11 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогосудді ОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційні скарги ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 29 грудня 2015 року,
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК, а саме, з касаційної скарги ОСОБА_4 неможливо було зрозуміти у чому конкретно, з огляду на положення ст.ст. 438, 412 КПК, полягали істотні порушення судами вимог кримінального процесуального закону і яким чином ці порушення перешкодили чи могли перешкодити судам ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Разом з тим, скаржником не було вказано, яким чином зазначені ухвали судів першої та апеляційної інстанції перешкоджали подальшому кримінальному провадженню. Крім того, касаційна скарга не містила будь-яких даних про те, що ОСОБА_4 є особою, яка, згідно з положеннями ст. ст. 45, 58, 425 КПК, має право подати касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Також, ОСОБА_4 у касаційній скарзі нічого не зазначив щодо своєї участі у касаційному розгляді.
У межах наданого строку скаржником на усунення недоліків надано дві, тотожні за змістом, повторні касаційні скарги, які надійшли до суду касаційної інстанції 28 квітня та 04 травня 2016 року.
Однак, недоліки, зазначені в ухвалі від 07 квітня 2016 року, скаржником не усунуті.
За положеннями п. 2 ч. 3 ст. 429 КПК, касаційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати касаційну скаргу.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК касаційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
За змістом ст. 58 КПК представником потерпілого є особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Відповідно до положень ст. 45 КПК захисником є адвокат.
Зі змісту поданих касаційних скарг вбачається, що ОСОБА_4 не є особою, яка, відповідно до положень ст. 45, 58, 425 КПК, має право подавати касаційну скаргу, а тому касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 429 КПК.
Крім того, ОСОБА_4 у повторних касаційних скаргах, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на положення п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК, в обґрунтування незаконності ухвали суду першої інстанції вказує на неправильність відхилення суддею ОСОБА_6 заявленого суддею ОСОБА_7 самовідводу; в обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду зазначає про необґрунтованість відхилення заяви про відвід судді ОСОБА_8 . При цьому відповідних доводів, які б узгоджувалися з положеннями ст. ст. 75, 76 КПК, скаржник у касаційній скарзі не наводить.
Поряд з зазначеним, доводи скаржника, що оскаржувані ним ухвали (щодо правильності вирішення судами першої та апеляційної інстанції заявлених самовідводу та відводу) перешкоджають подальшому кримінальному провадженню за нововиявленими обставинами, не ґрунтуються на положеннях ст. 459 КПК.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги необхідно повернути скаржнику.
Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 повернути особі, яка їх подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3