12 травня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1.
Під час розгляду справи судом позивачка змінила підстави позову та просила збільшити її частку у спільній квартирі до 3/4 частини та враховуючи, що поділ спірної квартири є технічно неможливим, визнати за нею право власності на спірну квартиру, стягнувши на користь відповідача внесену нею грошову компенсацію за 1/4 частину квартири. Також, просила залишити у власності відповідача автомобіль марки "Volksvagen", модель "Jetta", 1984 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та мопед марки "Viper", 2008 року випуску, реєстраційний номер ВК 6121АА, стягнувши з відповідача на її користь 1/2 частини від вартості вказаних транспортних засобів, що становить 26210 грн. та 13105 грн. відповідно.
Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 10 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом припинення права на частку у спільному майні відмовлено.
Повернуто позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 95510 грн.26 коп., які внесені нею за компенсацію частки відповідача у спірному майні на рахунок Державної казначейської служби України №37315О38010559 згідно квитанції Зарічненського відділення Рівненської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.516718322 від 9.03.2016 року.
Стягнуто з позивача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3000 грн.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що автомобіль марки "Volksvagen", модель "Jetta" був придбаний відповідачем за кошти із сімейного бюджету в розмірі 3000 доларів США, однак останній не оформив його на своє ім'я, уникаючи можливих претензій на нього з її боку.
Доводить, що відповідач більше 10 років не дбає про матеріальне становище сім'ї, будь - яких коштів до сімейного бюджету не надає, зловживає алкогольними напоями, а всі витрати по утриманню житла сплачує вона, що є підставами для відступлення від засад рівності часток подружжя.
Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду від 04.01.2016 року та характеристика з місця роботи, не можуть прийматися судом як докази, що спростовують покази свідків про зловживання відповідачем спиртними напоями, оскільки жодним чином не свідчать про відсутність зловживання відповідачем спиртними напоями в після робочий час та вихідні дні.
Також, звертає увагу на те, що 5.10.2015 року вона зверталась до правоохоронних органів з приводу того, що відповідач, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, пошкодив вхідні двері до їхньої квартири та вчиняє конфлікт, що підтверджується рапортом від 5.10.2015 року та висновком №1051 від 8.10.2015 року дільничного інспектора міліції Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області.
Покликається на те, що не могла надати вказаних доказів до суду першої інстанції, оскільки на той час не змогла згадати про даний інцидент, адже такі випадки були непоодинокі, проте до органів міліції вона не зверталась.
Вважає, що враховуючи внесення нею на депозитний рахунок суду грошової компенсації за частину спільної квартири АДРЕСА_1, яка є неподільною, вказану квартиру необхідно виділити їй в натурі, оскільки з нею проживає малолітня дитина і в них немає іншого житла.
Крім того, це не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, адже він може проживати в будинку матері, яка проживає одна.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що сторони у справі 22 травня 2000 року зареєстрували шлюб.
Рішенням Зарічненського районного суду від 16 жовтня 2013року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. 17.05.2001 р. у сторін народилася дочка ОСОБА_3.
17 жовтня 2003року сторонами було придбано квартиру № 8, по вул.Партизанській,16 в смт.Зарічне Рівненської області та 21 червня 2011року - мопед марки «Віпер», які були зареєстровані на відповідача. (а.с.10,11, 71).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відступлення від засад рівності часток подружжя у квартирі та припинення права відповідача на частку у цьому майні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин, що мають значення для такого відступлення та, що припинення права відповідача на частку не завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласника квартири.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання за відповідачем права власності на транспортні засоби, суд першої інстанції виходив з того, що мопед марки «Віпер» є неподільною річчю та відсутні згода сторін щодо його вартості і клопотання про призначення відповідної експертизи; автомобіль марки «Фольксваген» не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і поділу не підлягає.
З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.
Відповідно до ст. 22 та ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. У разі поділу такого майна їх частки визнаються рівними.
Аналогічна норма міститься в ст. 60 та ч.1 ст.70 СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вказані квартира та мопед є спільним майном подружжя є правильним.
Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч.2, 3 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 3.03.2006 року працює в ПАТ "Рівнеобленерго" та отримує постійний дохід.
На підставі рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2013 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачкою не надано суду будь-яких доказів того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, а також того, що розмір аліментів, які з нього стягуються на утримання дочки, недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
Покликання ОСОБА_1 на покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що відповідач зловживає спиртними напоями не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються допустимим доказом у справі, зокрема сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 4.01.2016 року. Не прийняття участі співвласника у витратах на утримання майна не є підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя в розумінні ст.70 СК України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя та збільшення частки позивачки у спірній квартирі до 3/4частини.
Статтею 71 СК України встановлені способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільні речі, суди мають застосувати положення частин 4,5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден з подружжя не вчинив дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає у їх спільній частковій власності.
У справі доведено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дочка ОСОБА_4 зареєстровані й постійно проживають у цій спірній квартирі, іншого житла вони не мають.
Згідно з висновком судової інженерно-технічної експертизи № 9 від 7 грудня 2015року ринкова вартість квартири № 8, по вул.Партизанській,16 в смт.Зарічне Рівненської області, з ПДВ складає 382 041грн., технічна можливість поділити спірну нерухомість між співвласниками відсутня.
9 березня 2016 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області 95 510,26 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності певних умов, а саме, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
За таких обставин, встановивши, що спірна квартира є неподільною та єдиним місцем проживання сторін, з урахуванням відсутності підстав для відступлення від рівності часток подружжя та внесення позивачкою на рахунок суду коштів в сумі, яка не відповідає вартості 1/2 частки квартири, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позбавлення відповідача права власності на частку квартири завдасть йому істотної шкоди.
Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Посилання позивачки на наявність житла у матері відповідача є безпідставними, оскільки батьки не зобов'язані забезпечувати житлом своїх повнолітніх дітей.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість реального поділу мопеду марки "Viper", реєстраційний номер ВК 6121АА, оскільки транспортний засіб є неподільним, грошова компенсація вартості вказаного автомобіля ніким із сторін на депозитний рахунок суду не вносилася.
Разом з тим, суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поділу майна подружжя, оскільки вказані вимоги є предметом позову, а припинення права на частку у спільному майні є способом(варіантом) поділу цього майна та похідною вимогою. Тобто поділ майна подружжя у інший спосіб згідно вимог чинного законодавства, зокрема ст. 71 СК України, не є виходом за межі позовних вимог.
Відмовляючи із зазначених підстав в задоволенні позову, суд не взяв до уваги вище вказані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України та не визначив ідеальні частки подружжя в спільному майні без його реального поділу, внаслідок чого спір про поділ майна подружжя залишився не вирішеним по суті.
Крім того, поза увагою суду залишилось те, що в супереч вимогам ст. 31 ЦПК України ОСОБА_1 було змінено підставу позову після початку розгляду судом справи по суті.
Доводи апеляційної скарги, про те що поділу підлягає також придбаний відповідачем за кошти із сімейного бюджету автомобіль марки "Volksvagen", модель "Jetta", не ґрунтуються на законі, оскільки, як вбачається із технічного паспорту на вказаний автомобіль, він зареєстрований за іншою особою, тобто право власності на нього в порядку, передбаченому законом, подружжям набуто не було.
Не можуть бути взяті судом до уваги покликання позивачки на рапорт від 5.10.2015 року та висновком №1051 від 8.10.2015 року дільничного інспектора міліції Зарічненського РВ УМВС України в Рівненській області, так як дані докази не досліджувались судом першої інстанції та позивачкою не вказано поважних підстав їх неподання.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову щодо поділу спільного майна подружжя підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на ідеальні частки у спільному майні подружжя без його реального поділу і залишення у їх спільній частковій власності.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами судові витрати у справі пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна, а у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується. У позовах, які складаються з кількох самостійних вимог ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.
Виходячи із заявлених вимог, з урахуванням висновку експертизи про вартість спірної квартири ціна позову склала 455605 грн. (382041+49043+24521). Враховуючи майновий характер спору та перелік майна, яке підлягає поділу, сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви(тобто станом на 2015 рік) складала 4556,05 грн.
Згідно з квитанцією про сплату судового збору (а.с.1) при зверненні до суду позивач сплатила 487,6 грн. При поданні заяви про уточнення позовних вимог нею було сплачено 332,81 грн. (а.с. 99), а сплату решти судового збору судом їй було відстрочено до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір, що підлягає сплаті, складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно було сплатити 5011,65грн.(4556,05х110%) судового збору, сплату якого апеляційним судом також було відстрочено до ухвалення рішення.
Позовні вимоги апеляційним судом задоволено на 44,62% ((382041+24521):2=203281 : 455605 х 100).
Таким чином, враховуючи відсоток задоволення позовних вимог та розмір недоплаченого судового збору при зверненні з позовом та поданні апеляційної скарги з позивачки підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4478,18 грн. (4556,05+5011,65=9567,7; 9567,7х55,38%(100-44,62)=5298,59; 5298,59 - 487,6 - 332,81), а з відповідача - 2203,81 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано повернув позивачці грошові кошти в розмірі 95 510грн.26коп. внесені нею на депозитний рахунок.
Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,325 ЦПК України, ст. ст.22, 28 КпШС України, ст.60,70 СК України, ст. 365 ЦК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 10 березня 2016 року в частині позовних вимог про поділ квартири і скутера, як майна подружжя та розподілу судових витрат скасувати.
Позов в цій частині задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним право власності на ?(одну другу) частину квартири АДРЕСА_2, залишивши її у спільній частковій власності сторін.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за кожним право власності на 1/2 (одну другу)частину мопеда марки "Viper", реєстраційний номер ВК 6121АА, 2008 року випуску, залишивши його у спільній частковій власності сторін.
В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4478(чотири тисячі чотириста сімдесят вісім)грн. 18 коп., який перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2203(дві тисячі двісті три) грн. 81 коп., який перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: Бондаренко Н.В.
ОСОБА_7
ОСОБА_8