"11" квітня 2016 р. м. Київ К/800/48850/15
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
суддів Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплотехніка»
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року
у справі № 804/3703/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплотехніка»
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Теплотехніка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми «ю» від 31.01.2015 року № 36-25. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо незарахування 60 000, 00 грн. переплати з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплотехніка» в рахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплохніка» за грудень 2014 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області зарахувати суму переплати по податку на прибуток у розмірі 60 000, 00 грн. в рахунок оплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплотехніка» за грудень 2014 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, у якій визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 120 151, 00 грн., яка підлягала сплаті до 30.01.2015 року включно.
Платіжним дорученням від 29.01.2015 року № 701, яке проведено банком 30.01.2015 року, позивач перерахував грошові кошти у розмірі 60 151, 00 грн. в рахунок сплати ПДВ за грудень 2014 року.
27.01.2015 року подав до відповідача заяву, у якій просив зарахувати грошові кошти у розмірі 60 000, 00 грн., які обліковуються в якості переплати з податку на прибуток, в рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2014 року згідно поданої позивачем податкової декларації.
31.01.2015 року відповідач виніс податкову вимогу форми «ю» від 31.01.2015 року № 36-25, у якій визначив суму заборгованості позивача з ПДВ у розмірі 119 151, 00 грн.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на таке.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (абз. 2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України).
Отже, платник податків може використати в якості джерела сплати податкового боргу з податку на додану вартість як грошові кошти так і надміру сплачені суми з інших платежів до відповідних бюджетів, в т.ч. і з податку на прибуток приватних підприємств (на підставі відповідної заяви платника).
Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Враховуючи те, що судом першої інстанції на підставі акта від 24.02.2015 року № 665-20, який підписаний сторонами, встановлено факт наявності у позивача станом на 31.01.2015 року переплати з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 110 789, 90 грн., колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком цього суду про те, що станом на день подання позивачем до відповідача заяви про зарахування грошових коштів останній мав право використати відповідні кошти для сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Однак відповідач такого зарахування не провів, чим допустив протиправну бездіяльність, яка безпосередньо порушує права та законні інтереси позивача у даній справі, оскільки це призвело до утворення податкового боргу та винесення податкової вимоги.
За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем у встановлені законодавством строки не сплачено задекларовані податкові зобов'язання, є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Теплотехніка» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року у справі № 804/3703/15 скасувати.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 року у справі № 804/3703/15 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук