19 квітня 2016 року Справа №804/14757/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську заяву представника Міністерства внутрішніх справ України про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до відповідача-1: Управління МВС України на Придніпровській залізниці, відповідача-2: Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, -
05 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача-1: Управління МВС України на Придніпровській залізниці, відповідача-2: Міністерства внутрішніх справ України, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати мене, ОСОБА_4, на посаду в органах внутрішніх справ, яка відповідає моїй кваліфікації та досвіду роботи;
зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2015 року по день поновлення на роботі, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 133 гривні 23 копійки;
стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на мою користь моральну шкоду у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень, що було мені завдано.
05.11.2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено постанову, якою позов ОСОБА_4 задоволено частково та визнано протиправним, скасовано наказ голови комісії з ліквідації - т.в.о. начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 80 о/с від 20.08.2015 року в частині звільнення заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, капітана міліції, ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_4 на посаду в органах внутрішніх справ; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 05 листопада 2015 року у розмірі 8793,18 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні вісімнадцять копійок); стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України оскаржувало його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року - без змін. Тому, згадуване рішення суду першої інстанції набрало законної сили станом на 15.12.2015 року.
25.03.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся представник Міністерства внутрішніх справ України із письмовою заявою про роз'яснення постанови суду від 05.11.2015 року у справі №804/14757/15 щодо того, як МВС України може виконати постанову суду про поновлення ОСОБА_4 на посаді в органах внутрішніх справ, яких не існує 7 листопада 2015 року, а також щодо того, яким чином та за рахунок яких коштів МВС України повинно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_5 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2015 року по 05.11.2015 року у розмірі - 8793,18грн., ураховуючи, що вона не перебувала у безпосередніх трудових стосунках з МВС України та службу в її органах у зазначений період не проходила.
В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що йому є незрозумілим для виконання зміст абзаців 3 та 4 резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду, які він вважає неможливими для реалізації з огляду на те, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про національну поліцію» було передбачено повне припинення діяльності органів внутрішніх справ з їх подальшою ліквідацією. За його твердженнями на сьогодні діяльність органів внутрішніх справ на території України повністю припинена на підставі закону, їх взагалі не існує. З цього ж приводу заявнику є незрозумілим рішення суду і в частині виплати на користь ОСОБА_5 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.09.2015 року по 05.11.2015 року у розмірі - 8793,18грн.
У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не зазначили. Тому, з урахуванням положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд заяви в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи заявника, матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
У відповідності до положень ч.1, ч.2, ч.4 ст.170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Так, у абзацах 3 та 4 резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 року, що набрало законної сили станом на 15.12.2015 року зазначено наступне: «Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_4 на посаду в органах внутрішніх справ» та «Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 05 листопада 2015 року у розмірі 8793,18 грн. (вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні вісімнадцять копійок).».
Як вказав заявник, йому не зрозуміла можливість виконання рішення суду в цих частинах, адже органів внутрішніх справ вже не існує та відповідно ОСОБА_4 не перебувала в безпосередніх трудових відносинах з МВС України у період з 01 вересня по 05 листопада 2015 року.
За ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як зазначено у п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою частиною, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
В даному випадку, розглянувши заяву представника МВС України, з урахуванням наведених вище норм КАС України та вищезгаданої постанови ВАС України, суд не вбачає підстав для роз'яснення судового рішення, яке прийнято в межах заявлених позовних вимог та викладено чітко і є зрозумілим. Тим більше, що рішенням суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції, про роз'яснення якої просить заявник, було залишено без змін. Зокрема, як зазначено вище, судом зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_4 на посаду в органах внутрішніх справ та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України виплатити на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 вересня по 05 листопада 2015 року у розмірі 8793,18 грн. При цьому у рішенні суду чітко прописані незрозумілі відповідачу моменти з огляду норми закону та додаткового роз'яснення не потребують.
Як вбачається із заяви відповідача, останній по суті просить суд надати юридичну консультацію з питань, які знаходяться поза межами заявлених позивачем у адміністративному позові вимог та з питань, які не були предметом судового розгляду.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача-2 та роз'яснення судового рішення.
За таких обставин, керуючись ст.ст.160, 165, 170 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника Міністерства внутрішніх справ України про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №804/14757/15 - відмовити повністю.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Головуючий суддя В.М. Олійник
Суддя Н.В. Турлакова
Суддя О.Б. Ляшко