Провадження № 2/702/138/16
Справа № 702/188/16- ц
05 травня 2016 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Діденко Т.І.,
з участю секретаря - Безелюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином,
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.
Підставами своїх вимог вважає те, що вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року у справі № 1-139/12:
- ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та призначено останньому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 2 (два) роки. На підставі ст.ст. 75 - 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням на засудженого обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191, ч.3 ст.358 КК України, її призначено покарання - 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю пов'язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 (три) роки. Відбуває покарання в Уманській виправній колонії № 129.
Розглянуто цивільні позови, подані у кримінальній справі, в тому числі позов потерпілої ОСОБА_1.
Вироком суду від 02.12.2013 року з ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму еквівалентну 2150 доларів США, що становить 17184,95 грн., та 6000 грн., всього 23184,95 грн.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22.07.2014 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року залишено без змін.
ОСОБА_3 на підставі п. «в» ст. 1, 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнено від покарання, призначеного вироком Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.04.2015 року вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 22.07.2014 року в частині розв'язання цивільних позовів 68 потерпілих, в тому числі ОСОБА_1, щодо відшкодування матеріальної шкоди, скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02.12.2013 року у справ № 1-139/12 встановлено, що:
- ОСОБА_2, працюючи відповідно до наказу № 3 від 27.05.1987 року на посаді контролера ощадної каси 2-го розряду центральної ощадної каси № 2972, відповідно до наказу № 53-к від 10.10.2008 року контролером-касиром ТВБВ № 2972, згідно наказу № 234-к від 08.07.2011 року контролером-касиром ТВБВ № 10023/0145 АТ «Ощадбанк», була матеріально відповідальною особою відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, посадової інструкції контролера-касира, особою зобов'язаною здійснювати проведення та облік визначених банківських операцій, передбачених чинним законодавством; вести облік готівки, цінностей і цінних бланків; здійснювати закриття операційного дня та складання щоденної звітності, перевіряти відповідність наявності готівки, цінностей і цінних бланків, їх залишків у касі, визначеним документом; додержуватись правил зберігання документів, особових рахунків, карток із зразками підписів, штампів та печаток, бланків банківської звітності; контролювати правильність складання касових документів клієнтів; складати касову звітність, контролювати додержання касової дисципліни, маючи багаторічний досвід роботи в сфері банківської діяльності, було обізнаною з порядком ведення бухгалтерії та щоденної звітності, маючи схильність до вчинення правопорушень з метою незаконного збагачення, умисно з корисливих мотивів, будучи об'єднаними єдиним злочинним умислом, направленим на незаконне збагачення, в період часу з 2002 року до кінця травня 2012 року, привласнила отримані нею як представником банку за договорами депозиту від фізичних осіб - клієнтів філії ЧОУ ПАТ «Державний ощадний банк України», грошові кошти банку на загальну суму 2583450,44 грн., в тому числі і кошти ОСОБА_1 в розмірі 1182 доларів США та 6000 грн.
- ОСОБА_2 в приміщенні територіально відокремленого безбалансового відділення № 2972/019 (№ 10023/0145) філії - Черкаське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що розташоване за адресою: вул.Пархоменка, село Халаїдове Монастирищенського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1 під приводом прийняття коштів на вигаданий нею депозитний рахунок № Д-40 вищевказаного відділення банку терміном на 3 місяці та нарахування 20 % річних за вкладом отримала від ОСОБА_1 належні її готівкові грошові кошти в сумі 6000 гривень, які на вказаний рахунок не оприбуткувала. Крім того, умисно, з корисливих мотивів, під приводом прийняття коштів на вигаданий нею депозитний рахунок № В-9 вищевказаного відділення банку на термін 6 місяців та нарахування 4% річних за вкладом 16.01.2007 року і 14.02.2007 року отримала від ОСОБА_1 належні її грошові кошти в сумі 2550 і 1000 доларів США, які також на вказаний рахунок не оприбуткувала, а 25.06.2007 року, 17.07.2007 року, 18.01.2008 року, 16.06.2008 року, 17.06.2008 року, 23.12.2008 року, 17.06.2009 року, 21.12.2009 року, 21.06.2010 року, 20.12.2010 року, 27.12.2010 року, 29.06.2011 року і 29.12.2011 року ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 з метою створення у потерпілої враження про законність та вигідність ніби-то укладеної угоди виплатила ОСОБА_1 гроші в сумі 1000, 102, 102, 102, 100, 98, 98, 98, 98, 98, 300, 86 і 86 доларів США, відповідно, в якості виплати ніби-то нарахованих за вкладом відсотків, провела виплати на загальну суму 2368 доларів США, в результаті чого завдала потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1182 долари США, що становить 9443,83 грн.
Дані дії контролера-касира ОСОБА_2 вчинені через службову недбалість ОСОБА_3, який працюючи відповідно до наказу № 32-к від 22.03.2000 року на посаді керуючого Монастирищенським відділенням № НОМЕР_1 «Державний ощадний банк України», а в подальшому, після реорганізації цього відділення у територіально відокремлене безбалансове відділення № 10023/0134 АТ Ощадбанк» (відповідно до постанови Правління АТ «Ощадбанк» № 228 від 31.05.2011 року), на посаді керуючого в ТВБВ № 10023/0134, що розташоване за адресою: вул. Леніна, 130, м.Монастирище, Монастирищенський район, Черкаська область, будучи службовою особою, наділеною, відповідно до своєї посадової інструкції і в межах свої компетенції організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями щодо організації роботи та контролю за виконанням функцій, покладених на працівників відділень згідно посадових обов'язків; загального керівництва роботою відділення, розстановки кадрів, а також внесення пропозицій з питань призначення та звільнення працівників відділень або накладення на них дисциплінарних стягнень у встановленому порядку; підписання посадових інструкцій працівників відділень; планування роботи і встановлення цілей, завдань для працівників відділення, їх контролю та забезпечення виконання доведених планів; організації роботи працівників відділення щодо виконання вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів НБУ, нормативних документів банку; виконання інших поточних завдань щодо управління роботою відділення, і відповідно до своєї посадової інструкції, персонально відповідаючи за досягнення та підтримання в подальшому прибуткової діяльності відділення; виконання відділенням показників діяльності, визначених у поточних та стратегічних планах; схоронність грошових та матеріальних цінностей відділення, всупереч інтересам служби (банківської установи), неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що потягнуло за собою, в тому числі, незаконне списання та використання бланків ощадних книжок ОСОБА_2 для заволодіння коштами потерпілих та спричинило тяжкі наслідки.
У випадках, коли шкода заподіяна працівниками під час виконання ними своїх трудових обов»язків, зобов»язання щодо її відкодування покладаються на роботодавця відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України.
Позивачка вважає, що відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, проте, нею не проведений розрахунок шкоди з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, не враховані вони і при визначенні ціни позову.
Позивач просить справу розглянути без неї.
В тексті позовної позивачка просить стягнути з відповідача на її користь 59750 грн., у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 05.05.2016 року позивачка просить стягнути з відповідача на її користь 11669,10 грн.
Відповідач в запереченні № 19-18/132 від 14.03.2016 року позову не визнав, вважає, що вирок у кримінальній справі не є достатнім доказом для обґрунтування позовних вимог, оскільки він не містить у собі встановлення фактів, що стосуються підстав, розміру та обставин завданої шкоди, про що вказано в ухвалі ВССУ від 29.04.2015 року та стало підставою для скасування вироку в частині задоволення вимог цивільних позивачів по кримінальній справі.
Позивач вказує, що особи, які вчинили злочин та завдали позивачці матеріальної шкоди засвідчували договірні відносини між нею та банком, що на час пред»явлення нею вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, на депозитних рахунках знаходилась сума в розмірі 2150 доларів США та 6000 гривень.
Однак, в супереч норми ст.60 ЦПК України, позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт укладення депозитного договору та внесення коштів до каси банку.
Основною вимогою до договорів банківського вкладу, що закріплена в ст.1059 ЦК України, є додержання при його укладенні письмової форми.
Статтею 1059 ЦК України чітко визначено, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
В супереч вимог законодавства, що регулює відносини у сфері банківської діяльності, позивачем не надано жодного документу яким би підтверджувався факт внесення позивачем готівки в касу банку (відкриття вкладного рахунку) як того вимагає, зокрема Інструкція «Про касові операції у банках України», затверджена постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. № 337, що діяла до 01.06.2011 р. та Інструкція «Про ведення касових операцій банками в Україні», затверджена постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174.
Згідно зазначених інструкцій, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час, час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Отже, єдиним документом, що підтверджує факт внесення коштів в касу Банку (на депозитний рахунок), є касовий документ - квитанція (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Згідно Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, (надалі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8. Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9. Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Пункт 10.1. Інструкціїпередбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки та прибуткового касового ордера (правова позиція Верховного Суду України, постанова від 29.01.2014 року у справі № 6-149цс13).
Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту, підстав, розміру спричиненої матеріальної шкоди, про що вказав в своїй ухвалі від 29.04.2015 року ВССУ, скасовуючи вирок в частині розв»язання цивільних позовів.
Та навіть якщо взяти за основу розмір збитку, що зазначений в вироку суду як спричинений позивачу злочинними діями ОСОБА_2, то цей збиток встановлений судом в розмірі 15443,83 гривень, а не 59750,00 гривень, які заявляє до стягнення позивач.
При цьому, суд у зазначеному Вироку не враховує до розміру матеріальної шкоди, завданої злочином потерпілій ОСОБА_1, так звані відсотки, що виписані в фіктивній ощадній книжці , оформленій засудженою ОСОБА_2 на ім»я позивача, та які останній заявляє до стягнення в своїх позовних вимогах , так як судом встановлено, що за вимогою ОСОБА_1 з метою створення у потерпілої враження про законність та вигідність ніби-то укладеної угоди, засуджена ОСОБА_2 періодично повертала останній гроші в якості відшкодування ніби-то нарахованих за вкладом відсотків на загальну суму 2368 доларів США.
Під час розгляду Монастирищенським районним судом Черкаської області кримінальної справи № 1-139/12 встановлено, що операції з відкриття вказаного позивачем депозитного рахунку не відображені в локальній автоматизованій аналітичній системі обліку вкладних (депозитних) операцій банку, а документи підтверджуючі відкриття рахунку (справа з юридичного оформлення рахунку), відсутні. Даний факт вказує на те, що грошові кошти, про які веде мову позивач, до відповідача взагалі не надходили.
Операції ТВБВ № 10023/0145 (с.Халаїдове) з залучення коштів в іноземній валюті і не могли бути відображені в операціях банку, так як контролер-касир даного ТВБВ ОСОБА_2 не мала ні права, ні повноважень на здійснення подібних операцій, що підтверджується: Дозволом №19-18/3-121 від 20.10.2003р., що виданий ТВБВ №2972/019 ( на даний час ТВБВ № 10023/0145) на здійснення банківських та інших операцій, який не містить в собі дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями; наказом Монастирищенського відділення № 2972, якому підзвітне дане ТВБВ, про надання права підпису договорів по залученню коштів населення, згідно якого контролерам-касирам ТВБВ філії-відділення надано право підпису договорів по залученню коштів населення тільки в національній валюті; посадовою інструкцією контролера-касира ТВБВ № 2972/019 (після реорганізації № 10023/0145) філії-Монастирищенського відділення АТ ”Ощадбанк”, відповідно до положень якої контролер-касир ТВБВ має право здійснювати операції по залученню коштів (депозитів) від фізичних осіб лише в національній валюті.
Відсутність повноважень у контролера-касира ОСОБА_2 на залучення іноземної валюти та укладання договорів в іноземній валюті підтверджена також висновком судового експерта від 05.11.2012р. № 3/32 за результатом проведення судово-економічної експертизи у рамках кримінальної справи № 1-139/12 .
Безпідставним, на думку банку, є посилання позивача на ст. 1172 ЦК України, як на підставу стягнення з банку шкоди, завданої злочином, вчиненим ОСОБА_2
В мотивувальній частині вироку суд зазначив, що питання відшкодування заподіяної потерпілим шкоди необхідно вирішувати в залежності від кваліфікації дій підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Судом також встановлено, що всім потерпілим, зокрема і позивачці, по діях, які кваліфіковано підсудній ОСОБА_2 за ч.4 ст.190 КК України, заподіяно шкоду на загальну суму 2 583 450,44 грн.
В даному випадку об'єктивна сторона скоєного ОСОБА_2 злочину полягає у заволодінні майном позивача шляхом обману та зловживання довірою. ОСОБА_2 запевнила ОСОБА_1, що вона дійсно розміщує свої грошові кошти на депозитному рахунку банку під вигаданий засудженою відсоток, при цьому жодних дій з боку ОСОБА_2, направлених на реальне відкриття вкладного рахунку не було проведено, тобто ОСОБА_2 повідомила позивачу неправдиву інформацію.
Під час розгляду кримінальної справи судом також встановлено, що засуджена ОСОБА_2 з метою привласнення бланків ощадних книжок, зокрема, самостійно відкривала рахунки на третіх осіб, при цьому бланки ощадних книжок списувала і згодом використовувала на власні потреби для вчинення шахрайських дій відносно потерпілих, зокрема позивача.
Дії ОСОБА_2 щодо підробки документів (ощадних книжок), на підставі яких вона заволоділа коштами потерпілих, суд кваліфікував за ч.3 ст.358 КК України, як підроблення офіційного документа, який видається іншою особою, який надає право з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.
Засуджена ОСОБА_2, користуючись обставинами, а саме тим, що вона вже тривалий час працювала контролером-касиром ТВБВ № 10023/0145 і тому користувалась у позивачки повною довірою, з легкістю заволоділа її грошовими коштами.
Керуючись судовою практикою, зокрема, щодо розгляду справи № 11-63/12 від 14.02.2012р. колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області, можна дійти висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач знаходилась в договірних відносинах з банком та кошти надійшли до банку (наприклад, таким документом є приходний касовий ордер), а думка позивача відносно того, що під час передачі коштів ОСОБА_2 вона помилково вважала, що остання здійснює депозитні операції як працівник банку на законних підставах, є достатньою для покладення відшкодування шкоди на банк, - є хибною.
Така обстановка була використана підсудною для здобуття довіри потерпілих, в тому числі Позивача з метою заволодіння їхніми коштами шахрайським шляхом і не може бути достатнім обґрунтуванням для того щоб вважати, що сума заподіяних збитків позивачу підлягає стягненню з АТ „Ощадбанк” в порядку ст.1172 ЦК України.
Відповідач вважає, що за шкоду, заподіяну позивачу діями ОСОБА_2, які кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_2 повинна відповідати перед позивачем, банк взагалі є неналежним відповідачем у справі, просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задоволити, про що подала в суд письмову заяву.
Представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у запереченні, про що подав до суду письмову заяву.
Третя особа ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому порядку, просить розглянути справу без неї, про що подала в суд заяву.
Третя особа ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, просить розглянути справу без нього, про що подав в суд заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідача 11669,10 грн., в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.
Вироком Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року, який в цій частині станом на 05.05.2016 року є чинним, встановлено, що контролер-касир ОСОБА_2 в приміщенні ТВБВ № 10023/0145 АТ «Ощадбанк» в с.Халаїдове, вул.Пархоменка, Монастирищенського району Черкаської області, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою громадянки ОСОБА_1, під приводом прийняття коштів на вигаданий нею депозитний рахунок № В-9 вищевказаного відділення банку терміном на 6 місяців та нарахування 4 % річних за вкладом, отримала від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належні ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2550 і 1000 доларів США відповідно, які на вказаний рахунок не оприбуткувала, а 25.06.2007, 17.07.2007, 18.01.2008, 16.06.2008, 17.06.2008, 23.12.2008, 17.06.2009, 21.12.2009, 21.06.2010, 20.12.2010, 27.12.2010, 29.06.2011 і 29.12.2011 на вимогу ОСОБА_1, з метою створення у потерпілої враження про законність та вигідність ніби-то укладеної угоди, повернула останній гроші в сумі 1000, 102, 102, 102, 100, 98, 98, 98, 98, 98, 300, 86 і 86 доларів США відповідно в якості виплати ніби-то нарахованих за вкладом відсотків на загальну суму 2368 доларів США, в результаті чого вона завдала потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1182 доларів США, що становить 9443,83 грн. Крім того, вона ж, в приміщенні вищевказаного відділення банку, умисно, з корисливих мотивів, під приводом прийняття коштів на вигаданий нею депозитний рахунок № Д-40 відділення банку терміном на 3 місяці та нарахування 20 % річних за вкладом, отримала від ОСОБА_1 належні останній грошові кошти в сумі 6000 грн., які також на вказаний рахунок не оприбуткувала, в результаті чого вона завдала потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 15443,83 грн.
Згідно копій ощадної книжки за рахунком № В-9 вкладника ОСОБА_1 в установі банку № 10023/0145 в с.Халаїдове на депозитний вклад з врахуванням курсу гривні за 100 доларів США, який встановлений НБУ станом на дату внесення взято на приход 16.01.2007 року і 14.02.2007 року відповідно 2550 і 1000 доларів США. 25.06.2007 року, 17.07.2007 року, 18.01.2008 року, 16.06.2008 року, 17.06.2008 року, 23.12.2008 року, 17.06.2009 року, 21.12.2009 року, 21.06.2010 року, 20.12.2010 року, 27.12.2010 року, 29.06.2011 року і 29.12.2011 року видано ОСОБА_1 1000, 102, 102, 102, 100, 98, 98, 98, 98, 98, 300, 86 і 86 доларів США на загальну суму 2368 доларів США. Залишок власних коштів позивачки на рахунку № В-9 складає 1182 долари США, що при курсі 5,05 складає 5969,10 грн. Є записи про нарахування відсотків (а.с.7).
Згідно копій ощадної книжки за рахунком № Д-40 вкладника ОСОБА_1 в установі банку № 10023/0145 в с.Халаїдове на депозитний вклад на 3 місяці під 20 % 11.01.2012 року взято на прихід 6000 гривень, 11.04.2012 року видано позивачці 300 грн., залишок на рахунку коштів позивачки складає 5700 грн.(а.с.8).
Відсотки за користування сумою банківського вкладу в розумінні ст.1172 ЦК України не є шкодою і відшкодуванню не підлягають (ухвала ВССУ від 26.12.2012 року, справа № 6049741св12).
Всього на рахунки № Д-40 та № В-9 взято на прихід в гривні 23927,50 грн., видано позивачеві всього 12258,40 грн., залишок власних коштів позивача на цих рахунках складає 11669,10 грн., цю ж суму позивач просить стягнути з відповідача на його користь у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 05.05.2016 року.
Перебування третьої особи ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачем підтверджене випискою з вироку Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року, витягом із наказу № 234-к від 08.07.2011 року, яким на ОСОБА_2 з 09.07.2011 року покладено виконання обов»язків контролер-касира ТВБВ № 10023/0145 з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю; копією договору № 724 від 09.07.2011 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, які укладені між відповідачем та контролер-касиром, в.о.контролер-касира ОСОБА_2 (а.с.10, 12).
Перебування третьої особи ОСОБА_3 в трудових відносинах з відповідачем підтверджене випискою з вироку Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року, витягом із наказу № 234-к від 08.07.2011 року, яким ОСОБА_3 призначено в порядку переведення на посаду керуючого ТВБВ ТВБВ № 10023/0134 1 типу АТ «Ощадбанк» з 09.07.2011 року; договором № 738 від 09.07.2011 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, який укладений між відповідачем та керуючим ТВБВ ОСОБА_3 (а.с.9, 14).
Із обставин, встановлених вироком суду, та із досліджених вище доказів у даній справі, вбачається наявність загальних та спеціальних умов деліктної відповідальності, необхідних для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну позивачці, на підставі ст.1172 ЦК України: протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини, перебування завдавача шкоди в трудових відносинах з юридичною особою - роботодавцем, завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових обов'язків.
Відповідно, зобов'язання по відшкодуванню шкоди ОСОБА_1, яка завдана її злочинними діяннями ОСОБА_2 та бездіяльністю ОСОБА_3, які були на момент заподіяння шкоди працівниками ПАТ «Ощадний банк Украни», необхідно покласти за ч.1 ст.1172 ЦК України на ПАТ «Ощадний банк України». Відповідач як працедавець та фінансова установа повинен вживати заходів контролю з метою недопущення можливості привласнення коштів клієнтів працівниками банку або іншим способом.
Підстав для врахування кваліфікації діяння ОСОБА_2, встановлення наявності чи відсутності договірних відносин депозитного вкладу між позивачем та відповідачем при розгляді даного позову суд не вбачає, оскільки, відносини позивача і відповідача не є цивільно-правовими відносинами, які витікають із банківського вкладу; цей позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, в даному випадку - юридичною особою, шкоди, завданої злочинними діяннями їхнього працівника, і наявні всі умови відповідальності, які необхідні для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, заподіяну позивачці, на підставі ст.1172 ЦК України.
Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Діюче законодавство не передбачає обов»язку клієнта перевіряти повноваження особи (працівника банку) при зарахуванні коштів.
ОСОБА_2 працювала контролер-касиром ТВБВ № 10023/0145 згідно наказу № 234-к від 08.07.2011 року.
Позивачка в приміщенні ТВБВ № 10023/0145 ПАТ "Ощадбанк" в с.Халаїдове в робочий час реально передала контролер-касиру ТВБВ № 10023/0145 ОСОБА_2 кошти в сумі 3550 доларів США та 6000 грн., достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є працівником банку, підстав для сумніву в правомірності дій ОСОБА_2 як працівника банку в неї не було.
З вироку Монастирищенського районного суду від 02.12.2013 року, з досліджених доказів у даній справі судом не встановлено існування між сторонами - між позивачкою та відповідачем, договірних відносин, оскільки немає зареєстрованого договору банківського вкладу та документа, який підтверджує надходження коштів на рахунок в банку, що дає позивачці право на відшкодування шкоди на підставі ст.1172 ЦК України
Посилання відповідача на необґрунтованість позову та на необхідність відмови в задоволенні позову з мотивів, зазначених в запереченні, спростовується доказами, які дослідженні судом вище, ці посилання не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Підстав для нарахування та стягнення з відповідача коштів у відшкодування шкоди з врахуванням індексу інфляції та 3% річних суд не вбачає, оскільки кошти в користуванні відповідача не перебували, в задоволенні позовни х вимог в цій частині необхідно відмовити.
Доказів відшкодування позивачці шкоди в розмірі 11669,10 грн. та наявність спору щодо розміру шкоди суду не надано.
Судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України; ст.ст.1166, 1172 ЦК України; постановами Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" та № 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"; постановами Верховного Суду України від 29.01.2014 року у справі № 6-149цс13, від 12.06.2013 року у справі № 6-46цс13, від 29.01.2014 року у справі № 6-149цс13; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.12.2012 року у справі № 6-49741св12; Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ № 516 від 03.12.2003 року; Інструкцією «Про касові операції у банках України», затвердженою постановою Правління НБУ від 14.08.2003 року № 337; Інструкцією «Про ведення касових операцій банками в Україні», затвердженою постановою Правління НБУ від 01.06.2011 р. № 174; ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 61, 208-209, 212-215, 223, 294, 360-7 ЦПК України, суд
Позов задовільнити частково.
Стягувати з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», який знаходиться за адресою: 01021, м.Київ, вул. Госпітальна, 12г, код ЄДРПОУ 00032129, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 11669,10 грн. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев»ять гривень 10 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір на користь держави в сумі 551,20 грн. (п»ятсот п»ятдесят одну гривню 20 копійок).
Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Діденко
Повне рішення складене 10.05.2016 року.
Провадження № 2/702/138/16
Справа № 702/188/16- ц
(вступна та резолютивна частини)
05 травня 2016 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Діденко Т.І.,
з участю секретаря - Безелюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином,
Позов задовільнити частково.
Стягувати з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», який знаходиться за адресою: 01021, м.Київ, вул. Госпітальна, 12г, код ЄДРПОУ 00032129, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 11669,10 грн. (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дев»ять гривень 10 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір на користь держави в сумі 551,20 грн. (п»ятсот п»ятдесят одну гривню 20 копійок).
Рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Монастирищенський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Діденко