"10" травня 2016 р. Справа № 922/181/13-г
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Івакіна В.О.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
ВДВС - не з'явився;
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну боржника (вх. № 1167 Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у справі № 922/181/13-г, яка прийнята за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 на дії Дзержинського ВДВС в ході виконання рішення по справі
за позовом Харківського обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Петрівіни, м. Харків
за участю Дзержинського відділу Державної виконоавчої служби Харківського МУЮ, м. Харків
про стягнення коштів, -
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 березня 2013 року у справі №922/181/13-г позов задоволено. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу, 17000,00 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.
На виконання вказаного рішення, 26 березня 2013 року, у встановленому законом порядку, було видано наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу та 17 000,00 грн. пені.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у зв'язку з одруженням, 23 жовтня 2015 року, змінила прізвище на ОСОБА_2.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 08 лютого 2016 року звернулась до суду зі скаргою (вх. № 28 від 08.02.16 р.) на дії Дзержинського ВДВС, в якій просила визнати дії державного виконавця неправомірними, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015р. (ВП №49723942).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у справі № 922/181/13-г (суддя Інте Т.В.) відмовлено в задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії Дзержинського ВДВС в ході виконання рішення по даній справі.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у даній справі.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідач надав клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю представника ФОП ОСОБА_2 в іншому судовому засіданні. Однак, доказів зайнятості до заяви не додав.
Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, відповідач та представник ВДВС своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористувались, у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду апеляційної інстанції, незважаючи на те, що відповідач і представник ВДВС своїх представників у судове засідання не направили, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2013 року у справі №922/181/13-г позов задоволено. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу, 17000,00 грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.
Як вже було зазначено, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2013 року у справі, 26.03.13 р. було видано наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу, 17000,00 грн. пені.
Державним виконавцем Дзержинського ВДВС 13.05.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу №922/181/13 від 26.03.2013 року, виданого господарським судом Харківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені.
Як встановлено місцевим судом, наказ №922/181/13-г від 26.03.2013 року господарського суду Харківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені був направлений до Комінтернівського ВДВС.
Комінтернівський ВДВС 24.12.2015 року повернув вищезазначений наказ до Дзержинського ВДВС.
Державним виконавцем Дзержинського ВДВС 24.12.2015 року, на підставі заяви Комінтернівського ВДВС, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, по примусовому виконанню наказу №922/181/13 від 26.03.2013 року, виданого господарським судом Харківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України 17000,00 грн. штрафу та 17000,00 грн. пені. (ВП №49723680).
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що наказ № 922/181/13-г виданий 26.03.2013 року господарським судом Харківської області повинен бути пред'явлений до виконання до 26.03.2014 року. Таким чином, заява про примусове виконання від 24.12.2015 року подана з порушенням строків звернення із виконавчим документом, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015 року (ВП №49723680) є незаконною та підлягає скасуванню. Крім того, скаржник зауважує, що заява Комінтернівського ВДВС не може бути підставами для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ньому, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до законів України, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове його виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Згідно зі ст. 22 Закону, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Для виконання судових рішень строки встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення; після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що наказ господарського суду Харківської області по справі № 922/181/13-г, який був виданий 26.03.2013 року, неодноразово пред'являвся до виконання, у зв'язку з чим строки їх пред'явлення переривались.
Враховуючи викладене, твердження скаржника про те, що спірний наказ повинен був пред'явлений до виконання до 26.03.2014 року є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.
Проте, скаржник жодного доказу в підтвердження закінчення строку пред'явлення спірного наказу до виконання не надав.
Щодо твердження скаржника, що заява Комінтернівського ВДВС не може бути підставою для відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Закону визначає підстави для відкриття виконавчого провадження.
Так, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
- за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
- за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
- у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
- в інших передбачених законом випадках.
Таким чином, перелік підстав зазначених в статті 19 Закону не є вичерпним.
При цьому, відповідно до ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (п. 10).
Враховуючи викладене, направлення Комінтернівським ВДВС виконавчого документа за належністю до Дзержинського ВДВС та відкриття останнім виконавчого провадження відповідає положенням Закону, а тому не може бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.12.2015р. (ВП №49723680).
Судом встановлено, що скаржником, в порушення ст. 33 ГПК України, не надано жодного доказу в підтвердження незаконності винесення спірної постанови, а вказані ним (скаржником) обставини не можуть бути підставами для скасування зазначеної постанови.
Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
На підставі наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що скарга ФОП ОСОБА_2 на дії Дзержинського ВДВС в ході виконання рішення по справі №922/181/13-г підлягає відхиленню в повному обсязі. У зв'язку з чим, підстав для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у справі № 922/181/13-г і задоволення апеляційної скарги у колегії суддів немає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у справі №922/181/13-г залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 13.05.2016 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Івакіна В.О.