18 квітня 2016 року м. Київ К/800/22834/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року
у справі № 2а/243/20/2015
за позовом Публічного акціонерного товариства «Веско»
до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Публічне акціонерне товариство «Веско» звернулось до суду з адміністративним позовом до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2015 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31.03.2015 року скасовано. Позов задоволено, визнано протиправним та скасовано п. 1 рішення Андріївської сільської ради від 23.01.2015 року № 243/2165/15-а.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Веско» є власником об'єктів нерухомого майна на території Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області.
На виконання Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» 23.01.2015 року Андріївська сільська рада Слов'янського району Донецької області прийняла рішення № 6/53-637 «Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік», резолютивна частина якого містить 5 пунктів: 1) Затвердити Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у новій редакції; 2) Рішення Андріївської сільської ради від 23.12.2013 року № 6/41-493 «Про затвердження положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у новій редакції» вважати таким, що втратило законну силу; 3) Довести дане рішення до відома населення підвідомчої території сільської ради шляхом оприлюднення на офіційному стенді Андріївської сільської ради; 4) Дане рішення вступає в силу з дня його опублікування; 5) Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань економіки, фінансів та житлово-комунального господарства.
Затвердженим Положенням, оприлюдненим 23.01.2015 року, визначено платників такого податку, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, ставку податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку та інше.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято Андріївською сільською радою в межах своєї компетенції та відповідно до законодавства.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне рішення Андріївської сільської ради підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням процедури його прийняття та набрання чинності.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
В силу ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно із п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
В пункті 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності 01.01.2015 року, зазначено: рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Разом з тим, відповідач, виконуючи рекомендацію Закону № 71-VІІІ та приймаючи спірне рішення, зобов'язаний був дотримуватись інших обов'язкових приписів Податкового кодексу України, а саме, пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12, яким встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Крім того, підпунктом 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принцип стабільності, вимоги якого передбачають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
Таким чином, оскільки відповідачем не дотримано вимоги пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, тому спірне рішення суперечить вимогам чинного законодавства, що обумовлює скасування його пункту 1 та задоволення позовних вимог.
При цьому Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» лише рекомендовано органам місцевого самоврядування вчинити певні дії, в той час як пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України законодавцем чітко встановлено повноваження сільських рад при встановленні місцевих податків та зборів, які, враховуючи ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 року у справі № 2а/243/20/2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук