33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" травня 2016 р. Справа № 910/15577/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Савченко Г.І. ,суддя Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.03.2016 року у справі № 910/15577/15 (суддя Яроцький А.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
до Приватного акціонерного товариства "Атолл Холдінг"
про визнання недійсною додаткової угоди № 21 від 29.07.2011 року до кредитного договору № 101-СВ від 27.03.2008 року та визнання права вимоги за договором поруки № 101СВSUR від 27.03.2008 року
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача 1 - не з'явився,
відповідача 2 - не з'явився,
В судовому засіданні від 11.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТзОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Атолл Холдінг" про визнання недійсною додаткової угоди від 29.07.2011 року № 21 до кредитного договору від 27.03.2008 року № 101-СВ та визнання права вимоги за договором поруки від 27.03.2008 року №101-CB/SUR.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2015 року, матеріали справи № 910/15577/15 передано за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.01.2016 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 24.03.2016 року провадження у справі № 910/15577/15 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТзОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Атолл Холдінг" про визнання недійсною додаткової угоди № 21 від 29.07.2011 року до кредитного договору № 101-СВ від 27.03.2008 року та визнання права вимоги за договором поруки від 27.03.2008 року № 101-СВ/SUR припинено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.03.2016 року скасувати, а матеріали справи передати до господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах провадження у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТзОВ "Євро Лізинг".
В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Від арбітражного керуючого на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив, згідно якого останній просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та враховуючи обмежені строки, встановлені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до до ТзОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Атолл Холдінг" про визнання недійсною додаткової угоди від 29.07.2011 року № 21 до кредитного договору від 27.03.2008 року № 101-СВ та визнання права вимоги за договором поруки від 27.03.2008 року № 101-CB/SUR.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.09.2015 року матеріали справи № 910/15577/15 передано за підсудністю до господарського суду Хмельницької області.
Відповідна ухвала мотивована тим, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 року порушено провадження у справі № 924/1282/13 про банкрутство ТзОВ "Євро Лізинг", який є відповідачем 1 у справі № 910/15577/15.
З матеріалів справи вбачається, що у постанові від 14.12.2015 року Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відповідно до ч. 9 ст. 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених п. 7 ч.1 ст. 12 ГПК України.
В силу ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності 19.01.2013 року) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Відтак, у межах провадження у справі про банкрутство підлягають розгляду спори про визнання недійсними правочинів боржника, незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правові чи передбачені законом про банкрутство), оскільки такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів) та в силу імперативних приписів процесуального закону.
З огляду на викладене, спір про визнання недійсним спірної угоди та визнання права вимоги за договором поруки, як похідної позовної вимоги, належить до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, про що суд касаційної інстанції зазначив у своїй постанові від 14.12.2015 року.
Згідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно ст. 4-1 ГПК України у господарському судочинстві передбачено два види процесу у господарських судах: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а норми господарського процесуального кодексу застосовуються субсидіарно, якщо відсутнє відповідне регулювання у законі про банкрутство.
В силу ч. 9 ст.16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Враховуючи вищевказані норми, суд першої інстанції, враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України, дійшов правомірного висновку про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" з вимогою до ТзОВ "Євро Лізинг" та ПАТ "Атолл Холдінг" про визнання недійсною додаткової угоди № 21 від 29.07.2011 року до кредитного договору № 101-СВ від 27.03.2008 року та визнання права вимоги за договором поруки від 27.03.2008 року № 101-СВ/SUR повинен був звернутися у межах справи № 924/1282/13 про банкрутство ТзОВ "Євро Лізинг".
Крім цього, суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що передача справ з позовного провадження для розгляду у справу про банкрутство та в зворотньому порядку нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ГПК України не передбачена.
Проте, згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2015 року, з огляду на обрану позивачем форму звернення та викладені у змісті поданої заяви норми ГПК України, провадження у справі № 910/15577/15 порушено за правилами ст.ст. 61, 64 ГПК України, як позовного провадження.
Відтак, суд першої інстанції, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, підставно припинив провадження у справі.
При таких обставинах, аналізуючи положення чинного законодавства, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність винесення останньої.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 24.03.2016 року у справі № 910/15577/15 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.