10 травня 2016 рокум. Ужгород№ 807/203/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Андрійцьо В.Д.
при секретарі судового засідання - Пирожук Н.П.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідачів: Королінчак Є.М. ,
третьої особи: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Натуркач Р.П., третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування наказу, -
ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Натуркач Р.П., третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог - ОСОБА_3, в якій просить суд:
- визнати дії Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області в особі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області щодо розгляду скарги ОСОБА_6 на дії державного реєстратора Воловецького районного управління юстиції ОСОБА_4 та начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області при прийнятті наказу від 12.02.2016 року №26/8 «Про розгляд заяви ОСОБА_3» - протиправними;
- наказ начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 12.02.2016 року №26/8 «Про розгляд заяви ОСОБА_3» визнати протиправним та скасувати.
Позовні вимоги мотивовано наступним. Наказом начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Натуркач Р.П. від 12.02.2016 року №26/8 «Про розгляд заяви ОСОБА_3», скаргу ОСОБА_7 на дії державного реєстратора Воловецького районного управління юстиції задоволено, дії державного реєстратора Воловецького районного управління юстиції ОСОБА_4 визнано неправомірними. Зазначений наказ було прийнято на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області від 12.02.2016 року.
Позивач переконаний, що Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області від 12.02.2016 року та Наказ начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 12.02.2016 року №26/8 «Про розгляд заяви ОСОБА_3» стосовно нього, прийняті з грубим порушенням вимог законодавства України, а дії Комісії з питань розгляду скаргу сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції в Закарпатській області та начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області при прийнятті зазначених рішень - є протиправними.
Окрім того, зазначає, що його про час розгляду скарги не повідомлено. З 23 листопада 2015 року по даний час позивач знаходиться на лікарняному по місцю свого проживання і жодних повідомлень з Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області не отримував. Крім того, в порушення п. 11 Порядку, позивачу копії скарги ОСОБА_3 та доданих до неї документів не надавалися. На думку позивача, зазначене позбавило його права подати письмові пояснення по суті скарги, які могли суттєво вплинути на прийняте рішення.
Посилаючись на вказані обставини, представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала, з мотивів викладених у поданих раніше письмових запереченнях проти такого, просила суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначила, що позивачем на час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно об'єкта нерухомого майна, а саме: на квартиру, мало бути звернуто увагу щодо наявності факту виконання умов, які були передбачені рішенням апеляційного суду від 18 вересня 2012 року, відносно стягнення вартості квартири з гр. ОСОБА_8, у зв'язку з чим, невиконання умов щодо сплати коштів вартості квартири та відсутності підтверджуючого документу, позивачем мало бути прийнято відповідне рішення щодо відмови у проведенні державної реєстрації прав на вищевказану квартиру.
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_3, у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що позивач не навів жодного факту та не надав жодного документу, який би підтвердив факт перевірки та встановлення відповідності заявлених ОСОБА_8 прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечності; позивачем не було надіслано запитів до Воловецької виконавчої служби, до Воловецької БТІ, і не було повідомлено ОСОБА_3 про те, що його право власності на квартиру скасовано.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції у Закарпатській області (далі - Комісія) 11 лютого 2016 року було розглянуто подану заяву із відповідним пакетом документів від 08 лютого 2016 року від гр. ОСОБА_3 В поданій заяві громадянин оскаржував неправомірні дії державного реєстратора Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області ОСОБА_4, просив визнати недійсним видане свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру.
На засіданні Комісії подану заяву розглянуто в повному обсязі, було заслухано думку скаржника та членів Комісії щодо дій державного реєстратора стосовно вчинення ним державної реєстрації права власності на нерухоме майно. На основі заслуханих виступів Комісією було прийнято рішення про визнання дій позивача неправомірними, про що було оформлено Протокол Комісії за №1 від 11.02.2016 року та винесено висновок Комісії від 12.02.2016 року щодо поданої скарги.
У відповідності до п. 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року №1128 (далі - Порядок) передбачається, що висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково має містити інформацію про те, що рішення, дії та бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації.
В даному випадку, дії державного реєстратора ОСОБА_4 були визнані неправомірними, тобто такі, що були вчинені із порушенням чинного на день державної реєстрації законодавства. Згідно висновку Комісії, підставою для визнання дій державного реєстратора ОСОБА_4 неправомірними стало те, що ним було порушено вимоги п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (який був чинний на час здійснення державної реєстрації).
За результатами висновку Комісії було винесено наказ від 12.02.2016 року №26/8 про задоволення скарги гр. ОСОБА_3, яким визнано дії державного реєстратора ОСОБА_4 неправомірними.
Згідно п. 12 Порядку встановлюється, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги територіальний орган приймає мотивоване рішення про задоволення (повне чи часткове) скарги. В даному випадку було прийнято рішення щодо визнання неправомірних дій позивача стосовно вчинення ним державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру.
У зв'язку з тим, що на виконання вимог абз. 3 пункту другого розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015 року №834-VIII територіальні органи, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями реалізації повноважень у сфері державної реєстрації, але не пізніше 30 квітня 2016 року, то в даному випадку відповідачем не було притягнуто до дисциплінарної відповідності позивача.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно договору купівлі-продажу №1-110 від 02.03.2011 року виданого Воловецькою державною нотаріальною конторою, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано 09 березня 2011 року за громадянином ОСОБА_3, дані відомості містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. Власником зазначеної квартири до укладення договору купівлі-продажу була громадянка ОСОБА_8 (на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 від 21.12.2005 року, виданого Воловецькою селищною радою).
Щодо даного об'єкту нерухомого майна між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_8 виникли судові спори. 10.08.2012 року рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 10.08.2012 року справа №704/523/2012 договір купівлі-продажу №1-110 від 02.03.2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, визнано недійсним.
Колегією суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області рішення Воловецького районного суду від 10.08.2012 року справа №704/523/2012 змінено та доповнено, а саме допущено двохсторонню реституцію - відновлено право власності на квартиру за гр. ОСОБА_8, стягнувши з неї на користь ОСОБА_3 вартість цієї квартири.
На підставі рішення апеляційного суду від 18.09.2012 року та рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 10.08.2012 року по справі №704/523/2012, гр. ОСОБА_8 звернулася до реєстраційної служби Воловецького районного управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №16640333 від 21 жовтня 2014 року було прийнято позивачем. Крім того, позивачем було погашено запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно від 21 жовтня 2014 року на підставі рішення Воловецького районного суду по справі №704/523/2012, у зв'язку із визнанням договору купівлі-продажу недійсним, що підтверджується листом сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Воловецького районного управління юстиції від 09.02.2016 року №08.3.14.
Також, згідно зазначеного листа позивачем було здійснено дії щодо пошуку відомостей щодо наявності майна (квартири) в іпотеці, забороні на відчуження, які були відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстри).
Крім того, відомості у вказаних Реєстрах при пошуку інформації щодо заборони на відчуження майна були відсутні, але позивачем при проведенні державної реєстрації права було долучено до матеріалів реєстраційної справи виконавчий лист за № 704/523/2012, який виданий Воловецьким районним судом від 24.10.2012 року про стягнення з громадянки ОСОБА_8 вартості оспорюваної квартири. На підставі виконавчого листа відділом Державної виконавчої служби Воловецького районного управління юстиції 26.10.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», а також 09.11.2012 року державним виконавцем керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до п. 2 ст. 9 вищезазначеного Закону (у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року) передбачалось, що державним реєстратором при здійсненні державної реєстрації права власності встановлюється відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог вищезазначеного Закону. Крім того, згідно п. 8 ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону передбачалось, що у разі потреби державний реєстратор вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Суд зазначає, що позивачем на час прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно об'єкта нерухомого майна, а саме на квартиру, мало бути звернуто увагу на наявність відкритого виконавчого провадження, на підставі рішення апеляційного суду від 18 вересня 2012 року, яким було допущено двохсторонню реституцію та прийнято рішення про стягнення вартості квартири з гр. ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 у сумі 38716 гривень.
Всупереч цьому, позивачем не було звернуто увагу на те, що згідно зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та застосовано захід примусового виконання рішення у вигляді стягнення з пенсії боржника - ОСОБА_8 у розмірі 20 % з усіх видів заробітку (постанова про звернення стягнення на пенсію боржника від 11.04.2013 року ВП №35126051).
Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи зазначене, позивач повинен був враховати факт накладення арешту на нерухоме майно та невиконання умов відносно погашення у повному обсязі заборгованості з боржника (ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»). У зв'язку з чим, невиконанням умов щодо сплати коштів вартості квартири та відсутності підтверджуючого документу, позивачем мало бути прийнято відповідне рішення щодо відмови у проведенні державної реєстрації прав на вищевказану квартиру.
Також, при здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру за гр. ОСОБА_8 відносно квартири, позивачем мало бути звернуто увагу на ч. 4 ст. 2 Закону (у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року), якою встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом за умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Тобто, арешт на квартиру був накладений відповідно до виконавчого листа за №704/523/2012, виданого Воловецьким районним судом від 24.10.2012 року, який не був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але був дійсним на момент вчинення реєстраційної дії відносно нерухомого майна.
Крім того, у відповідності до абз. 3 пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону (у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року) обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Щодо тверджень позивача про порушення Комісією вимог Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок) під час розгляду заяви гр. ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно п. 2 Розділу І Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 року, № 37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2016 року за № 42/28172, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.
Порядок роботи комісії передбачений розділом III Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Так згідно п.1 розділу III вказаного положення формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.
Засідання комісії є правомочним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу (п.2 розділу III Положення).
Секретар комісії завчасно повідомляє членів комісії, а також скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді (п.3 розділу III Положення).
Розгляд питання на засіданні комісії включає такі етапи: 1) доповідь члена комісії, співдоповіді (у разі потреби); 2) запитання членів комісії доповідачу, співдоповідачам, відповіді на них; 3) виступи членів комісії та скаржника та/або його представника, суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб з питання, що розглядається; 4) внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; 5) оголошення Головою комісії про припинення обговорення питання; 6) заключне слово доповідача, співдоповідачів (за їх бажанням); 7) голосування (п.4 розділу III Положення).
Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях комісії, приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос Голови комісії є ухвальним (п.6 розділу III Положення).
Під час проведення засідання комісії секретарем комісії ведеться протокол засідання комісії, який повинен містити перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте комісією рішення ( п. 7 розділу III Положення).
Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії. Висновок комісії повинен містити такі відомості: дата, час та місце його складення; перелік осіб, присутніх на засіданні комісії; реквізити та суть скарги, розгляд якої здійснюється комісією; відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначені у скарзі, та інших обставин, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги; окрема думка члена комісії у разі її наявності та оформлення у письмовому вигляді; узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб'єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про рішення / реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв'язку зі скасуванням рішення / реєстраційної дії або у зв'язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб'єкта, що буде вчиняти такі дії (п. 8 розділу III Положення).
Організаційне забезпечення діяльності комісії, підготовку матеріалів для розгляду комісією, а також підготовку на основі протоколу засідання комісії проекту висновку комісії та проекту наказу Міністерства юстиції України здійснює Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України (п. 9 розділу III Положення).
Процедура розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги), передбачена Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128.
Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб'єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність у скарзі обов'язкових відомостей, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації (п. 3 Порядку № 1128).
Згідно п.5 Порядку № 1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.
Відповідно до п.5 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду ( п. 9 Порядку № 1128).
Пунктом 10 Порядку № 1128 зазначено, суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.
Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду (п. 11 Порядку № 1128).
За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу (п. 12 Порядку № 1128).
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду. ( п. 19 Порядку № 1128).
Згідно з ст. 37 Закону (Законом України від 26 листопада 2015 року №834-VIII цей Закон викладено у новій редакції) територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав, та відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать дії у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян) та створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.
Тобто, в даному випадку Комісією розглядалися дії державного реєстратора ОСОБА_4, які були вчинені при проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно із недотриманням на момент державної реєстрації чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, до якої додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Так, на виконання п. 11 Порядку відповідачем було направлено лист від 09 лютого 2016 року за № В-50/02-22/04.3 до Воловецького районного управління юстиції Закарпатської області про надання інформації стосовно викладеного у поданій громадянином ОСОБА_3 заяві щодо неправомірних дій державного реєстратора ОСОБА_4, та до зазначеного листа було додано копію заяви.
На підставі даного листа-вимоги, 09 лютого 2016 року до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, за підписом завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Воловецького районного управління юстиції ОСОБА_9, надано лист-відповідь за № 08.3.14, в якому було підтверджено факт звернення громадянки ОСОБА_8 із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) та у відповідності до статті 15 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року №868 (який був чинний на час проведення державної реєстрації права) позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заяву за реєстраційним номером 8627306 (а.с.7-8).
Відповідно до статті 9 Закону (у редакції, що діяла до 01 січня 2016 року) 21.10.2014 року позивачем було прийнято рішення за номером 16640333 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено запис до Державного реєстру прав та зареєстровано право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Воловецькою селищною радою 21.12.2005 року серія НОМЕР_2. Також в листі зазначено, що позивачем було долучено до матеріалів реєстраційної справи виконавчий лист №704/523/2012 виданий Воловецьким районним судом від 24.10.2012 року про стягнення з громадянки ОСОБА_8 вартості оскаржуваної квартири, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Даним листом також було повідомлено, що позивач знаходиться на лікарняному, у зв'язку з чим не може бути присутнім на комісії.
У відповідності до п. 10 п. п. 4 Порядку, 10 лютого 2016 року засобами електронної пошти на адресу сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Воловецького районного управління юстиції було надіслано повідомлення про те, що відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг та повідомлено про можливість взяти участь у її засіданні державного реєстратора, який провів державну реєстрацію права власності відносно зазначеного у скарзі майна (а.с.9).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прийнятий наказ від 12.02.2016 року №26/8 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3» є законним та обґрунтованим, оскільки містить обставини вчинення позивачем дії, яка є порушенням вимог передбачених в п. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (який був чинний на час здійснення державної реєстрації) та п. 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (який був чинний на час здійснення державної реєстрації).
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у відповідачів статусу суб'єкта владних повноважень, а також доведення відповідачами в ході розгляду справи правомірності своїх дій та рішення, суд доходить висновку, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, начальника Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Натуркач Р.П., третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування наказу - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяВ.Д. Андрійцьо