядилась ними на власний розсуд, чим завдала ФОП « ОСОБА_6 » майнову шкоду на суму 795 гривень 04 копійки.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала повністю та показала, що на підставі трудової угоди укладеної між нею та ФОП « ОСОБА_6 », вона з 21 листопада 2014 року працювала продавцем відділу продажу продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 . Також, між нею та ФОП « ОСОБА_6 » 27 листопада 2014 року було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
14 грудня 2014 року, будучи матеріально-відповідальною особою, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні відділу продажу продовольчих товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 , вона з метою особистого збагачення та незаконного обернення чужого майна на свою користь, привласнила отриманні в якості виручки та ввірені їй, грошові кошти в сумі 795 гривень 04 коп., які належать ФОП « ОСОБА_6 » та, які знаходились в касі. Зазначені грошові кошти вона власнику не повернула, а розпорядилась ними на власний розсуд - витратила на ліки для дитини.
15 грудня 2014 року вона на роботу не вийшла та уникала спілкування з керівництвом, оскільки розуміла що порушила покладені на неї обов'язки. На даний час привласнені нею грошові кошти, ФОП « ОСОБА_6 » не повернуті.
У скоєному щиро кається, готова нести покарання.
Не дивлячись на те, що обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у висунутому звинуваченні за ч. 1 ст. 191 КК України визнала, її винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується усією сукупністю безпосередньо досліджених під час судового розгляду доказів, які узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Допитана в судовому засіданні представник потерпілого ФОП « ОСОБА_6 » - ОСОБА_5 показала, що ОСОБА_3 на підставі трудової угоди від 21 листопада 2014 року укладеної між ФОП « ОСОБА_6 » та ОСОБА_3 , працювала у ФОП « ОСОБА_6 » на посаді продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою АДРЕСА_3 та, згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27 листопада 2014 року, була матеріально-відповідальною особою.
Після зміни 14 грудня 2014 року, ОСОБА_3 забрала з каси виручку, та наступного дня не вийшла на роботу. На телефонні дзвінки не відповідала, а в подальшому її мобільний телефон був відключений.
При проведенні інвентеризації цінностей відділу, в якому працювала ОСОБА_3 було виявлено недостачу, яка підтверджена документально, на суму 795 гривень 04 коп. Після чого ОСОБА_6 звернулась до поліції із заявою про злочин. Під час досудового слідства ОСОБА_3 визнавала, що привласнила грошові кошти з каси магазину, які обіцяла повернути, але не повернула. Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Наведені показання обвинуваченої та представника потерпілого знайшли своє підтвердження під час дослідження судом:
- трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 21 листопада 2014 року, укладений між ФОП « ОСОБА_6 » та ОСОБА_3 щодо їх взаємних прав та обов'язків, які виникають з умов договору (а.с.27-28);
- договору № 2 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 27 листопада 2014 року укладеного між ФОП « ОСОБА_6 » та ОСОБА_3 (а.с. 29);
- видатковими накладними № К0168156 від 03 грудня 2014 року, № Олег021046 від 07 грудня 2014 року, № ГР-061739 від 09 грудня 2014 року, № КО 172737 від 10 грудня 2014 року, № 457223 від 10 грудня 2014 року, № СФ 0130106 від 12 грудня 2014 року, в яких зазначено найменування товару, який відповідно до договору поставки отримано СПД « ОСОБА_6 » (а.с. 32-36);
- акту контрольної перевірки інвентаризації цінностей ФОП « ОСОБА_6 » від 15 грудня 2014 року, згідно якого на підставі акту на списання № ПП-000020 від 15 грудня 2015 року у відділі гастрономія станом на 15 грудня 2014 року встановлено недостачу товару (а.с. 30);
- акту на списання № ПП-000020 від 15 грудня 2015 року (а.с. 31).
Дослідивши безпосередньо в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення суд, керуючись ст. 94 КПК України, оцінює наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об'єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності та, приходить до висновку що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю, й кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 191 КК України є правильною, оскільки вона привласнила чуже майно, яке було їй ввірене.
Обговорюючи питання про міру та вид покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима, її відношення до скоєного, що завдана потерпілому шкода не відшкодована, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої у відповідності до вимог ст. 67 КК України судом не встановлено, обставиною що пом'якшує покарання обвинуваченої у відповідності до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, та вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 79 КК України, так як приходить до висновку, що її виправлення можливе без відбування покарання.
Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані із збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями.
Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України саме таке покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов'язані із збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на один рік.
На підставі ст. 79 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язавши її не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, і виконає покладені на неї обов'язки.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: