27 квітня 2016 рокум. Ужгород№ 807/2779/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Гаврилка С.Є., суддів Луцовича М.М. та Шешені О.М.
з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.
за участі сторін:
позивача: не з'явився;
представника відповідачів: Щадей Світлани Михайлівни;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання провести виплату одноразової грошової допомоги, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 квітня 2016 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 травня 2016 року.
ОСОБА_2 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України, про визнання рішення МВС України №15/5-4015 від 11.07.2013 року протиправним та зобов'язати МВС України провести позивачу виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про міліцію" та Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 1953 по 1988 роки проходив службу в органах внутрішніх справ Закарпатської області. Кадрова служба та військово-лікарська комісія УМВС України в Закарпатській області в 2010-2011 рр. констатували, що в 1985 році позивачу заподіяно травму при виконанні службових обов'язків, а в період 1985-1988 рр. - захворювання. Мукачівська міжрайонна МСЕК в 2010 році підтвердила рішення ВЛК та встановила позивачу першу групу інвалідності, а Закарпатська обласна контрольна МСЕК встановила втрату працездатності на 90 %. Тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до умов Закону України "Про міліцію" та Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року. Для отримання допомоги закон зобов'язує органи внутрішніх справ, в якому проходив службу працівник, надати Міністерству внутрішніх справ України висновок про проведення виплати. Такий висновок був наданий, однак рішенням МВС України № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року у виплаті було відмовлено, оскільки таку допомогу отримують тільки ті працівники міліції, які були звільнені зі служби після 01 січня 1991 року. Вважає дане рішення протиправним та просить суд визнати його таким та зобов'язати відповідача провести виплату одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року, яка занесена до журналу судового засідання замінено неналежного відповідача на Міністерство внутрішніх справ України та залучено другого відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (а.с.а.с. 43, 44).
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с.а.с. 70- 74).
20 квітня 2015 року Львівським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року залишено без змін (а.с.а.с. 115-118).
13 жовтня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України попередні судові рішення, що ухвалені у даній адміністративній справі скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.а.с. 147-149).
Постановляючи 13 жовтня 2015 року ухвалу, Вищий адміністративний суд України, зокрема, зазначив, що в ході розгляду справи встановлено, що встановлена позивачу інвалідність пов'язана із захворюванням, яке сталося під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ, що дає йому право на отримання передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію" одноразової грошової допомоги. Проте, судами не надано правової оцінки відмові відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу і не перевірено її розмір та не враховано, що право на отримання спірної допомоги виникло у позивача після встановлення йому у серпні 2010 року інвалідності і чинна на той час редакція статті 23 Закону України "Про міліцію" не пов'язувала право на її отримання із страхуванням працівників міліції.
26 квітня 2016 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, якою просив стягнути одноразову грошову допомогу у сумі 81900 грн. та інфляційних збитків за 5 років 56846 грн. (а.с.а.с. 182-189). Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, яка занесена до журналу судового засідання, у відповідності до статті 137 КАС України, повернуто таку заяву позивачеві, як таку, що не відповідає вимогам статтям 106 КАС України.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях, та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Зазначає, що у зв'язку із встановленням групи інвалідності у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством. Однак право на виплату одноразової грошової допомоги у працівників міліції та пенсіонерів міліції виникає на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію", а порядок проведення такої виплати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року. Оскільки, стаття 23 Закону України "Про міліцію" набрала чинності 29 червня 1991 року, то особи, звільнені зі служби з органів внутрішніх справ до прийняття вищезазначених нормативно-правових актів, не має підстав на отримання одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01 жовтня 1988 року ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ (а.с.а.с. 63-65).
Відповідно до довідки Мукачівської міжрайонної МСЕК серії 10 ААА №080284 від 20 серпня 2010 року позивачу встановлено І групу інвалідності безтерміново (а.с. 25). Згідно з висновками МСЕК інвалідність настала внаслідок захворювання, яке сталося під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки обласної контрольної МСЕК серії 10 ААА №018757 від 14 травня 2012 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 90% (а.с. 26 (на звороті)).
Позивач звертався до керівництва УМВС України в Закарпатській області з проханням надати висновок МВС України про проведення виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи внаслідок захворювання, яке сталося під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ, але УМВС України в Закарпатській області було відмовлено в наданні такого висновку.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом до УМВС України в Закарпатській області про визнання рішення нечинним та зобов'язання подати висновок МВС України щодо проведення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено. (а.с.а.с. 5-7). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 29 серпня 2012 року було скасовано, та прийнято нову постанову, якою було зобов'язано УМВС України в Закарпатській області подати висновок МВС України щодо можливості проведення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги (а.с.а.с. 8-12).
УМВС України в Закарпатській області до МВС України було направлено висновок № 5/41-17 про можливість проведення виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Рішенням № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року Міністерство внутрішніх справ України повернуло без права на виплату матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2. Вказане рішення мотивоване тим, що особи, звільнені зі служби з органів внутрішніх справ до набрання чинності Законом України "Про міліцію" не мають права на отримання одноразової грошової допомоги (а.с. 3).
Питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю регулюються Законом України "Про міліцію" (стаття 23) та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції". Виплати згідно з вказаною постановою здійснюються з 1 січня 2007 року (пункт 2 зазначеної Постанови).
Частинами 6, 10 статті 23 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Положення частин третьої - дев'ятої цієї норми поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з організованою злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.
На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" та статті 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 12 травня 2007 року № 707, зі змінами від 22 квітня 2009 року № 386, "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції" (далі по тексту Порядок).
Відповідно до пункту 1 підпункту 2 цього Порядку, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, інвалідність позивача, про яку суд вказував вище, пов'язана із захворюванням, яке сталося під час проходження ним служби в органах внутрішніх справ, що в свою чергу надає право позивачеві на отримання передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію" одноразової грошової допомоги. Право на отримання спірної допомоги виникло у позивача після встановлення йому у серпні 2010 року інвалідності і чинна на той час редакція статті 23 Закону України "Про міліцію" не пов'язувала право на її отримання із страхуванням працівників міліції.
Статтею 71 частиною 1 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 72 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Щодо перевірки розміру одноразової грошової допомоги, то суд зауважує, що розмір встановлений статтею 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком, та визначається у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією. Крім того, сума такої одноразової грошової допомоги ні позивачем, ні відповідачем не вказувалася, окрім заяви про збільшення позовних вимог, яка була повернута позивачеві ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року та, яка занесена до журналу судового засідання (а.с.а.с. 192-194).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у відповідача - МВС України не було правових підстав для відмови у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги. Таким чином Рішення МВС України № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року є протиправним, а відтак, необхідно зобов'язати МВС України провести ОСОБА_2 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам використане судом законодавство - застосоване у редакції, станом на час виникнення цих спірних правовідносин.
Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення МВС України № 15/5-4015 від 11 липня 2013 року та зобов'язати МВС України провести ОСОБА_2 виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".
У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Судді:С.Є. Гаврилко М.М. Луцович О.М. Шешеня