Справа № 605/187/16-ц
Іменем України
"12" травня 2016 р. Підгаєцький районний суд Тернопільської області в складі головуючої судді Ігнатової Г.В. при секретарі Чебан Т.В з участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача відділу Держгеокадастру у Підгаєцькому районі про визнання права власності в порядку спадкування по закону,-
30. 03.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,ОСОБА_3 ОСОБА_4 сільської ради, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача відділу Держгеокадастру у Підгаєцькому районі про визнання права власності в порядку спадкування за законом.В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 06.11.2010 року помер її батько ОСОБА_5, який по день смерті постійно проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке складається в тому числі із двох відокремлених земельних ділянок,що розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради. Спадкоємцем за законом якого є вона ОСОБА_1 а також відповідачі дружина померлого ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3,які відмовились від прийняття спадщини..Вона належним чином прийняла спадщину оскільки подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.В той же час, позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 мотивуючи це відсутністю правовстановлюючих документів, Державного акта на право власності на землю
Позивач просить визнати за нею право власності на спадкове майно, що належало її померлому батькові у вигляді права власності на земельну ділянку площею 0,26 га за кадастровим номером 6124885500010011024 та площею 2.11 га за кадастровим номером 6124885500010010279 розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
При судовому розгляді справи відповідач ОСОБА_3 позов визнала в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи в порядку ст.158 ЦПК України, про підтримання позовних вимог та просили задовольнити позов про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом .
Представник відповідачаОСОБА_4 сільської ради служби в судове засідання не з'явився. Від них надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника , щодо задоволення позовних вимог не заперечує
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділу Держгеокадастру у Підгаєцькому районі , в судове засідання не зявились подали письмові пояснення з приводу заявленого позову,щодо задоволення позовних вимог позивача не заперечують
Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.11.2010 року в с.Новосілка Підгаєцького району Тернопільської області помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 112023, виданим виконкомом ОСОБА_4 сільської ради (а.с.9). Внаслідок чого відкрилася спадщина у вигляді права власності на належну йому на момент смерті земельні ділянки площею 0,26 га за кадастровим номером 6124885500010011024 та площею 2.11 га за кадастровим номером 6124885500010010279, які розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 243662
Спадкоємцем за законом померлого ОСОБА_5 у відповідності до вимог ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу є, зокрема, дружина померлго відповідачОСОБА_2 та діти спадкодавця: позивач та відповідачдочка ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про одруження, свідоцтвами про народження. та свідоцтвом про розірвання шлюбу.(а.с.15- 17).
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_5, відповідно до вимог частини 3 статті 1268 ЦК України прийняли спадкоємці позивач та її мати дружина померлго відповідачОСОБА_2, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, визначеного законом, не заявили про відмову від неї, і спадкових прав не оформили .
Разом з тим. Відповідач ОСОБА_2 подала заяву проте. що не бажає приймати спадщину після померлого свого чоловіка та відмовляється від її прийняття в користь позивача. Дана заява нотаріально посвідчена нотаріусом, а тому сумнівів у її допустимості у суда не виникає.
Станом на квітень 2016 року спадкова справа після померлого ОСОБА_5, не заводилась і спадщина не приймалась, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 04.11.2015 року № 42014032 (а.с.21-22).
Відповідно до ст. 316 ЦК України "правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею...". Відповідно до ст.1217, 1218 ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.
Одночасно із цим згідно пункту "г" част. 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини
Інформаційною довідкою відділу Держгеокадастру у Підгаєцькому районі від 17.03.2016 року підтверджується, що згідно даних відділу на ОСОБА_5 був зареєстрований Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 243662 виданий від 22 березня 2005 року, щодо земельних ділянок, площею 0,26 га та площею 2,11 га цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначений вище Державного акта на право власності на земельну ділянку був втрачений, у зв'язку із чим у газеті "Земля Підгаєцька" від 18.12.2015 р. було поміщено оголошення про втрату державного акта та визнання його недійсним (а.с.10).
Суд приймає до уваги те, що визнання права власності за ОСОБА_5 на земельні ділянки не оспорюється відповідачем
У випадку, коли перехід права власності від спадкодавця до спадкоємців не може бути оформлено в нотаріальному порядку, спадкоємець може вимагати визнання права власності на землю в судовому порядку ( відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р.)
З даного питання ВССУ також було висловлено свою правову позицію в Інформаційному листі від 16.05.2013 року, відповідно до якого зазначено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Встановлені судом обставини було визнано сторонами спору, а відтак у відповідності до правил ст.61 ЦПК України, суд звільняється від їх доказування.
З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання права за позивачем на земельну частку (пай) після смерті спадкодавця ОСОБА_5, яке він набув відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія Серії ЯБ № 243662 від 22.03.2005 року виданого Підгаєцькою районною державною адміністрацією , що був втрачений.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі « Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Судом встановлено, що позивач бажає прийняти спадщину..Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою...
Крім того, суд бере до уваги і позицію відповідачів, які позовні вимоги визнали у повному обсязі, що згідно положень ч.4 ст.174 ЦК України є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Судом встановлено, що таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права третіх осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилався позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, доведені в судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.
Вищевикладене дає суду законні підстави для задоволення позову .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст1216-1218, 1225, 1261, 1299 ЦК України, постановою Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" , ст.ст. 10, 11, 213-215,218 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 .Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що належало її батькові ОСОБА_5, який помер 06 листопада 2010 року у вигляді права власності на земельну ділянку площею 2.11 га кадастровий номер 6124885500010010279; площею 0,26 га кадастровий номер 6124885500010011024, розташовані на території ОСОБА_4 сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області, , призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала покійному на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія Серії ЯБ № 243662 від 22.03.2005 року виданого Підгаєцькою районною державною адміністрацією
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Підгаєцький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: підпис ОСОБА_6